Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №176/2928/24 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2928/24

провадження №2/176/23/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 січня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Гусейнова К.А.,

секретаря судових засідань Петренко Н.В.,

за участі сторін: позивачки ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Микитась Т.І., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Черниш Т.І., представника Міністерства оборони України - ОСОБА_50.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2024 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з червня 2006 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно актового запису про народження №230 від 25.03.1981 року, зробленого Жовтоводським відділом ЗАГС, ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що вони проживали разом з ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 , 2/3 частини якої належить позивачці на праві спільної часткової власності. Питання про реєстрацію шлюбу не виникало, але фактично вони виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, спільно вирішували питання, пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, піклувалися та дбали один про одного, про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що носило постійний та систематичний характер.

Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . Оскільки на час народження дитини вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька були записані відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України. Дитині було присвоєно прізвище матері ОСОБА_1 , а ім`я та по батькові батька у графі «відомості про батька» за вказівкою позивачки зазначено « ОСОБА_3 ».

Позивач стверджує, що з 2006 року єдиним джерелом доходу їхньої сім`ї був заробіток ОСОБА_3 , який офіційно працював на підприємствах міста Жовті Води Дніпропетровської області, виконував будівельні роботи за індивідуальними трудовими договорами, вирощував городину для забезпечення сім`ї продуктами.

Позивач же з 2006 року по теперішній час офіційно не працювала, перебувала на обліку УПСЗН Жовтоводської міської ради і періодично отримувала допомогу по безробіттю, займалась вихованням сина та вела домашнє господарство.

При цьому, ОСОБА_3 мав стабільний заробіток, що був постійним і основним джерелом існування їхньої сім`ї, тобто позивач стверджує, що фактично перебувала на утриманні чоловіка.

В зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф ОСОБА_3 15.02.2023 року був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України. За браком часу та бюрократичними перепонами вони не встигли перед відправкою зареєструвати шлюб та оформити батьківство ОСОБА_3 відносно сина, хоча і зверталися з цього приводу до Жовтоводського відділу ДРАЦС.

Відповідно до сповіщення №69 від 27.02.2023 року, отриманого відповідачкою ОСОБА_2 , навідник 3 механічного відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механічного батальйону ОСОБА_3 під час проведення бойових дій зник безвісти 20 лютого 2023 року в н.п. Бахмут Донецької області. Дані щодо нього внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Відповідний витяг з реєстру знаходиться у ОСОБА_2

24.02.2023 року позивач звернулася до ВП№5 Кам`янського РУП із заявою про те, що її цивільний чоловік, військовослужбовець ОСОБА_3 з 20.02.2023 року не виходить на зв`язок та місце його знаходження невідоме. На підставі цієї заяви 25.02.2023 року було відкрите кримінальне провадження №12023041220000107.

06.02.2024 року позивач звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 за місцем служби ОСОБА_3 із заявою про призначення їй виплати грошового забезпечення та одноразової додаткової виплати в зв`язку з тим, що її чоловік ОСОБА_3 під час проведення бойових дій зник безвісти 20 лютого 2023 року.

Повідомленням №8291 від 28.05.2024 року позивачці було в цьому відмовлено на підставі п.7 постанови КМУ від 30 листопада 2016 року №884.

Таким чином, враховуючи той факт, що з ОСОБА_3 вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, позивач позбавлена можливості отримати допомогу від держави, як дружина зниклого безвісти, що змусило її звернутись до суду.

Позивач стверджує, що з червня 2006 року по 15.02.2023 року вони з ОСОБА_3 постійно проживали однією сім`єю в належній їй на праві спільної часткової власності квартирі АДРЕСА_1 , яка відноситься до ОСББ «Франка 30» і вели спільне господарство.

Так, в період 2007-2010 роки вони за спільні кошти встановили в квартирі металопластикові вікна, відремонтували та засклили балкон, провели перебудову ванної та туалету, придбали та встановили кондиціонер. За час спільного проживання вони тричі міняли водонагрівач, останній раз у вересні 2019 року.

Позивач зазначає, що спільно вони купляли електропобутові прилади, меблі, гаджети, транспортні засоби. На народження їхнього сина бабуся з боку батька ОСОБА_2 купила дитяче ліжечко з усім облаштуванням, а мама позивача - дитячий візочок. ОСОБА_3 купив столик для організації харчування дитини, ходунки, дитячий одяг, іграшки, санки, дитячу машинку «толокар», велосипед для перевезення маляти, літній візочок. Оскільки син перебував на штучному годуванні, - весь необхідний період ОСОБА_3 забезпечував дитину дитячою сумішшю. Вони разом здійснювали догляд за дитиною та організовували за необхідністю медичне лікування та профілактику.

З пологового будинку позивача з сином зустрічала, в тому числі, і бабуся ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що син пішов до школи, вони купили письмовий стіл та стілець до нього, для забезпечення навчального процесу вони купили для сина планшет Lenovo. В 2019 році ОСОБА_3 купив для сина велосипед Корт 20. 14.09.2019 року вони придбали комод для сина. 01.03.2021 року ОСОБА_3 придбав в кредит для сина героскутер. Кредитний договір був укладений з ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що факт їхнього спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та виховання дитини в період з червня 2006 року по лютий 2023 року підтверджується відповідним актом ОСББ «Франка 30» від 20.09.2024 року.

Мобілізаційна повістка направлялася ОСОБА_3 за фактичною домашньою адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до Книги алфавітного обліку осіб рядового, сержантського та старшинського складу призваних за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена інформація про найближчих родичів зі слів ОСОБА_3 : «дружина - ОСОБА_1 , 1986 р.н., АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 ».

З інформації про родину учня 7 Б класу ліцею «Дивосвіт» ОСОБА_4 №424 від 13.09.2024 року слідує, що до початку лютого 2023 року ОСОБА_4 проживав з мамою, татом і бабусею. Тато, ОСОБА_3 у серпні 2022 року разом з мамою прийшли на батьківські збори, познайомилися з вимогами до навчання в середній школі та вчителями-предметниками. Протягом першого семестру 5 класу батько постійно цікавився досягненнями сина, допомагав йому у навчанні. ОСОБА_4 мав з татом гарні стосунки, тому важко сприйняв його зникнення. В медичній карті ОСОБА_4 в даних обстеження на туберкульоз від 06.06.2011 року в оточенні малюка за місцем проживання вказаний ОСОБА_3 . Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу та перебування на його утриманні є юридичними, оскільки від їх встановлення залежить виникнення у позивачки особистих прав та можливість безперешкодної реалізації її особистого права, а саме права на отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 , визнавав своє батьківство щодо сина, любив та піклувався про нього, матеріально забезпечував, всебічно сприяв його фізичному та моральному розвитку, планував офіційно оформити своє батьківство. В період вагітності позивача він супроводжував її під час візитів у жіночу консультацію, піклувався про неї та майбутню дитину, придбавав все необхідне для новонародженого, зустрічав їх з сином із пологового будинку, проводив з дитиною спільно час, що підтверджується їх спільними фотознімками.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 зник безвісти, позивач вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту батьківства з метою оформлення пенсії з втрати годувальника.

Таким чином, позивач просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 20 лютого 2023 року під час проведення бойових дій із захисту територіальної цілісності Батьківщини, в н.п.Бахмут Донецької області, однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2006 року по 15.02.2023 року; встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 , з червня 2006 року до дня його зникнення безвісти; встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який зник безвісти 20 лютого 2023 року під час проведення бойових дій із захисту територіальної цілісності Батьківщини, в н.п.Бахмут Донецької області, стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 від 21 жовтня 2011 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області за №340, вказавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище дитини на ОСОБА_4 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

16 грудня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Черниш Т.І. на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача зазначає у відзиві, що на їхнє переконання, ОСОБА_1 не входить до кола осіб, які мають право на отримання допомоги від держави, як дружина зниклого безвісті.

