Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №278/4815/25 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4815/25

Провадження № 2/288/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення боргу за борговою розпискою, в якому вказує, що 22 квітня 2024 року та 23 квітня 2024 року відповідач позичив у нього грошові кошти в сумі 150000,00 гривень.

Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується борговими розписками від 22.04.2024 року та 23.04.2024 року, які були надані відповідачем позивачу.

Відповідно до боргової розписки від 22.04.2024 року відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у повному обсязі, а саме: 75000,00 гривень до 22.09.2024 року. Згідно до боргової розписки від 23.04.2024 року відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у повному обсязі, а саме: 75000,00 гривень до 22.09.2024 року.

У вказаний строк відповідач борг не повернув.

Зважаючи на вищевикладене відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошову суму в розмірі 150000,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 150000 гривень 00 копійок та судові витрати.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справ із викликом (повідомленням) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, вислухавши відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з розписки від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_1 бере в борг у ОСОБА_2 75000,00 гривень строком на п`ять місяців. Зобов`язується повернути борг 22 вересня 2024 року. Гроші отримав в повному обсязі при підписані розписки. Розписка написана ним власноруч. При передачі грошей були присутні свідки. /а.с. 4/

Відповідно до розписки від 23 квітня 2024 року, ОСОБА_1 бере в борг у ОСОБА_2 75000,00 гривень строком на п`ять місяців. Зобов`язується повернути борг 22 вересня 2024 року. Гроші отримав в повному обсязі при підписані розписки. Розписка написана ним власноруч. При передачі грошей були присутні свідки. /а.с. 5/

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за договорами позики в загальному розмірі 150000,00 гривень з тих підстав, що відповідач не виконав свої зобов`язання та кошти у встановлений в розписках строк не повернув.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Факт отримання позичальником в борг коштів оформлено розписками. Зі змісту даних розписок вбачається, що у них зазначено: сторони зобов`язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, особистий підпис позичальника ОСОБА_1 , обов`язок позичальника повернути кошти позикодавцю та строк, проте він свої зобов`язання не виконав, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача вказані кошти за договорами позики в розмірі 150000,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною першою статті 77 ЦПК України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем доведено обставини викладені ним в поданому позові, а саме підтвердження, що відповідач отримав від нього кошти в борг та не повернув їх, що є підставою для стягнення з нього суми боргу в розмірі –150000,00 гривень.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1500 гривень 00 копійок. /а.с. 3/

Керуючись статями 15, 16, 192, 509, 524, 526, 530, 533, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 1046, 1047, 1049 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 77, 78, 81, 89, 141, 206, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу в розмірі 150000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1500 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник