Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №447/35/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-о/447/78/26

Справа №447/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

08.01.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Бачуна О.І.

секретаря с/з Данилів О.І.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві, Львівської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язку заборонити перебувати ОСОБА_2 в місці проживання заявниці у будинку АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань менше 100 метрів до місця її проживання, реєстрації ( перебування), якщо вона за власним бажанням перебуває у місці , невідомому йому; заборонити вести із заявницею листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб; заборонити переслідувати та у будь-який спосіб спілкуватися із ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що вона перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 . За час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , яукому на даний час 5 років. Також із ними проживають діти заявниці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Під час спільного проживання, ОСОБА_2 висловлювався в сторону ОСОБА_1 нецензурними словами, піднімав на неї руку, порушував її психологічний стан та їхньої дитини, в результаті чого вона неодноразово викликала працівників поліції. ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Оскільки вона переконана про продовження повторного насильства відносно себе та дитини, а також вірогідність настання тяжких наслідків для її здоров`я є високою, тому вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Ухвалою від 07.01.2026 суд прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження у справі.

Заявник ОСОБА_1 подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заяву підтримала, просила заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, проти задоволення заяви не заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народилася одна дитина ОСОБА_3 .

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно з ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Згідно ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено п.3, 6, 7, 8 та 14 ч.1ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Враховуючи викладені вище обставини справи, а також зазначені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Приписами частин 2,3,4ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно з ч.1, 2ст. 350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

З наданих суду матеріалів вбачається, що між заявницею та її чоловіком наявний конфлікт та вкрай напружені стосунки, а саме: між сторонами існують неприязні, конфліктні відносини.

Судом встановлено, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 27.06.2025року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.173-2, ст.185 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу.

Крім цього, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 25.08.2025року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄСПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄСПЛ.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Підсумовуючи викладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв`язку між собою, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню у спосіб, який просить заявник, а, отже, є необхідність в ухваленні судового рішення про видачу обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до приписів п.10 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.

В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 247, 268, 350-1-350-5 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладення на нього обов`язки: заборонити перебувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місці проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання, реєстрації ( перебування) ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці , невідомому йому; заборонити ОСОБА_2 вести із ОСОБА_1 листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб; заборонити переслідувати та у будь-який спосіб спілкуватися із ОСОБА_1 строком на три місяці;

Про видачу обмежувального припису повідомити працівників ВП №2 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бачун О. І.