Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №678/1637/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 678/1637/25

Провадження № 11-кп/820/115/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2025 року у кримінальному провадженні №12025243300000373, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, пенсіонера, раніше неодноразово судимого: 11.07.2025 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ст.249 ч.1 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду; 03.10.2025 року вироком Летичівського районного суду Хмельницької області за ст.ст.70 ч.4, 185 ч.4 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення в період з 03.10.2025 року до дня вступу вироку в законну силу, -

в с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 будучи притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення 29.05.2025 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12025243300000295, яке 25.06.2025 року прокурором Летичівської окружної прокуратури із обвинувальним актом скеровано до Летичівського районного суду Хмельницької області, на шлях виправлення не став, та знову, повторно, вчинив новий корисливий злочин.

29 вересня 2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_7 знаходячись поряд із будівлею Летичівської публічної бібліотеки, що по вул.Соборна, 14, у селищі Летичів, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, помітив біля входу у бібліотеку, велосипед жовтого кольору марки «Dorozhnik», моделі «Comfort FEMALE», право власності на який належить Летичівському територіальному центру соціального обслуговування, який залишила без нагляду соціальний працівник Летичівського територіального центру соціального обслуговування ОСОБА_8 , після чого прийняв рішення про таємне його викрадення.

Тоді ж, 29 вересня 2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення та наживи, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, достовірно знаючи що на території України діє правовий режим воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, неодноразово продовженого Указами Президента України, востаннє №478/2025 від 26.07.2025 року, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до входу у будівлю Летичівської публічної бібліотеки, що по вул.Соборна, 14, у селищі Летичів, Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області, взяв руками за кермо велосипед жовтого кольору марки «Dorozhnik», моделі «Comfort FEMALE» вартістю 3250 грн., після чого, вивівши його на проїжджу частину вулиці, сів на нього та вирушив у напрямку свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , та, таким чином, заволодівши ним, розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив Летичівському територіальному центру соціального обслуговування майнової шкоди на суму 3250 грн.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст.185 ч.4 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 року, остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ст.72 КК України, зарахувати часково відбуте покарання за вироком Леичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 року зи 03.10.2025 року по день ухвалення рішення апеляційним судом. Виключити обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину повторно. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор зазначає, що ОСОБА_7 03.10.2025 року був засуджений Летичівським районним судом Хмельницької області за ст. 185 ч. 4, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Злочин, передбачений ст. 185 ч. 4 КК України, у даному кримінальному провадженні вчинений ним 29.09.2025 року, тобто до ухвалення попереднього вироку. Тому судом першої інстанції при ухвалені вироку безпідставно призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, а не за сукупністю злочинів згідно положень ст. 70 ч. 4 КК України, яка мала застосовуватися.

Окрім того, місцевим судом при призначенні ОСОБА_7 покарання в достатній мірі не враховано те, що він являється особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення проти довкілля та аналогічного корисливого кримінального правопорушення проти власності до покапання у виді позбавлення волі, дане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, злочин ним вчинено через 3 місяці після направлення до суду обвинувального акту за аналогічне кримінальне правопорушення, за яке він засуджений Летичівським судом 03.10.2025 року, що свідчить про виключно негативну характеристику обвинуваченого і небажання вести законослухняний спосіб життя.

Звертає увагу суду і на те, що у вироку зазначено, але в достатній мірі не враховано відсутність у обвинуваченого офіційної роботи, будь-яких доходів, а отже - і засобів до існування, а тому призначений мінімальний розмір покарання у виді позбавлення волі, жодним чином не буде сприяти його подальшому виправленню.

Зазначає сторона обвинувачення про те, що судом безпідставно визнано обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину повторно, оскільки вона у даному випадку є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України.

Таким чином, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. 70 ч. 4 КК України), а призначене мінімальне покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 також не ставить під сумнів доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, і відповідність кваліфікації його дій вимогам кримінального закону. Просить змінити вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 10.11.2025 року. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, частково зарахувати ОСОБА_7 покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 року у виді 5 років позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Виключити з вироку обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину особою повторно. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_7 засуджений 03.10.2025 року Летичівським районним судом Хмельницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 185 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі. При цьому, у даному провадженні інкриміноване правопорушення обвинувачений вчинив до ухвалення зазначеного вироку, а саме 29.09.2025 року. А тому, при визначенні остаточного покарання суд безпідставно призначив ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а слід було на підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів.

Вказує також на те, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , було визначено вчинення злочину повторно. Водночас у вироку суду «повторність» уже зазначена як кваліфікуюча ознака інкримінованого обвинуваченому злочину.

