Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №443/1846/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1846/25

Провадження №2/443/106/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 січня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа територіальна громада села Дев`ятники в особі Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт родинних відносин, а саме те, що вона є дочкою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дев`ятники Жидачівського району Львівської області; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ № 0680014034 від 20.05.1997 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №365

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Дев`ятниківської сільської ради, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, належне померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0680014034 від 20.05.1997 року. Згідно довідки Ходорівської міської ради №61 від 06.10.2025, ОСОБА_4 дійсно постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . По даних Дев`ятниківського старостинського округу виконкому Ходорівської міської ради, заповіт від імені ОСОБА_4 у Дев`ятниківській сільській раді не посвідчувався. На день смерті разом з ним були зареєстровані і проживали дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . Зазначає, що крім неї, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , були його сини ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спадщину не прийняли у жоден із передбачених законом способів. Згодом ОСОБА_5 помер. Дружина покійного ОСОБА_6 померла раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість вона, а також її брат ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , вступивши в управління та володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), однак нотаріально спадщину не оформили. Згодом ОСОБА_2 звернувся в Жидачівський районний суд із позовною заявою про визнання за ним права на частину земельної частки паю, що належала його батьку, а 14.12.2022 року за ОСОБА_2 визнано право на частину земельної частки паю на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0680014034 від 20.05.1997 року.

12.09.2025 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у його видачі через відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території Дев`ятниківської сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном, а також через розбіжності у написанні прізвища батька у документах, що підтверджують родинні відносини " ОСОБА_7 "-" ОСОБА_7 ".

За таких обставин вона змушена звертатися до суду із вимогами про встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем та вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 07.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилась, від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву згідно якої повідомляє, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст..206 ЦПК України йому зрозумілі. Крім того просить розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, не подав відзиву на позовну заяву, клопотання про проведення судового засідання без його участі не надходило та не повідомив суд про причину неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник третьої особи - Ходорівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якого просить суд розглянути дану справу та винести рішення за наявними в ній документами, а також просить розглянути справу без участі їхнього представника.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 24.09.1983 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання зареєстрована за адресою: с.Дев`ятники, з 10.09.1984 року (а.с.6-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим повторно Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.07.2021 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну ділянку пай на території Дев`ятниківської сільської ради, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0680014034 від 20.05.1997 року (а.с.15).

Згідно довідки виконавчого комітету Ходорівської міської ради Львівської області №61 від 06.10.2025, ОСОБА_4 дійсно постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . По даних Дев`ятниківського старостинського округу виконкому Ходорівської міської ради, заповіт від імені ОСОБА_4 у Дев`ятниківській сільській раді не посвідчувався.

На день смерті разом з ним були зареєстровані і проживали наступні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -син (а.с.13).

Оскільки ОСОБА_4 заповіту не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що крім позивачки, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його сини ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки дружина покійного - ОСОБА_9 померла раніше за свого чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.11).

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спадщину не прийняли у жоден із передбачених законом способів спадщину за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується витягом із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69963006 від 07.09.2022 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_4 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.25)

Натомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично прийняли, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, однак юридично не оформили своїх спадкових прав.

Крім того, судом також встановлено, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 14.12.2022 по справі №443/1121/22, встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дев`ятники Жидачівського району Львівської області.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ № 0680014034 від 20.05.1997 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №365 (а.с.18-24).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме на частину земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Львівської області Матусека В.В №356/02-31 від 12.09.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що наявні розбіжності в свідоцтві про смерть спадкодавця та в документі, який підтверджує родинний зв`язок між спадкодвцем та спадкоємцем, а саме « ОСОБА_7 » - « ОСОБА_7 », а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Дев`ятниківської сільської ради Стрийського району Жидачівського району Львівської області, що належала померлому і є спадковим майном (а.с.17).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Встановлення факту родинних відносин необхідний позивачу для реалізації його спадкових прав.

Суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту родинних відносин.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дев`ятники Жидачівського району Львівської області, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом спору у даній справі є право на частину земельної частки (паю), яка знаходиться на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у червні 1995 року, то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Стаття 534 ЦК УРСР 1963 року визначає, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Доказом того, що покійний ОСОБА_4 отримав право на середню земельну частку (пай), маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0680014034 від 20.05.1997 року, реєстраційний номер 365, площа земельної ділянки - 1,74 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката рішення ІІ сесії Дев`ятниківської сільської ради від 31.09.1994 року, є довідка Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.09.2022 року №29-13-0.95-2298/15-22 (а.с.15).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування на вищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_4 у відділі не зареєстровано.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим зокрема, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дев`ятники Жидачівського району Львівської області

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Дев`ятниківської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,74 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ № 0680014034 від 20.05.1997 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за №365.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І Сливка