На підтвердження вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства позивачка надала Свідоцтво про право власності на житло та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії Акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 483395979 та графік платежів від 01.03.2021 року, інструкцію користувача HOVERBOARD XL6 10,5, видаткової накладної від 01.03.2021 року про придбання Гіроборду Rover XL6 10.5 Grafitti white-red 2021, код 705710, паспорта на товари, товарні чеки, гарантійні талони, квитанції, пам`ятку користувача тощо.

Так, як слідує зі Свідоцтва про право власності на житло від 13 серпня 1998 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності в рівних частинах по 16,87 м2 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1397761 від 04.09.2003 року, Свідоцтва про право на спадщину від 19.08.2003 року та Угоди про розподіл спадкового майна від 19.08.2003 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті діда ОСОБА_11 належну йому за життя 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

З 21.10.2002 року позивачка зареєстрована у вказаній вище квартирі та постійно проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_12 , на утриманні якої перебуває разом із сином ОСОБА_4 .

Надані позивачкою Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №483395979 та графік платежів від 01.03.2021 року, видаткова накладна № 4 від 01.03.2021 року дійсно підтверджують факт придбання ОСОБА_3 в кредит в магазині «Алло» електричного скутера (гіроборда), який, згідно інструкції користувача, є високотехнологічним двоколісним транспортним засобом. Окрім того, згідно інформації, розміщеної на сайті магазину «Алло» в розділі основні характеристики, Гіроборд Rover XL6 10.5 Grafitti white-red 2021, код 705710, призначений для дорослих. Станом на 01.03.2021 року ОСОБА_4 було повних 9 років. За таких умов, вказані документи не являються беззаперечними доказами того, що ОСОБА_3 зазначений гіроборд купував саме ОСОБА_4 .

Далі, позивачка веде мову про те, що в 2019 році ОСОБА_3 купив для сина велосипед Корт 20, бувший у використанні, що підтверджується техпаспортом, копію якого додала. В той же час, до позовної заяви ОСОБА_1 додала роздруківку під назвою « Велосипеды спортивные туристические горные. Руководство по эксплуатации ", на якій маються записи від 11.02.2013 року, не відомо ким зроблені. Дана роздруківка не являється належним та достовірним доказом того, що цей велосипед придбавався в 2019 році для ОСОБА_4 , та придбавався саме ОСОБА_3 , оскільки не являється розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

З наведених вище підстав не являється належним та достовірним доказом і паспорт виробу «комод», який позивачка надала на підтвердження того, що вона із ОСОБА_3 придбали комод для сина 14.09.2019 року.

На думку представника відповідача, надані позивачкою квитанції від 25.10.2017 року та від 10.11.2017 року про придбання письмового столу та стільця до ОСОБА_4 , гарантійного талону і касового чеку від 11.10.2019 року про придбання планшету Lenovo, не являються переконливими доказами того, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купили вказані товари, оскільки надані документи не містять інформацію про покупця.

Також позивачкою на підтвердження того, що вона спільно із ОСОБА_3 купили пилосос LG (2005 р.), цифрову відеокамеру Samsung (20.01.2008 р.), скутер Honda (25.06.2008 р.), мобільний телефон Nokia 603 з карткою пам`яті (13.12.2011 р.), мобільний телефон Техно (29.03.22), двоспальне ліжко (27.12.2014 р.), програвач та акустичну систему (19.05.2008 р., 25.05.2008 р.), планшет Асус (17.01.2018 р.), велосипед Ардіс 2016 р., бувший у використанні куплений у 2019 році та провели домашній інтернет в 2012 році, надано паспорти на товари, товарні чеки, гарантійні талони, квитанції, пам`ятку користувача, які разом з іншими наданими нею письмовими документами, на думку представника відповідача, не підтверджують факт того, що ці товари придбавались спільно саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а не, наприклад, для своїх потреб матір`ю позивачки, яка постійно спільно проживає разом із донькою та її сином ОСОБА_4 , або іншими особами. Частина вказаних документів не містить інформацію про покупця або значиться покупець ОСОБА_15 (мовою оригіналу), частина - містить нерозбірливу інформацію (не можна встановити, якої саме речі стосується), частина - не являється розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Окрім того, представник відповідача звертає увагу суду, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона з ОСОБА_3 за спільні кошти встановили в квартирі, належній ОСОБА_1 та її матері, ОСОБА_12 , металопластикові вікна, відремонтували та засклили балкон, провели перебудову ванної та туалету, придбали та встановили кондиціонер, тричі міняли водонагрівач. А враховуючи, що ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 , та не має ні права користування, ні права володіння квартирою/часткою квартири позивачки, не виключно, що вказані роботи, якщо і проводились, то за рахунок співвласників даного нерухомого майна.

Всі перераховані вище предмети побуту могли бути придбані або самостійно ОСОБА_1 , або її матір`ю, на утриманні якої вона перебувала і перебуває.

Також, жодним доказом не підтверджується факт того, що ОСОБА_3 купував столик для організації харчування дитини, ходунки, дитячий одяг, іграшки, санки, дитячу машину «толокар», велосипед для перевезення маляти, літній візочок, дитячі суміші.

Два гарантійних талони від 19.05.2008 року та 25.05.2008 року свідчать про те, що ОСОБА_3 придбав програвач та акустичну систему. Талон, виданий 26.06.2008 року на ім`я ОСОБА_3 на транспортний засіб модель НОНОА-ХОСЯР 04А, реєстраційний № НОМЕР_3 , свідчить про належність ОСОБА_3 вказаного транспортного засобу. Окремо ці два документа не свідчать про те, що вони придбавались для спільного використання з ОСОБА_1 .

На думку представника відповідача, не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами твердження позивачки про те, що за браком часу та бюрократичними перепонами вона із ОСОБА_3 не встигли перед відправкою зареєструвати шлюб та оформити його батьківство відносно сина, хоча і звертались з цього приводу до Жовтоводського відділу ДРАЦС.

Станом на 15.02.2023 року (час мобілізації ОСОБА_3 ) сину позивачки було 12 років. Представник відповідача вважає, що 12 років - це достатній час для того, щоб зареєструвати шлюб та оформити батьківство відносно хлопчика, якби ОСОБА_1 сприймала стосунки з ОСОБА_3 серйозно, дорожила ними та планувала спільне майбутнє і вважала ОСОБА_3 батьком дитини.

Представник відповідача вважає, що за таких умов, надані докази є сумнівними та не доводять факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство та між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 . ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_3 та до мобілізації систематично проживав разом із матір`ю, допомагав їй по господарству і в побуті. Між ними завжди були довірливі відносини.

ОСОБА_3 перебував в близьких стосунках із ОСОБА_1 , мав намір створити з нею сім`ю, однак цього не бажала сама позивачка, мотивуючи це тим, що не сприймає їх стосунки серйозно та не планує жити з ОСОБА_3 у майбутньому. Вона ніколи не ставилась до ОСОБА_3 , як до свого чоловіка.

В період стосунків ОСОБА_1 завагітніла. Коли народився ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_2 вважали, що хлопчик є їхнім сином та онуком, відповідно, цим і пояснюється присутність відповідачки 1 на фото, наданих позивачкою.

В гості до матері ОСОБА_3 позивачка ніколи не приїжджала та не дозволяла ОСОБА_3 возити дитину до ОСОБА_2 .

