Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №293/3/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/3/26

Провадження №1-кп/293/95/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі судових засідань в с-щі Черняхів за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065610000280 від 15.12.2025 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Житомира, освіта середня, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, перебуває на посаді водія-механіак майстерні діагностики і регульованих робіт технічно-експлуатаційної частини автомобільної техніки в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого:

27.04.2009 Корольовським районним судом м.Житомира за ч.1 ст.115, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців. 05.01.2018 звільнений умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 2 роки 2 місяці 11 днів.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

22.10.2025 Черняхівським районним судом Житомирської області у цивільній справі №293/1253/25 за заявою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято рішення, яким видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на 6 (шість) місяців та покладено на нього заходи обмежувального припису, а саме:

- наближатися на визначену відстань 500 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 ;

- у будь-який спосіб спілкуватися та переслідувати ОСОБА_4 , вести листування, телефонні переговори, або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

ОСОБА_3 05.12.2025 ознайомлений із судовим рішенням, що підтверджується особистим підписом останнього.

Однак, ОСОБА_3 , являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , будучи належним чином ознайомленим із заходами тимчасового обмеження його прав, застосованими згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області у цивільній справі №293/1253/25 від 22.10.2025, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 06.12.2025 близько 21 години 30 хвилин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне невиконання обмежувального припису, порушуючи встановлені судом тимчасові обмеження, прийшов до місця проживання ОСОБА_4 , таким чином порушив заборони визначені рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.10.2025, а саме щодо заборони наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання ОСОБА_4 та заборони контактувати з останньою.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_3 розумів їх суспільно-небезпечний характер, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав обмежувальний припис, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду з наступними матеріалами:

-клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;

-заявою ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст.302 КПК України;

-заявою потерпілої ОСОБА_4 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;

-матеріалами досудового розслідування №12025065610000280 від 15.12.2025;

-розписками обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_5 про отримання обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та копій матеріалів дізнання.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Із заяви ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 302 КПК України судом встановлено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно до правил, передбачених ст. ст. 381-382 КПК України.

Із заяви потерпілої ОСОБА_4 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні вбачається, що вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, знайшла своє підтвердження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст.390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису.

Відповідно до вимог ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України є кримінальним проступком.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини 4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

ІІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме визнання ним вини, та, водночас, відсутність обставин, які його обтяжують; дані про особу обвинуваченого, який відповідно до вимог ст.89 КК України визнається такою, що має судимість, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, є військовослужбовцем та за місцем проходження служби характеризується негативно.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Так, згідно санкції ст. 390-1 КК України передбачено покарання у виді пробаційного нагляду (від одного до двох років) та обмеження волі (на той самий строк).

У відповідності до вимог ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду,із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.

Згідно статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років.

В свою чергу, згідно частини третьої цієї статті, обмеження волі не застосовується до військовослужбовців, тому не може бути застосоване до ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ст.390-1 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.59-1 КК України. Суд вважає, що дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті, суд не знаходить. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

ІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись ст. ст.302, 368-371, 373-374, 381, 382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2, п.4 ч. 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду відповідно до ст.49-2 КВК України обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України, копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Головуюча суддя ОСОБА_6