Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №509/6657/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6657/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Лук?янової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, адміністративні матеріали, які надійшли від ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , такого, що на протязі року до адміністративної відповідальності не притягувався, -

ВСТАНОВИВ :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512140 від 13.11.2025 р., складеного поліцейським ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Кісельовим О.С. о 18:48 год., вбачається, що 13.11.2025 р. о 17:00 год., ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Peugeot 405» по вул. Шевченка, 15 в с.-щі Овідіополь, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алко-тестера «Драгер» та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, не визнав та просив суд закрити провадження на підставі ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, посилаючись на неналежність відео-доказу, зафіксованого інспектором поліції не на боді-камеру, а за допомогою мобільного телефону, а також посилаючись на свій хворобливий стан здоров?я (болі у спині) під час складання протоколу інспектором поліції, внаслідок чого, йому було важко стояти біля автомобілю, про що він неодноразово повідомляв поліцейського. Наполягає на тому, що 13.11.2025 р. під час складання протоколу, він не перебував у стані алкогольного сп?яніння, не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп?яніння, а навпаки, був згоден на проходження такого медичного огляду, про що неодноразово повідомляв інспектора поліції, який не звернув на це уваги та не провів огляд ні на місці складання протоколу, ні в медичному закладі, чим суттєво порушив його права.

Дослідивши адміністративні матеріали, відео-докази, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно – є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Суд зауважує, що в протоколі серії ЕПР1 № 512140 від 13.11.2025 р. в розділі «Опис установлених даних» - відсутній державний реєстраційний номер автомобілю марки «Peugeot 405», яким керував ОСОБА_1 , а в розділі «Транспортний засіб (марка, модель, номерний знак, належність)» - відсутні дані про власника вказаного автомобілю.

Крім цього, в розділі «Свідки чи потерпілі, підпис» - мається прізвище 1 свідка ОСОБА_2 , хоча до адміністративних матеріалів додані письмові пояснення 2-х свідків : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов статті 252 КУпАП – орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено – у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

Згідно із п. 1-7 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 - ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан сп`яніння проводиться : поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

У відповідності до ст. 266 КУпАП – особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, який проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків і у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння – працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, перелік яких затверджується управлінням охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. При чому, огляд осіб на стан сп`яніння – здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті – вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду – здійснюється в порядку, визначеному КМУ.

Згідно із ст. 55 Конституції України – права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 62 Конституції України прямо вказує – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи – тлумачяться на його користь.

Відповідно до ст. 63 Конституції України – особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коли яких визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції - підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суд з`ясував, що в порушення вимог ст. 266 ч. 1 КУпАП, ОСОБА_1 , не був відсторонений інспектором поліції від керування транспортним засобом марки «Peugeot 405» д/н НОМЕР_1 , хоча у протоколі поліцейський зазначає, що він перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, почервоніння очей).

В той же час, суд критично ставиться до письмових пояснень свідка ОСОБА_3 з приводу нібито знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на місці складення протоколу та його неадекватну поведінку (кидався на свідків та прохожих), з огляду на те, що вказана особа не є лікарем закладу охорони здоров`я, який уповноважений згідно із Законом встановлювати стан сп`яніння, в даному випадку водія.

Окрім того, вказані пояснення свідка ОСОБА_3 отримані поліцейським з явними процесуальними порушеннями, у зв`язку з тим, що в графі «підпис особи, яка отримує пояснення» - відсутній вказаний підпис інспектора поліції, який отримав пояснення свідка, пояснення кого з приводу того, що ОСОБА_1 під час складання протоколу нібито поводився неадекватно, кидався на свідків та прохожих – повністю спростовуються відео-записами, доданими до матеріалів, на яких ОСОБА_1 жодним чином не порушував громадський порядок та не кидався на свідків та прохожих, а навпаки, жалівся поліцейському на хворобливий стан і болі у спині.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео-реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено:

а) необхідність відеофіксації:«використання нагрудних відеокамер

(відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції);

б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації, (п. 3.3 Розділу III Інструкції).