Згодом ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_3 не являється батьком ОСОБА_4 , тому й відомості про батька в свідоцтві про народження дитини записала відповідно до ст.135 СК України. ОСОБА_3 важко було це чути та вірити, оскільки під час вагітності ОСОБА_1 вважав, що чекає народження своєї дитини. А після народження хлопчика, залишився проживати біля позивачки та дитини. Проживав не постійно, по мірі того, як дозволяла позивачка. Коли проживав, то зупинявся в окремій кімнаті, на старому дивані, сам собі готував їжу, збирав їжу на роботу, сам прав свій одяг. Позивачка до нього ставилась зневажливо та зверхньо, не поважала, принижувала, завжди домінувала, не рахуючись з думкою ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_3 не виконувала права та обов`язки подружжя, не вела з ним спільного господарства та не мала спільного бюджету, питання, пов`язані з побутом, спільно з ним не вирішувала. Позивачка жодним чином не дбала про ОСОБА_3 , про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що носило постійний і систематичний характер. Навіть в позовній заяві немає тверджень про те, що ОСОБА_1 хоч мінімально зі свого боку піклувалась про нього.

Кредитні зобов`язання сина перед КБ «ПРИВАТБАНК» виконала не позивачка, а матір ОСОБА_2 , коли 03.08.2023 року сплатила суму заборгованості в розмірі 22 150,77 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Як вбачається зі Сповіщення сім`ї № 69 від 27.02.2024 року, підписаного начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 повідомлено про те, що її син, навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, старший солдат ОСОБА_3 , під час проведення бойових дій зник безвісті 20 лютого 2023 року.

Сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку.

Позивачка пошуками ОСОБА_3 не займалась, тільки звернулась до Відділення поліції із заявою про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_3 не виходить на зв`язок та місцезнаходження його невідоме, щоб в подальшому звернутися до територіального органу Міністерства оборони України з питання отримання грошових виплат.

По теперішній час ОСОБА_3 шукає тільки матір. ОСОБА_2 постійно тримає зв`язок зі слідчими Бахмутського міського відділу поліції, які проводять розслідування в рамках кримінального провадження, порушеного по факту зникнення безвісті сина, організаціями, які допомагають у пошуках зниклих безвісті осіб, як то група «Патріот», Інформаційне бюро (номер 1648), Центр обліку генетичних ознак тощо.

На переконання Відповідачки 1 ОСОБА_2 , її син живий. Коли він повернеться, сам вирішить подальшу долю відносин із ОСОБА_1 .

Далі, ОСОБА_1 на обгрунтування вимоги про встановлення факту її перебування на утриманні чоловіка зазначила, що з 2006 року єдиним джерелом доходу їхньої сім`ї був заробіток ОСОБА_3 , який офіційно працював, мав стабільний заробіток, що був постійним і основним джерелом існування їхньої сім`ї, оскільки вона з 2006 року по теперішній час офіційно не працювала, періодично отримувала допомогу по безробіттю, щомісячну одноразову допомогу, займалась вихованням сина та вела домашнє господарство.

На підтвердження вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка, позивачка надала трудову книжку ОСОБА_3 , свою трудову книжку та витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.10.2024 року на ім`я ОСОБА_1 . Як слідує з вказаних документів, ОСОБА_1 по грудень 2022 року мала постійний дохід: отримувала державну соціальну матеріальну допомогу на дитину як одинока матір та соціальні виплати з Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 , нею не надано.

Таким чином, представник відповідача вважає, що у зв`язку з недоведеністю фактів спільного проживання однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Безпідставні вимоги не підлягають задоволенню.

По-друге, окрім наведеного вище, ОСОБА_1 , посилаючись на норми статей 125, 130 Сімейного кодексу України, просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з метою оформлення пенсії з втрати годувальника.

Як вірно вказано позивачкою, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється або оголошення її померлою.

На теперішній час ОСОБА_3 значиться зниклим безвісті, а не померлим чи оголошеним померлим. Закон не передбачає можливості встановлення факту батьківства при визнанні особи безвісно відсутньою.

Таким чином, на думку представника відповідача, звернення до суду із вимогою про встановлення батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є передчасним.

Від відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких вони просили позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства, - залишити без розгляду.

Про встановлення факту батьківства Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надає наступні пояснення.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.130 Сімейного Кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Як вбачається з роз`яснень у абзаці 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

При цьому, також слід звернути увагу, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (судова справа № 2- о/477/22/22).

06.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до командира В/Ч НОМЕР_1 з питання виплати грошового забезпечення та одноразової додаткової виплати в зв`язку з тим, що ОСОБА_3 під час проведення бойових дій зник безвісти 20 лютого 2023 року.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 (без реєстрації шлюбу).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок).

Пунктом 2 означеного Порядку визначено, що заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У такому самому порядку подають заяви про призначення пенсії у разі втраті годувальника членами сім`ї померлого годувальника, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Відповідно до ч.2 ст.21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст.36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Зовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак, попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають один з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

У зв`язку з вищевикладеним Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області просить суд залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

10 січня 2025 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у відповідності до норм ст.ст. З, 4 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Щодо наданих заперечень відносно спільного проживання позивача та ОСОБА_3 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу позивач зазначає, що вони носять суб`єктивну оцінку і мають бути оцінені судом у сукупності всіх інших доказів у справі. Все придбане ними за 18 років майно перебувало в їхньому спільному користуванні і до сих пір знаходяться за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1 . Там же знаходиться практично увесь його одяг та взуття, особисті речі, документи, необхідні зазвичай у побуті інструменти. За місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 знаходиться човен і рибацьке знаряддя та великогабаритні інструменти, які використовуються по мірі необхідності і які незручно зберігати в квартирі за браком місця. Також там знаходиться одяг, в який ОСОБА_3 переодягався для виконання робіт по господарству в порядку допомоги матері та для рибалки. В період 2006-2010 років вони з чоловіком ОСОБА_3 регулярно навідували відповідачку на свята, влітку спільно з її сім`єю проводили дозвілля, допомагали по господарству. В зв`язку з важким перебігом пологів і післяпологового періоду позивачка не мала змоги навідувати відповідачку, натомість відповідачка приїздила до них. Приблизно з 2020 року вони стали рідше навідувати відповідачку, а влітку взагалі не могли перебувати в умовах приватного будинку, оскільки у ОСОБА_4 була виявлена тяжка форма алергії і його перебування за наявності великої кількості алергенів шкодило його здоров`ю.

До звернення відповідачки з відзивом на поданий позов вони регулярно спілкувалися між собою, зустрічалися, позивачка з сином навідували її, привозили гостинці. Вони підтримували нормальні стосунки, позивачка звала її мамою.

З 30.04.2024 року по 07.11.2024 року ОСОБА_2 щомісяця перераховувала на банківську карку позивачки 20000 грн з грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця із 100 000 грн, які вона отримує. З цих коштів вона також перерахувала 10 000 грн. 17.10.2024 року на день народження ОСОБА_4 .

З грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 відповідачка сплатила суму заборгованості за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк», про що особисто повідомила позивачку.

Позивачка стверджує, що між ОСОБА_3 та його матір`ю існували нормальні стосунки, але в пріоритеті у нього завжди була їхня сім`я та їхній син.

На думку позивачки цинічними являються твердження відповідачки про те, що вона не шукає свого чоловіка, оскільки їй достовірно відомо, що з перших днів зникнення ОСОБА_3 позивач веде активний пошук всіма доступними їй методами.

Щодо твердження відповідача про передчасність заявлених вимог про встановлення батьківства ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 за відсутності смерті особи, батьківство якої встановлюється або оголошення її померлою, позивач звертає увагу суду на наступне. Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Чинним законодавством України процедура встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, не передбачена, тому позивач вважає, що у даному випадку за аналогією мають застосовуватися норми щодо встановлення факту батьківства з померлою особою.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року було залучено в якості співвідповідача Міністерство оборони України до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства.

