Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №161/21686/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 161/21686/25

Провадження № 2/0158/200/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

за участі позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 липня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , однак, дитина фактично проживає із батьком за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 є учнем 8-А класу КЗ ЗСО «Луцький ліцей №27 Луцької міської ради», добре навчається, добрий, товариський, вихований, користується авторитетом в учнівському колективі.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у сімейного лікаря ОСОБА_4 .. Законним представником вказаний батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який супроводжує дитину на прийом, отримує рекомендації щодо лікування.

Крім цього, перебування малолітнього сина на утриманні батька також стверджується копією акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей Луцької міської ради від 18 вересня 2025 року щодо умов проживання нашої сім`ї.

Вказує, що він працює монтажником-електриком та отримує дохід у розмірі, достатньому для забезпечення усіх своїх потреб та усіх потреб сина на навчання, дозвілля, побут і розвиток.

Мати малолітньої дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з 13.10.2024 і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а саме в районі виконання бойових та спеціальних завдань.

З огляду на наведене, ОСОБА_2 не має можливості утримувати та виховувати дитину, оскільки перебуває безпосередньо в районі зони бойових дій або в частині постійного пункту дислокації далеко за межами Волинської області і має змогу бачитися із сином лише у відпустці, якої ОСОБА_2 не отримувала з 13.08.2024 (дати проходження ВЛК та направлення на курс БЗВП).

Зазначає, що встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, безпосередньо впливає на виникнення права на відстрочку від мобілізації.

У зв`язку з наведеним, просить суд, встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. На запитання суду, щодо заявлених позовних вимог, відповів про те, він, ОСОБА_2 та їх син проживали спільно однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 . З початком війни ОСОБА_2 із сином виїхали до Німеччини, та перебували там до вересня 2023 року. Коли вони повернулися із Німеччини, всі разом продовжили проживати спільно однією сім`єю. В серпні 2024 року, ОСОБА_2 мобілізувалася і по теперішній час перебуває на військовій службі, після чого із сином не бачилася. В 2025 році бачилася з дитиною максимум 20 дні коли перебула в відпустці. Проте коли приїжджала, жила разом з ними. Крім цього, позивач пояснив, що ОСОБА_2 приймає участь у вихованні дитини, а саме, періодично телефонує, цікавиться життям, матеріально допомагає утримувати дитину, а тому підстав для стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина, позивач не вбачає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, згідно із поданою заявою, просять проводити розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 12 липня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом РАЦС Луцького міського управління юстиції Волинської області за актовим записом №701 від 12.07.2009. Шлюб було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07 листопада 2011 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Олицької міської ради №201 від 01.09.2025. Однак, дитина фактично проживає із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ОСББ «Моноліт-Луцьк» від 21.08.2025.

ОСОБА_3 є учнем 8-А класу КЗ ЗСО «Луцький ліцей №27 Луцької міської ради», добре навчається, добрий, товариський, вихований, користується авторитетом в учнівському колективі. Батько учня, ОСОБА_1 , систематично відвідує батьківські збори, які відбуваються в ліцеї та класі, цікавиться шкільним життям сина, контролює поведінку та успішність сина, допомагає у навчанні, забезпечує усім необхідним для навчального процесу (шкільна, спортивна форма, канцтовари та інше), що разом з інформацією про участь у вихованні та матеріальному утриманні учня 8-А класу Луцького ліцею №27 ОСОБА_3 підтверджено довідкою №01-13/201 від 25.08.2025.

Відповідно до довідки № 11/36, виданої Центром первинної медичної допомоги Луцької міської територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у сімейного лікаря ОСОБА_4 .. Законним представником вказаний батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який супроводжує дитину на прийом, отримує рекомендації щодо лікування.

Відповідно до акту проведено обстеження умов проживання Служби у справах дітей Луцької міської ради від 18 вересня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 в, встановлено, що за вищевказаною адресою створені належні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Зі слів ОСОБА_5 , він проживає з батьком, а з мамою ОСОБА_2 спілкується та періодично бачиться при нагоді.

ОСОБА_1 вказує, що він працює монтажником-електриком та отримує дохід у розмірі, достатньому для забезпечення усіх своїх потреб та усіх потреб сина на навчання, дозвілля, побут і розвиток. На підтвердження вказаних обставин у додатках до позову надано квитанції про оплату за навчання дитини, довідка з навчального закладу та поліклініки, яку відвідує син.

Мати малолітньої дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 з 13.10.2024 і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а саме в районі виконання бойових та спеціальних завдань, згідно з довідками №2497/2/2824 та №2497/2/2852/1 від 20.08.2025.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Отже, сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Як установлено, ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Мати малолітньої дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , відповідачка по справі, з 13.10.2024 і по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а саме в районі виконання бойових та спеціальних завдань, що на думку суду є поважною причиною неможливості повноцінно приймати участь у вихованні дитини.

Відповідно до ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не довів факту порушення, невизнання або оспорювання будь-яких прав позивача зі сторони відповідача. Водночас, було встановлено, що ОСОБА_2 приймає участь у вихованні дитини, а саме, періодично телефонує, цікавиться життям, матеріально допомагає утримувати дитину.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, що матір дитини оспорює факт утримання та виховання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так само позивач не надав доказів того, що відповідачка ухиляється від утримання дитини, а також доказів, що він вживав заходів для зобов`язання матері надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

На думку суду, беззаперечне визнання відповідачкою позовних вимог, тобто визнання матір`ю факту свого ухилення від утримання та виховання сина за наведених вище доказів, проживання сина з колишнім чоловіком, а не разом з нею, не є притаманним для цієї категорії спорів.

Крім цього, формулювання вимог таким чином, аби вони співпадали з підставою звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, вказує на штучне створення обставин на шкоду щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та суперечить обов`язку який передбачено ст. 65 Конституції України.

Аналогічного висновку ВС дійшов у справі №495/2284/23, Постанова від 13 березня 2024 року.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 76-89, 247, 264, 293, 294, 315, 316, 318 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконавчий комітет Луцької міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повний текст судового рішення складений 07.01.2026