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ II), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Тобто, поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапис з нагрудної камери у повній мірі, який має бути безперервний. Це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався особою, яка записувала відеозапис магнітний носій, що прямо заборонено Інструкцією №100. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозапис на магнітному носії змінювався або редагувався, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв`язку із чим доданий до протоколу відеозапис є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Відповідно до частини 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції-фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, під час здійснення повноважень поліцейськими включення портативного відео-реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео-реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Працівниками поліції порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, під час здійснення повноважень поліцейськими.

Відеозапис, долучений до справи - переривається та не відображає всіх подій, що є грубим порушенням інструкції.

Суд звертає увагу на той факт, що на доданих до адміністративних матеріалів відеозаписах (9 відео-файлів), оглянутих в судовому засіданні – водій ОСОБА_1 , на численні запитання поліцейського «Чи згодні Ви пройти медичний огляд на стан сп?яніння» стверджувально відповідає «Так». І це повторюється двічі. Тобто, водій ОСОБА_1 двічі, на пропозицію поліцейського погодився пройти медичний огляд на стан сп?яніння, на що не звернув уваги інспектор поліції, вказавши у протоколі серії ЕПР1 № 512140 від 13.11.2025 р. про нібито відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, як на місці складання протоколу, так і в медичному закладі, хоча вказане повністю спростовуються відео-доказами, доданими ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області до адміністративних матеріалів.

Щодо хворобливого стану водія ОСОБА_1 під час складання протоколу, останнім було надано суду документальні докази медичних обстежень з діагнозами лікарів різних медичних закладів, а саме : «ДДПП по типу остеохондрозу поперекового відділу хребта, протрузії та екструзій мп-дисків вказаної локації. Артроз міжхребтових суглобів, крижофоклубового зчленування, дорзальна грижа міжребцевих дисків – 6,2 мм, 7,2 мм з ділянками звапнення в структурі, деформація дуральних мішків, генеративно-дистрофічні зміни в дуговідростчастих суглобах на рівні L-1-S1, артроз крижово-клубових зчленувань в обох боків, спондильоз, грижі дисків на рівні L4-L5, L5-S1, прогресує», «зава вага з дитинства, ожиріння 4 ступеню», «гіпертонічна хвороба ІІст.», датовані 2022-2023 р.р., що на думку суду, документально підтверджує хворобливий стан здоров?я ОСОБА_1 , про що він повідомив працівника поліції під час складання протоколу, коли він скаржився на болі у спині та неможливість стояти.

Таким чином, під час розгляду даних адміністративних матеріалів, судом було встановлено, що сама процедура виявлення (відмова від проходження) огляду на стан алкогольного сп`яніння, передбачена «Інструкцією» - була грубо порушена робітником поліції, який складав протокол, беручи до уваги факти згоди водія ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стані сп?яніння, про що він під відеозапис неодноразово повторював інспектору поліції, який ніяким чином не відреагував на згоду водія, а тому, суд дійшов висновку, що докази, додані до протоколу є неналежними та недопустимими, зібраними з порушенням Закону.

Згідно з п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23рп/2010 - конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження - не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Розглядаючи питання ефективного засобу правового захисту Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в п. 114 Рішення від 10 вересня 2010 року у справі «Макфарлейн проти Ірландії» (заява № 31333/06), п. 38 Рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року у справі «Ріккірді Піссаті проти Італії» (заява № 62361/00) зазначив, що засіб є ефективним тільки якщо він доступний та достатній.

В силу п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону, а згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.

У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У випадку, коли наявні розбіжності щодо визначення природи (процесуальної чи матеріальної) окремого правового положення у національному законодавстві та практиці ЄСПЛ, то перевага повинна надаватися тому підходу, який є більш сприятливим для особи. Це випливає із принципів дії Конвенції, зокрема субсидіарності та мінімальних стандартів – держава повинна забезпечити особі мінімальний рівень захисту, гарантований Конвенцією, що не виключає встановлення в національному законодавстві вищих стандартів прав людини.

У відповідності до положень ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП через порушення самої процедури проходження огляду на стан його сп`яніння, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 130,251,255,256,266,283-285 КУпАП, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд протягом 10 днів з дня її отримання.

Повний текст постанови складено та підписано 07.01.2026 року.

Суддя Гандзій Д.М.