20 лютого 2025 року від відповідача Міністерства оборони України на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_17 просить суд звернути увагу, що у позові ОСОБА_1 вказує причину необхідності встановлення юридичного факту саме в порядку позовного провадження з посиланням на ст.315 ЦПК України. Представник Міністерства оборони України вважає дане твердження позивача хибним та таким, що не відповідає приписам законодавства, а саме вказана стаття належить до розділу IV (Окреме провадження) ЦПК України. Тобто, позивач, звертаючись до суду в порядку позовного провадження хоче встановити юридичний факт, який згідно законодавства встановлюється в порядку окремого провадження.

Згідно ч.1 ст.175 ЦПК України в позовній заяві позивач мав би викласти свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, але спору між ОСОБА_1 і Міністерством оборони не існує.

Щодо наявності доказів факту проживання як жінки та чоловік без реєстрації шлюбу представник Міністерства оборони України зазначає наступне.

На думку представника відповідача під час звернення до суду позивачкою не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, зокрема, що позивачка з ОСОБА_3 постійно спільно проживали саме з 2006 року, як вказує позивачка, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_3 .

Представник Міністерства оборони України вважає, що надані заявницею до суду платіжні інструкції, які начебто свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купували разом техніку, меблі, робили ремонт у спільному житлі, не можуть бути взяті до уваги, адже дані чеки не містять інформації хто саме їх купував, з якою метою та за чиї кошти.

Заявницею не надано до суду скріншотів особистої переписки з месенджерів з ОСОБА_3 , щоб могли свідчити про стосунки як чоловіка та жінки. Надані заявницею фотокартки жодним чином не свідчать про наявність стосунків між чоловіком та дружиною, а також спільних обов`язків як чоловіка та дружини, адже фото не містять інформації щодо часу, коли вони були зроблені.

Посилання заявниці на акт про спільне проживання від 20.09.2024 року, затверджений головою правління ОСББ «Франка 30» представник відповідача вважає недопустимим доказом, адже покази свідків зі сторони заявниці на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту проживання сторін за однією адресою та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю у в розумінні статті 3 СК України.

Таким чином, проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства не підтверджені належними доказами, матеріали справи не можуть підтвердити наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, що у сукупності досліджених доказів свідчить про те, що між заявницею та зниклим безвісті не склалися та не мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків (документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори), притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом зазначеного заявником періоду часу саме усталені відносини, які притаманні подружжю. Показання свідків про проживання позивачки зі зниклим безвісті однією сім`ю, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України.

Таким чином, представник відповідача вважає, що матеріали справи та свідки підтверджують лише факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки але не факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, що у сукупності досліджених доказів свідчить про те, що між ними не склалися та не мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 та наданих нею доказів, не можна дійти висновку про наявність спільних обов`язків саме як подружжя.

Щодо наявності доказів факту перебування на утриманні представник відповідача зазначає наступне.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Але, представник відповідача вважає, що крім пояснень свідків, доказів, які підтверджували б перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , не має. Посилання позивача на свідчення сусідів вважає недопустимим доказом, адже підписи свідків зі сторони позивача в Акті є лише констатацією факту проживання сторін за однією адресою та не підтверджують перебування її на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_3 .

Позивачкою не надано до суду роздруківок банківських рахунків, що могли б свідчити про переказ коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Позивач, як доказ, надає до суду копії трудових книжок - свою та зниклого безвісти ОСОБА_3 та роздруківку відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 02.10.2024 року ОСОБА_18 , але при цьому не надає до суду Довідки про доходи ОСОБА_3 - що могло б підтвердити про наявність відповідного заробітку, якого вистачить на утримання сім`ї.

Отже, надані позивачкою докази свідчать про наявність у неї регулярних щомісячних доходів.

На підставі вищевикладеного, можна дійти висновку про відсутність достатніх та допустимих доказів, які підтверджували б перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 .

Щодо встановлення факту батьківства відповідач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.130 СК України, факт батьківства може бути встановлено за рішенням суду в разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем і громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою, а в разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування - якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень проведено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, у якому народилася дитина.

Відповідно до положень ч.1 ст.130 СК України, суд ухвалює рішення про встановлення факту батьківства, якщо будуть доведені наступні обставини: 1) смерть батька дитини, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини; 2) наявність запису про народження дитини в Книзі реєстрації народжень, відповідно до положень ч.1 ст.135 СК України; 3) наявність будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_3 зник безвісті під час виконання бойового завдання пов`язаного з захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Частиною першої статті 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» встановлено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності особи.

Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства (частина друга статті 5 Закону).

Отже, на думку представника відповідача, з аналізу чинного законодавства можна зробити висновок, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, адже ОСОБА_3 є особою, що зникла безвісті і вирішення питання встановлення батьківства до його розшуку чи оголошення померлим може вплинути на його права та обов`язки.

Доводи ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 , є батьком ОСОБА_4 вважає необґрунтованими, оскільки позивач до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 визнавав себе саме біологічним батьком ОСОБА_4 не надала, а судово-генетичну експертизу, що могла б достовірно підтвердити чи спростувати факт батьківства проведено не було, що в свою чергу унеможливлює задоволення відповідної заяви.

З урахуванням вищенаведеного, на думку представника відповідача, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні є необґрунтованими, факт батьківства є недоведеним, у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2025 року було залучено в якості третьої особи військову частину НОМЕР_1 до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерства оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства. Крім того, даною ухвалою закрито підготовче провадження по зазначеній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Микитась Т.І. позовну заяву підтримали, просили суд її задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що 21.02.2023 року вона дізналася від сестри, що ОСОБА_3 не повернувся з завдання. 27.02.2023 року вона пішла до ІНФОРМАЦІЯ_20 і в цей же день дали ОСОБА_2 сповіщення про те, що ОСОБА_3 безвісти зниклий. Чи відбиралися у нього генетичні зразки вона не знає. Наразі в нього статус безвісти зниклий. Слідчі їй дзвонять, питають чи не має зразків. Біологічні зразки здавала мати в рамках кримінального провадження. 06.02.2024 року вона звернулась до командира військової частини для отримання допомоги у зв`язку з тим, що її чоловік ОСОБА_3 безвісти зник, але їй було відмовлено. На той час, коли в них були відносини, вони не вважали, що штамп в паспорті нічого не значить. З червня 2006 року вони проживали в квартирі по АДРЕСА_2 , 2/3 частки якої належать їй, а 1/3 - її матері. До 15.02.2023 року вони там проживали, одяг купляли по мірі необхідності. По АДРЕСА_4 ще живе її мама. За комунальні послуги вони платили з чоловіком, щось давала мама. Квартира трьохкімнатна. Чоловік працював на шахті, на ТЕЦ, з 2021 року на ГМЗ. На ГМЗ чоловік мав заборгованість по заробітній платі. Працював щодня крім вихідних. Їхній бюджет складався з її соціальної допомоги, як одинокої матері, малозабезпеченої та його заробітної плати. В 2021 році ставали розмови про реєстрацію шлюбу, бо син росте. А коли вручили повістку, постало це питання. Вони разом з чоловіком відпочивали в межах міста. У військомат чоловік пішов сам, їй заборонив йти. За ним пішла двоюрідна сестра ОСОБА_19 . Вона зареєстрована на різних сайтах, постійно робить запити про зникнення чоловіка. Також, їй відомо, що командир, який був на той час у ОСОБА_3 - загинув. В березні хлопці запускали дрон, щоб обстежити територію і знайти хлопців, але їх не знайшли. Останній раз зі слідчим вона спілкувалась 03.03.2025 року. Він питав у неї чи немає ніякої інформації. У дитини сильна алергія (на пил, амброзію), саме тому він бабусю не відвідує, бо там такі умови.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Черниш Т.І. в судовому засідання зазначила, що позовні вимоги вони вважають такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що у неї є інформація про те, що кадирівці забрали її сина в полон, бо нікого не було на обмін з 93 бригади ОСОБА_20 . ОСОБА_21 їй дзвонив і казав, що вони під ОСОБА_22 потрапили в засідку, почався обстріл і він крикнув розбігатися. Всі розбіглися в різні боки. Їх видвигалося 3 групи по 8 чоловік. Троє не повернулися. Вони обстежували територію, тіл не виявили. Кажуть що там стояли кадирівці, і якщо були тяжко поранені - їх добивали, а якщо легко - забирали в полон. Вона визнає, що її син ОСОБА_3 та ОСОБА_1 жили, що він там був. Однак, коли син випивав - його виганяли, і він йшов до неї. Коли йому прийде зарплата - кличуть назад. Син тримав город, обробляв, ні позивач, ні її мама не допомагали. Було якесь свято, син прийшов напідпитку (у 2015, 2016 чи 2017 року) і сказав, що ОСОБА_1 повідомила, що син не його. Він хотів вчинити самогубство. Питання про зміну прізвища поставало, у зв`язку з отриманням паспорту ОСОБА_4 . Вона не згодна на проведення генетичної експертизи між нею та ОСОБА_4 , оскільки чекає сина. Її запрошували в гості, в кімнаті син жив окремо, він так казав. Останній раз вона була в них, коли ОСОБА_4 було 3-4 роки. Більше ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_4 . Однак, син говорив їй, що їжу на роботу збирав собі сам. Останню зимову куртку сину купувала вона. З ОСОБА_1 вони наче подружилися спочатку. Але потім вона побачила її відношення до сина. З онуком вона не спілкується, він боїться до неї в хату заходити. Вона отримує заробітну плату сина. Коштами бойових вона погасила заборгованість по кредиту. Вона дійсно перераховувала кошти ОСОБА_1 по 20 тис. грн. щомісяця, до того моменту, як вона подала до суду.