На думку захисника, оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_7 підлягає зміні, оскільки обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставин, що обтяжують покарння, згідно ст.67 КК України, немає.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить відмовити прокурору у задоволенні його апеляційної скарги на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 10.11.2025 року в частині невідповідності призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовільнити з підстав, викладених у ній.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 наполягали на задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора в частині призначеного покарання, вважаючи його справедливим та співмірним.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного перегляду провадження, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга сторони захисту задоволенню та виходить з наступного.

Мотиви, з яких виходив суд при винесенні вироку з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційних скаргах прокурором та стороною захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення злочину, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст.185 ч.4 КК України, апеляційний суд не переглядає вирок в цій частині.

Доводи прокурора та сторони захисту про недотримання судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 вимог ст. 67 КК України, а саме врахування повторності злочину, як обтяжуючої покарання обставини, на думку колегії суддів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ч. 1 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно до ст.67 ч. 4 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК, як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Аналогічна правова позиція простежується у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що якщо якась із обставин, наведених у ст.66 ч.1, ст.67 ч.1 КК України, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом`якшуючу або обтяжуючу покарання обставину.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання суддя місцевого суду визнав у якості обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують його покарання - вчинення злочину повторно.

Водночас, виходячи з матеріалів кримінального провадження, повторність, яка пов`язана з попереднім засудженням ОСОБА_7 вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року за ст. 185 ч. 4 КК України, є кваліфікуючою ознакою інкримінованого кримінального правопорушення та безпосередньо впливає на його правову кваліфікацію. Тому вона не може повторно враховуватися судом як обставина, що обтяжує покарання.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає доцільним виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на врахування при призначенні покарання ОСОБА_7 обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину повторно.

Колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора та захисника про необхідність призначення остаточного покарання обвинуваченому за правилами ст. 70 ч. 4 КК України.

Відповідно до положень ст. 70 ч. 4 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року за ст.ст.70 ч.4, ст.185 ч.4 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Інкримінований в оскаржуваному вироку злочин скоєний ним 29 вересня 2025 року, тобто до ухвалення вироку Летичівським районним судом Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року. За таких обставин, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 мав керуватися правилами, передбаченими ст. 70 ч.4 КК України та призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних злочинів, а не за ст.71 КК України, за сукупністю вироків.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора про невідповідність вимогам кримінального закону покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів також вважає обґрунтованими та виходить з наступного.

Згідно ст.50 КК України покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р., окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.185 ч.4 КК України, суд дотримався вимог ст. 50,65 КК України.

Вирішуючи апеляційні вимоги прокурора про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, колегія суддів виходить з того, що воно підлягає посиленню, оскільки ОСОБА_7 , зважаючи на положення ст. 12 КК України, вчинив тяжкий, умисний злочин проти власності - крадіжку, вчинену повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого колегія суддів визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Згідно ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлені. При призначенні покарання колегія суддів також враховує відомості, характеризуючі особу обвинуваченого, який не працевлаштований, пенсіонер, на утриманні неповнолітніх дітей немає, згідно довідки-характеристики за місцем проживання ОСОБА_7 характеризується задовільно (а.с.106 т.2), раніше неодноразово судимий в тому числі і за злочини проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість повторно вчинив новий корисливий злочин проти власності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.103 т.2).

Суд також бере до уваги досудову доповідь начальника Хмельницького РС №6 філії ДУ «Центр пробації у Хмельницькій області» ОСОБА_9 від 04.11.2025 року та витягу з оцінки ризиків, згідно якого ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як - високий; ризик ОСОБА_7 небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як - середній, також виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе та становить високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с.33-36).

З урахуванням наведених обставин в сукупності апеляційний суд вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворе остаточне покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів з застосуванням положень ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ст. 407 ч. 1 п. 3 КПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з ст. 409 ч. 1 п. 4 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. У данному випадку підставою для скасування вироку суду в частині призначеного покарання є також положенн ст. 414 КПК України, оскільки покарання призначене ОСОБА_7 є таким що не відповідає ступіню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

За вимогами ст. 420 ч. 1 п. 2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного остаточного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, відповідно до якого слід призначити ОСОБА_7 покарання за ст.185 ч.4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст.70 ч.4 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ст.185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`яь) років.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 частково відбуте покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року з 03 жовтня 2025 року по 7 січня 2026 року.

В іншій частині вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду, а особою, що утримується під вартою протягом цього строку з дня отримання копії вироку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2