Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №331/6355/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/6355/25

Провадження № 3/331/37/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №486892, складеного 18.10.2025, 18.10.2025 о 12:20 год., м. Запоріжжя, вулиця Університетська (Жуковського), 36, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи ТЗ Geele MR7151A н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого гр. ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушив п.13.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що саме пішохід ОСОБА_2 спричинила конфліктну ситуацію на проїжджій частині, оскільки саме вона з іншою жінкою перебували на проїжджій частині, чекаючи трамвай, чим перешкоджали руху його автомобіля і не звертали увагу на його наближення. Він зупинився та намагався пояснити, що вони знаходяться на проїжджій частині, де немає зупинки трамваю, і попросив відійти трохи в сторону, щоб він мав змогу проїхати, на що почув відповідь про те, щоб він їхав по трамвайним коліям, а вони будуть стояти на місці. Він оцінив ситуацію на дорозі, упевнився, що зможе проїхати повз них, завів автомобіль, але у цей момент жінки кинулись на авто та стали бити ногами по колесу, передньому бамперу, ламати бокове дзеркало заднього виду. Після цього він заглушив авто, його дружина вийшла та перешкодила їх діям. Раптом одна з жінок ( ОСОБА_2 ) почала говорити, що він наїхав їй на ногу, але він у це не повірив, оскільки на її білих кросівках не було слідів протектора шини, та і взагалі він стояв з вимкненим двигуном, а вона сама могла нанести собі ушкодження, коли била ногою по авто. Після цього вона почала погрожувати, що позбавить його права керування. Він ще раз запропонував розійтися спокійно і що він не буде пред`являти претензій з приводу залишених нею на авто слідів ніг, однак, це не дало жодних результатів і він наполіг на виклику поліції, на що остання погодилася, так як не вважала себе винною. Через декілька хвилин жінкам прийшла в голову ідея викликати «швидку допомогу», що вони і зробили. Хвилин через 20 приїхала поліція, було допитано декількох свідків, які підтвердили нахабну поведінку жінок і що саме вони спровокували конфлікт. Пізніше приїхала «швидка» і в присутності медиків і поліції ОСОБА_2 розшнурувала один кросівок і показала ступню ноги у білій шкарпетці, однак, явних слідів не було ні на кросівку, ні на нозі, проте ОСОБА_2 наполягла на огляді у медзакладі і поїхала зі «швидкою допомогою», а він залишився на місці події. Приблизно через годину поліцейські отримали повідомлення з лікарні і дозволили йому поїхати, при цьому, порекомендували звернутися до поліції та зафіксувати факт спричинення шкоди його авто, що він і зробив. На фото чітко видно, що він рухався і зупинився максимально близько до трамвайних колій, інша частина дороги була вільна, що дозволяло ОСОБА_2 обрати правильне безпечне місце, але вона цього не зробила. Вважає, що в його діях, як водія, не було неправомірних дій, він діяв в межах ПДР та намагався довести ОСОБА_2 її неправомірні дії як пішохода, що чітко зазначені в ПДР, проте, вона все проігнорувала, чим і створила конфліктну ситуацію, тому це її необхідно притягнути до адміністративної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_2 у судові засідання тричі не з`явилася, про дату і час розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем проживання, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно з п. 13.3 Правил дорожнього руху під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Тобто, вказаною нормою встановлений вичерпний перелік об`єктів, спричинення пошкоджень яким внаслідок порушень Правил дорожнього руху, може потягти за собою адміністративну відповідальність за цією статтею.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

При цьому, КУпАП виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення. Тобто, якщо відсутній хоча б один із елементів складу правопорушення, то відсутній склад правопорушення в цілому.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду надано схему місця ДТП від 18.10.2025, письмові поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, свідків, відеозапис з місця події.

З дослідженого у судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення суддею встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пошкоджено, лише зазначено про отримання пішоходом тілесних ушкоджень, що свідчить про формальність вказівки на наслідки, які настали. Тобто, особою, яка складала вказаний протокол, було встановлено, що внаслідок ДТП тільки потерпіла отримала тілесні ушкодження. При цьому, ні у протоколі, ні в інших матеріалах справи не конкретизовано, яких саме матеріальних збитків було завдано внаслідок отримання потерпілою тілесних ушкоджень.

У той же час, наїзд на пішохода або пішоходів та спричинення їм тілесних ушкоджень або спричинення іншої шкоди здоров`ю не передбачені диспозицією ст. 124 КУпАП в якості наслідків порушень Правил дорожнього руху, а тому, з об`єктивної сторони вони не можуть утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження пошкодження саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди кросівка потерпілої (дослівно: «подряпин лівого кросівка»), на що вона посилається у своїх письмових поясненнях, або транспортних засобів чи належного певним особам майна, а також докази завдання шкоди фізичному здоров`ю пішохода.

Також у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на беззаперечне підтвердження факту наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на ногу потерпілої ОСОБА_3 і спричинення саме такими його діями тілесних ушкоджень потерпілій, оскільки із досліджених письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що потерпіла ногами і руками била по автомобілю. Тобто, на переконання судді, наявність причинного зв`язку саме між діями ОСОБА_1 та завданою ОСОБА_3 шкодою у даному випадку не доведена поза розумним сумнівом.

Тому, оскільки інших транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна внаслідок порушення Правил дорожнього руху пошкоджено не було, що виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки у диспозиції вказаної статті відсутній такий матеріальний наслідок як спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.

Суддя також враховує, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст. 129 Конституції України, до яких відносяться, зокрема, забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, протокол серії ЕПР №486892 від 18.10.2025 не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали б у судді жодних сумнівів щодо їх належності та допустимості.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно із вказаною правовою позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, акцентовано увагу на тому, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому, суддя зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, за викладених вище обставин суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог ПДР, до суду надано не було.

При цьому, суддя також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.124, ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Юлія КАРЕТНИК