Представник відповідача Міністерства оборони України ОСОБА_17 в судовому засіданні просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

Від Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вони просили розглянути позовну заяву за відсутності їхнього представника за наявними у справі матеріалами.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в додаткових поясненнях зазначили, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Крім того, звертають увагу суду на те, що питання відношення особи до членів сім`ї регулюється не пенсійним законодавством, а Сімейним кодексом України.

Закон № 2262-ХІІ чітко визначає коло осіб, які входять до членів сім`ї померлого, при цьому заявниця взагалі не підпадає під коли цих осіб, а тому не має право як на призначення пенсії по втраті годувальника у майбутньому, так і отримання одноразової грошової допомоги, а також отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника та Захисниці.

За наведених вище обставинах Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що є не доведеним факт знаходження заявниці на утриманні ОСОБА_3 та спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звертає увагу, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (судова справа № 2-о/477/22/22).

У зв`язку з вищевикладеним, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просять заяву ОСОБА_1 в частині про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні - залишити без розгляду; заяву ОСОБА_1 в частині встановлення факту батьківства - залишають на розсуд суду.

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , яка є сусідкою позивачки дала суду покази про те, що відповідачку ОСОБА_2 вона не знає. Вона по АДРЕСА_4 проживає на 3 поверсі, а ОСОБА_1 - на 2 поверсі. ОСОБА_3 також там проживав. Вона торгувала речами і ОСОБА_1 з ОСОБА_3 приходили до неї додому купували джинси (2007-2008 рік). Вона до них також ходила подивитись нову кутову кухню, ОСОБА_3 в той час обпалював будівельним феном двері. У них народилась дитина - син. ОСОБА_3 гуляв з коляскою, потім вчив його кататися на велосипеді. За рік до війни її чоловік влаштувався працювати на ДП «СхідГЗК» і там же працював ОСОБА_3 . Вони разом ходили на роботу. Потім її чоловіка призвали на війну (3 роки тому). Він був поранений, перебував у госпіталі. Після чого був у Черкаську. В селищі Черкаське її чоловік зустрічався з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 також призвали і він збирався на бойове завдання. Тоді ОСОБА_3 передав свої цивільні речі її чоловіку, а він потім привіз ці речі і передав біля під"їзду ОСОБА_1 . Зазначила, що знає ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з 2007 року, як переїхала жити по сусідству. Брат чоловіка - ОСОБА_24 , возив інколи її чоловіка та ОСОБА_3 на роботу, бо вони працювали разом. Коли вона приходила до них, то бачила, що в них в спальні гарний ремонт, в кімнаті новий лінолеум, гарна люстра. ОСОБА_3 обпалював двері феном. Вона була присутня при складанні акту, бачила речі ОСОБА_3 (документи, золота печатка, відеокамера, документи на мопед). Все фотографувалося (рубашки, куртки, носки, труси). В цих речах я бачила ОСОБА_3 за життя. Ще інколи ОСОБА_3 з ОСОБА_1 брали у неї стільці на день народження, бо було багато гостей. За чий кошт робився ремонт вона не знає. Коли вона приходила до них, то бачила, що куртки висіли на вішалці, білизна ОСОБА_3 і ОСОБА_1 була в одній шафі. В маленькій кімнаті був ремонт, вони робили її для себе. Коли вона приходила до них в гості, то звідти виходила ОСОБА_1 , тому вона зробила висновок, що це їхня кімната. Наразі там стоїть ліжко і це дитяча кімната. Хто платив за квартиру - вона не знає. Їй відомо, що купували вікна, але хто саме - вона не знає. Їхній син катався на героскуторі. З якого часу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали вона точно не знає, але їй відомо, що в 2007 році ОСОБА_3 там був. Потім в 2011 році у них народився син. З ними живе також мама ОСОБА_1 , дуже близько вони не знайомі. Сина виховували і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , і бабуся. ОСОБА_3 вчив його кататися на велосипеді. ОСОБА_3 відносився до нього, як до свого сина. Вони постійно проживали в квартирі, робили ремонт, виховували сина. До них приходили гості. В садочок дитину водила ОСОБА_1 . Останній раз вона бачила ОСОБА_3 перед тим, як його призвали на службу.

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , яка проживає по АДРЕСА_5 , зазначила, що знає ОСОБА_1 , відповідачку ОСОБА_2 не знає. Познайомились вони в 2007 році з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 через її двоюрідну сестру. З того часу вони тісно спілкувалися, гуляли, виїжджали на природу. ОСОБА_3 був турботливим батьком, гарним сім`янином. Він сім`ю забезпечував, робив консервацію, вирощував городину. Коли ОСОБА_1 завагітніла, то він турбувався про неї. ОСОБА_3 забезпечував родину, працював, рибачив, інколи і продавав рибу, вирощував городину, консервував. У ОСОБА_3 був великий акваріум, він і зараз на АДРЕСА_4 . Вони зробили ремонт і в кімнаті, і в ванній, планували ремонт в кімнаті. ОСОБА_3 дуже турбувався про дитину, перевдягав його. Вона підшивала штани і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , коли син йшов до садочку і до школи. ОСОБА_1 турбувалась про хлопців: готувала, прала. ОСОБА_1 ніде не працювала, бо ОСОБА_3 їх забезпечував, їм вистачало. Вони разом робили ремонт, ОСОБА_3 купував кахель і ванну. У ОСОБА_4 була своя спальня, акваріум в кімнаті. Хто де жив вона не знає. Мати їм допомагала коштами. На рік вони бачились разів 6, на всі дні народження. Увесь цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом. Дитину утримував ОСОБА_3 . Сумнівів щодо батьківства ОСОБА_3 жодного разу не висловлював. Син був дуже схожий на батька. ОСОБА_3 приходив до сестри, а вона її сусідка по балкону, тоді вона його бачила востаннє. Мама ОСОБА_1 якийсь час виїздила в м.Київ на заробітки, коли саме вона знає. Але більшу частину часу вона жила в м.Жовті Води. У ОСОБА_4 алергія на квітучі рослини. Бабуся допомагала у вихованні онука. Сварок вона ніколи між ними не чула. Матері ОСОБА_3 вона не знає. Чому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не реєстрували шлюб вона не знає. Хотіли зареєструвати шлюб, але їм відмовили, вже коли його призвали. Вони мали одружитися коли він прийде у відпустку.

