Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №176/3816/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3816/25

провадження №1-кп/176/152/26

В И Р О К

Іменем України

07 січня 2026 р. м. Жовті Води Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, на утриманні неповнолітніх не має, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який перебуває на посаді курсант 1 начального взводу 2 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимий вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, за ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2025 року за №62025170030001287-,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді курсант 1 начального взводу 2 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , при військовому званні «солдат» діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.1999 року, ст.ст. 1. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, ст. 17 Закону України «Про оборону України», затвердженого Законом України № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року та ст.ст. 1.2. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», затвердженого Законом України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, 29 серпня 2024 року самовільно без дозволу командування залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме пункт постійної дислокації АДРЕСА_3 та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 01 вересня 2025 року його не виявили працівники карного розшуку з якими він добровільно прибув до відділення поліції № 5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, 12, і заявив про себе, чим припинив вчиняти злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся, зазначив що точну дату та час він не пам`ятає, однак після закінчення проходження військової підготовки його хотіла забрати інша військова частина, в якій він не хотів проходити військову службу, тому самовільно залишив військову частину. Має намір продовжити військову службу у тій військовій частині, з якою мав домовленість.

Крім того, обвинувачений в судовому засіданні просив розгляд справи проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зазначив, що він правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_3 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд врахувати повне визнання вини його підзахисним, його щире каяття та намір повернутись на військову службу. Враховуючи повне визнання вини його підзахисного та не оспорювання стороною захисту фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вважав можливим розгляд даного кримінального провадження провести на підставі ч.3 ст.349 КПК України та призначити не суворе покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

В постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченої та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні повністю.

Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимий. Також суд враховує особу обвинуваченого, який згідно наданих довідок на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. За місцем проживання та місцем служби характеризується посередньо.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, його щире каяття, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, а також відсутність обставини, які обтяжують покарання, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання в межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, а саме з врахуванням вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року. На думку суду, саме такий розмір покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки судом встановлено, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду, відбування покарання та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідним до набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Строк відбування покарання слід рахувати з 26.09.2025 року, тобто із дня затримання, що підтверджується матеріалами справи.

Речові докази та судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 року і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років і 6 місяців.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили, але не довше 60 діб з дня ухвалення даного вироку.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 26.09.2025 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк тримання під вартою з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_6