Свідок ОСОБА_26 , зазначила, що позивачка та відповідачка їй відомі, стосунки між ними нормальні. ОСОБА_1 проживала з її двоюрідним братом ОСОБА_3 . Спочатку в них не було дітей, вони робили ремонт. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ходили до них в гості. В 2011 році ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 вагітна. Вони були раді за них і ОСОБА_3 був дуже радий, він піклувався, працював. Навіть коли в ОСОБА_3 не було роботи, він з кредитки купував дитині іграшки. Катався з ним на велосипеді. Вона його проводжала на війну до військомату, з квартири по АДРЕСА_4 . Відповідачка ОСОБА_2 є її рідною тіткою. Вони з ОСОБА_3 були як рідні, хоча насправді двоюрідні. Він ділився з нею усім. До ОСОБА_1 він ставився гарно, ніколи нічого поганого не чула. Стосунки були сімейні, добрі, лагідні. В садочок, в школу - завжди ходили разом. ОСОБА_3 був дуже радий, коли чекали дитину, навіть плакав. Відповідачкою їх спільне проживання спочатку сприймалося добре. Відповідачка ОСОБА_2 приймала участь коли народився онук. Бюджет був з того, що заробляв ОСОБА_3 . Коли роботи не було - підробляв (крив дах, варив сваркою, збирав горіхи), вирощував городину, консервував. Зароблені гроші ОСОБА_3 віддавав дружині. У нього був металевий вагончик, який вони розрізали і здали на метал. За ці гроші вони купили шкільний стіл. Коли ОСОБА_3 пропав, вони почали писати всюди, дзвонити. Добивались грошового забезпечення. Їй відомо, що відповідачка давала ОСОБА_1 кошти 10 тис. Були відкриті депозити. ОСОБА_3 жодного разу не виказував сумнівів стосовно дитини. Теща ОСОБА_3 також працювала. Субсидію ОСОБА_1 не отримувала. ОСОБА_3 працював, розмір його зарплати вона не знає. Їй відомо, що ОСОБА_3 брав кредити. ОСОБА_1 не працювала, виховувала дитину. По місту вони ходили постійно разом, вона була в них багато разів, у них було все добре. Вони мали укласти шлюб, але їм відмовили, сказали, як прийде у відпустку, тоді і розпишуть. Вважає, що в шлюбі він був щасливий. ОСОБА_3 інколи випивав (не часто), тоді їхав до мами. В «ПриватБанку» кредит був погашений відповідачкою грошима ОСОБА_3 . ОСОБА_1 з дитиною приїжджали до відповідачки, але в той період (в ту пору року), коли менше була алергія у дитини. ОСОБА_1 казала на відповідачку «мама». Відповідачка називала її ОСОБА_27 . Син дуже схожий на батька, навіть ДНК не треба. Сумнівів від кого-небудь вона не чула. Пологи у ОСОБА_1 були тяжкі, ОСОБА_3 взяв відпустку 1 місяць і завжди був поруч, допомагав ОСОБА_1 з дитиною. Потім коли вийшов на роботу, 2 місяці вона ходила щодня допомагала, за його проханням.

Свідок ОСОБА_28 зазначила, що ОСОБА_1 є її кумою. Вони знайомі з ОСОБА_1 з 2001 року, а з відповідачкою - з моменту коли народився ОСОБА_29 з 2001 року вона знайома з мамою ОСОБА_1 . ОСОБА_1 знає з 15 років. В 2005 році вона почала зустрічатися з ОСОБА_3 . В 2006 році почали спільно проживати по АДРЕСА_4 . Вони були свідками на її весіллі, дружили і спілкувались сім`ями. В 2011 році ОСОБА_1 завагітніла, вони разом ходили на ульиразвукове дослідження (УЗД). ОСОБА_3 після УЗД зателефонував їй і сказав, що в них буде хлопчик, він був дуже радий. Ніколи ОСОБА_3 не казав, що це не його дитина. ОСОБА_3 утримував свою сім`ю, працював, ходив на підробітки, вирощував городину. ОСОБА_1 не працювала. В жовтні 2011 року народився ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був дуже радий, купував йому іграшки (їх було навіть забагато), він був для нього на першому місці. Коли вони виїхали в Кіровоградську область (2014 року), то стали спілкуватися рідше. Дитина завжди крутилася біля ОСОБА_3 , звертався до нього «тато». Весь час вони проживали по АДРЕСА_2 . Між ними були відносини, як у родини. ОСОБА_1 не працювала, родину забезпечував ОСОБА_3 . Квартиру вони утримували спільно, планували покупки, купували дитині візочок, речі, ліжко. З відповідачкою вони знайомі, зустрічались на родинних святах. Бабуся дарувала онуку подарунки. В 2014 році, коли вони їздили в Одесу, то замовляли речі дитині і ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . ОСОБА_1 піклувалась про ОСОБА_3 . Їй не відомо, що ОСОБА_3 уходив до мами. До того, як вони виїхали в інше місто, ОСОБА_3 працював на ГМЗ, на шахті. ОСОБА_1 їздила до відповідачки разом з дитиною. Відповідачка ніколи сумнівів щодо їхнього спільного сина не висловлювала.

Свідок ОСОБА_30 , дала суду покази про те, що з ОСОБА_1 вони подружки. Відповідачку ОСОБА_2 вона бачила кілька разів. ОСОБА_1 вона знає з 2016 року. Познайомились вони в дитячому садочку. ОСОБА_1 запрошувала її до себе, там вона познайомилась з її чоловіком ОСОБА_3 . В 2016-2017 роках запрошували її до себе, бо запрошували дитині додому ОСОБА_31 . Бачились на святах. В 2016 році вона водила в садочок " ОСОБА_32 " доньку, а ОСОБА_1 - сина ОСОБА_4 . З того часу почалось їхнє спілкування. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були гарною люблячою сім`єю, піклувались про дитину, разом купляли іграшки, настільні ігри. ОСОБА_3 вчив дитину кататись на велосипеді, купив боксерську грушу, робив поробки в садочок. Її запрошували на Новий рік, коли до сина ОСОБА_4 приходив "Дід ОСОБА_33 ". В подальшому вони записали дітей до 11 школи, ще й до одного класу. Вона приходила до ОСОБА_1 додому по АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 також там був, якщо був не на роботі. ОСОБА_1 не працює, перебуває на обліку в центрі зайнятості. Отримує допомогу, як одинока мама та малозабезпечена сім`я. У них був спільний бюджет. Вона 4 роки тому позичала у ОСОБА_3 кошти у сумі 4 тис. гривень. ОСОБА_3 утримував сім`ю сам. У їхній квартирі АДРЕСА_6 кімнати - у сина своя, у них своя. Син ОСОБА_4 називав ОСОБА_3 татом. Сумнівів щодо батьківства ОСОБА_3 не висловлював, а навпаки казав, що це його дитина і він його дуже любить. Останній раз вона його бачила 15 лютого (рік не пам`ятає), коли його забрали. На той час він проживав на АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_34 дав суду покази про те, що ОСОБА_3 знає з 1993-94 років. ОСОБА_1 він знає, як дівчину ОСОБА_3 . Вони проживали по АДРЕСА_4 , в трьохкімнатній квартирі. Разом з ними жила мати ОСОБА_1 і їхній син. Йому не відомо, хто де жив, але ОСОБА_3 показував йому свою кімнату. Там був акваріум, односпальне ліжко, журнальний стіл. ОСОБА_1 з сином проживала окремо. Мама ОСОБА_1 - окремо. Він був у них вдома 3 рази. ОСОБА_3 просив налаштувати швейну машинку. В липні 2022 року вони з дружиною були у відпустці і ходили до ОСОБА_3 налаштувати машинку. Потім сиділи на кухні, пили пиво. Прийшла теща від стоматолога. Коли вони вийшли на балкон курити, ОСОБА_3 сказав, що на машинці буде шити він, бо він усе робив по дому. Злагоди в їхній сім`ї не було. З повагою вони ставились один до одного тільки на людях, а так - крізь зуби. ОСОБА_1 мама допомагала, а ОСОБА_3 - ні. ОСОБА_3 працював на ТЕЦ, а потім на ГМЗ (там була заборгованість по зарплаті). Він уникав теми сім`ї. Були моменти, коли він випивав. Сварки були завжди за гроші. ОСОБА_3 збирав речі і йшов до мами. Як ОСОБА_3 ставився до ОСОБА_4 йому не відомо. До мами ОСОБА_3 приїздив один. Вони з ОСОБА_3 були друзі, обоє любили рибалку. З 2017-2018 років вони ближче стали спілкуватись, спілкувались сім`ями, ходили в гості. Раніше ОСОБА_3 був сам, коли саме не пам`ятає. ОСОБА_3 знає з 1994-95 рр. У нього була бабуся, яка жила через дві хати від ОСОБА_3 на Водобуді. Йому відомо, що ОСОБА_1 - дівчина ОСОБА_3 ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_7 , а проживав по АДРЕСА_4 з сином ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та її матір`ю. Квартира трьохкімнатна, у ОСОБА_3 була своя окрема кімната, в якій він проживав сам. Там був шкаф, ліжко, тумбочка, акваріум. На людях вони вели себе нормально. У них завжди були сварки через нестачу грошових коштів. Часто ОСОБА_3 після сварок жив у мами на Водобуді. Готував він собі сам, по господарству вона йому не допомагала. Все це йому відомо зі слів ОСОБА_3 , коли вони були наодинці і відпочивали на Водобуді - він йому розповідав. Вони були сусідами (по АДРЕСА_7 , на Водобуді), разом рибачили. Почали тісніше спілкуватися (десь 2009-2010 рр.) і їздили на рибалку кожен тиждень. Частину улову ОСОБА_3 давав матері, частину він брав собі, частину ОСОБА_3 брав додому, а інше продавали. Про те, що ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 йому відомо з 2006 року. Він тоді жив з дружиною по вул.Шевченка, і вони до них приїжджали в гості. Він у них був в гостях 3 рази, дитині було вже 5-6 років. Потім приїжджав до ОСОБА_3 вже з другою дружиною влітку 2022 року ремонтувати швейну машинку. ОСОБА_3 казав, що ця машинка дісталась від баби ОСОБА_1 . У ОСОБА_3 були 3 акваріуми, якими він опікувався. ОСОБА_3 відносився до ОСОБА_4 , як до свого сина. Але при його присутності син не виходив до батька, а був в кімнаті. Про те, що між ними не було злагоди він знає зі слів ОСОБА_3 , але свідком цього він не був. У них городи поряд, він бачив, що ОСОБА_3 сам обробляв город. Дитина була вихована матір`ю і бабусею, а до батька на контакт не йшла. Якось вночі ОСОБА_3 приїхав до нього, подзвонив йому і попросив відчинити йому двері. Він вийшов до ОСОБА_3 , той просився переночувати, бо була невеличка сварка вдома, після якої його вигнали. Сказав, що вранці піде до матері. До мобілізації ОСОБА_3 мав намір зареєструвати шлюб. Він подзвонив і сказав, що його призивають до ЗСУ, а 14 лютого вони з ОСОБА_1 мали зареєструвати шлюб. Він привітав ОСОБА_3 з цим, сів в машину і вони поїхали до нього на вул.Франко святкувати, але шлюб так і не був укладений. Хто був ініціатором реєстрації шлюбу йому не відомо, були якісь перепони в ДРАЦС, тому шлюб зареєстровано так і не було. На цого думку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні дала суду покази про те, що відповідачку ОСОБА_2 вона знає, а позивачку ОСОБА_1 ніколи не бачила. Пояснила, що з 2018 року працювала в одну зміну з ОСОБА_36 (їх в зміну було 3 людей). Вони багато про один одного знають. ОСОБА_3 розповідав, що у них з дружиною не дуже гарні стосунки, він проживає в окремій кімнаті, дитину цивільна дружина не давала, щоб разом навідати його маму. Готував ОСОБА_3 собі сам, крутився як міг. Часто зі зміни їхав до мами, бо його виганяла дружина. ОСОБА_3 казав, що готує сам, інколи пригощав її. Любив рибалити. ОСОБА_3 неодноразово казав, що між ним та ОСОБА_1 були суперечки, вона не давала дитину. У них з ОСОБА_3 на роботі була одна на двох тумбочка і там була машинка для стрижки, він стригся на роботі. ОСОБА_3 казав, що вони з ОСОБА_1 сварились за гроші, бо у нього зарплата не велика. Вона знає, що була якась квартира, де вони планували жити окремо, але потім цю квартиру продали і він жив з ОСОБА_1 і її мамою. ОСОБА_1 казала ОСОБА_3 , що дитина не його, можливо хотіла його образити, але він відносився до ОСОБА_4 , як до своєї дитини. Зазначила, що позивачку вона особисто не знає. Все це вона знає зі слів ОСОБА_3 , з яким вона знайома з 2018 року. Приблизно 4 роки працювали разом, поки він не перейшов на ГМЗ. Проживав ОСОБА_3 весь час з ОСОБА_1 впродовж 14 років, до сина відносився добре, допомагав робити уроки, купляв іграшки, одяг. Вони працювати по 12 годин в зміну по 3 особи, обговорювали у кого які питання, проблеми. ОСОБА_3 жив з ОСОБА_1 заради дитини. З його мамою (відповідачкою ОСОБА_2 ) вона була знайома, але не спілкувалась. Від відповідачки ОСОБА_2 вона дізналась, що ОСОБА_1 подала позов до суду і її це обурило, а саме те, що вона начебто гарна дружина.

Свідок ОСОБА_37 дав суду покази про те, що відповідачку ОСОБА_2 він знає, але контактують вони рідко. Дружину ОСОБА_3 він не знає. З ОСОБА_3 працював в одній зміні по 12 годин, але знав його і до цього. У ОСОБА_3 завжди була мета заробити грошей, бо це було приводом для скандалів в сім`ї. Про сім`ю він розказував не багато. Коли їхали додому зі зміни, інколи він додому не йшов, а йшов то до мами, то до кума. Ніколи дружину не називав на ім`я. За сина ОСОБА_3 переживав, що в школу збирати треба. Їжу ОСОБА_3 на роботу з собою брав те, що перехопив, інколи купував щось в кулінарії. Робочі речі він прав на роботі, стригся на роботі, в нього навіть машинка була. Здається, що ОСОБА_3 в сім`ї дружини просто гнобили, інколи він жалівся. Можливо ОСОБА_3 жив з ОСОБА_38 заради сина. Він не знав, що ОСОБА_3 в свідоцтві про народження дитини не записаний батьком, а те, що його дружина ОСОБА_1 мати одиначка - він знав. ОСОБА_3 йшов з роботи до кума, бо казав, що посварилися, також їздив до мами і звідти ж їхав на роботу. Одяг у нього був акуратний, були в нього і нові речі. У ОСОБА_3 було постійне бажання заробити грошей, він крутився, ніколи не хвалився. ОСОБА_3 дитину любив. Він з ОСОБА_3 та ОСОБА_39 працювали в одній зміні. Він в душу не ліз, але коли ОСОБА_3 хотів - розказував сам. ОСОБА_3 казав, що є квартира у них. Він казав - перебирайтеся та живіть. Однак, ОСОБА_3 сказав, що в нього є кімната і йому вистачає. До 2016 року вони з ОСОБА_3 були знайомі, ОСОБА_3 знає його сім`ю, заїжджав до нього. А з 2016 року вони почали працювати в одній зміні. До сьогоднішнього дня його дружину він в очі не бачив. ОСОБА_3 називав її - "моя", навіть імені її не називав. Казав: «Ми з "моєю" посварились». Йому відомо, де ОСОБА_3 жив по АДРЕСА_4 , але квартиру не знає. Ім`я дитини не пам`ятає. ОСОБА_3 казав, що в садочок треба скупиться, потім в школу, велосипед треба купити. Піклувався про дитину. З відповідачкою ОСОБА_2 він знайомий не так давно. Спілкуватись почали тоді, коли почався судовий процес.

Свідок ОСОБА_40 пояснила суду, що з 01.06.1989 року жила по АДРЕСА_8 . Вона є сусідкою відповідачки, і вона її кума. ОСОБА_3 виріс на її очах. Літом ходив на дачу через день, сам або зі своєю сестрою та її чоловіком. Потім вона дізналась, що ОСОБА_3 живе з жінкою і має сина 3 років. Коли відповідачка ОСОБА_2 захворіла, вона бувала в неї частіше, колола їй уколи. І ОСОБА_3 2 рази на тиждень був у мами точно. По городу ніхто йому не допомагав, він усе сам робив. Колись на зупинці він стояв з тормозками, зажурений, вона спитала чи він заморився, а він відповів, що не хоче їхати додому. Він дружину ніколи не називав на ім`я. Бачила, коли ОСОБА_3 вже пропав, якась жіночка з дитиною стукали до відповідачки ОСОБА_2 у двері. Чула (коли колола ОСОБА_2 уколи), як ОСОБА_3 просив у мами гроші на цигарки, а ще він ловив і продавав рибу. ОСОБА_3 жив у місті, він сам казав, що має жінку і дитину. Торби возив в місто собі, як їжу. Рибалив часто на ОСОБА_41 і продавав рибу. Як було тепло, то кожну неділю на вихідних, бувало посеред неділі. ОСОБА_2 казала, що дає гроші на дитину. Скільки і як часто давала коштів - їй не відомо.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 (а.с.9,10, том №1).

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 23.03.2006 року Жовтоводським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в м.Жовті Води (а.с.12, том №1)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 25.03.1981 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 та його батьками зазначені ОСОБА_42 та ОСОБА_2 (а.с.14 зворот, том №1).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 21.10.2011 року Відділом ДРАЦС Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що у Книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис №34 (а.с.15, том №1).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народжень від 21.10.2011 року, в графі батько зазначено: « ОСОБА_3 ». Відомості про батька записані за вказівкою матері згідно з ч.1 ст.135 СК України (а.с.16, том №1).

Сповіщенням сім`ї №69 від 27.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомив ОСОБА_2 про те, що її син, навідник 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, старший солдат ОСОБА_3 , під час проведення бойових дій зник безвісти 20 лютого 2023 року в н.п.Бахмут Донецької області (а.с.18, том №1).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.02.2023 року за заявою ОСОБА_1 від 24.02.2023 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.115 КК України у зв`язку з тим, що її цивільний чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , солдат кулеметник ВЧ НОМЕР_7 , який останній раз був у м.Бахмут Донецької області з 20.02.2023 року не виходить на зв`язок та його місцезнаходження не відоме (а.с.20, том №1).

27.02.2023 року ОСОБА_1 від ВП №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було надано повідомлення про те, що 25.02.2023 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023041220000107 за ч.1 ст.115 КК України (а.с.19, том №1).

Повістка на ім`я військовозобов`язаного ОСОБА_3 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_12 на 15.02.2023 року була виписана керівнику підприємства ДП «СхідГЗК», де працював ОСОБА_3 , 1981 року народження. Домашня адреса, зазначена у повістці: АДРЕСА_2 (а.с.21, том №1).

Листом №4ЖВ/5616 від 14.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_11 повідомив представнику позивача про те, що відповідно до Книги алфавітного обліку осіб рядового, сержантського та старшинського складу призваних за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначена інформація про найближчих родичів зі слів ОСОБА_3 : «дружина - ОСОБА_1 , 1986 року народження, АДРЕСА_2 » (а.с.22, том №1).

06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про призначення їй виплати грошового забезпечення та одноразової додаткової виплати у зв`язку з тим, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час проведення бойових дій зник без вісти 20.02.2023 року (а.с.23, том№1).

Командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 було надано відповідь від 28.05.2024 року про те, що згідно п.7 постанови КМУ від 30.11.2016 року №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частинами, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Враховуючи викладене, військова частина НОМЕР_1 , здійснити виплату зазначених коштів до усунення недоліків не може (відмовлено) (а.с.24, том №1).

Згідно свідоцтва про право власності від 13.08.1998 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 , є в рівних частинах син померлого - ОСОБА_44 та онука ОСОБА_1 . Майно, на яке видано свідоцтво складається з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Згідно Угоди про розподіл спадкового майна у власність ОСОБА_1 переходить 1/3 частини квартир під номером АДРЕСА_1 (а.с.42-45, том №1).

Згідно Акту про спільне проживання від 20.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею проживали ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , мама; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який не був зареєстрований, а фактично проживав з 2006 року, чоловік. З 2006 року до лютого 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за вищевказаною адресою (а.с.46, том №1).

Відповідно до Інформації про родину учня 7 Б класу ліцею «Дивосвіт» ОСОБА_4 , до складу родини входять мати ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_45 . ОСОБА_4 живе разом з мамою та бабусею. До початку лютого 2023 року проживав разом з батьком. Тато, ОСОБА_3 у серпні 2022 року разом з мамою прийшли на батьківські збори. Протягом першого семестру 5 класу батько постійно цікавився досягненнями сина, допомагав йому в навчанні. У лютому 2023 року тато був призваний на військову службу, через тиждень пропав без вісті (а.с.47, том №1).

Згідно даних обстеження на туберкульоз ОСОБА_46 зазначено, що мама ОСОБА_47 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_10 (а.с.48, том №1).

Згідно медичного обстеження дитини ОСОБА_4 від 26.02.2020 року, дитина має алергію на амброзію, лебеду, соняшник (а.с.159, том №1).

Згідно довідки по рахунку ОСОБА_1 30.04.2024 року, 25.05.2024 року, 01.07.2024 року, 31.07.2024 року, 30.08.2024 року, 02.10.2024 року, 17.10.2024 року та 07.11.2024 року відповідачкою ОСОБА_2 було здійснено зарахування коштів у розмірі по 20000 грн (а.с.160).

Згідно наданих скриншотів вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала запити щодо розшуку її зниклого без вісти чоловіка ОСОБА_3 (а.с.161-199, том №1).

Згідно довідки по рахунку ОСОБА_4 16.10.2023 року та 05.12.2023 року відповідачкою ОСОБА_2 було здійснено зарахування коштів у розмірі по 15000 грн та 5000 грн (а.с.207, том №1).

Згідно Акту огляду майна від 17.01.2025 року, засвідченого головою ОСББ «Франка 30» та сусідами ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_23 , була оглянута квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Оглядом встановлено наступне: в гарнітурі, що знаходиться у вітальній кімнаті в наявності документи: амбулаторна картка ОСОБА_3 , атестат, свідоцтва та посвідчення на ім`я ОСОБА_3 , квитанція про заробітну плату ОСОБА_3 . В цій же кімнаті знаходиться взуття - 10 пар р.40-41, чоловічий одяг та білизна. В ванній кімнаті знаходиться машинка для стрижки, станок для гоління, пінка для гоління. В коморі - сумки через плече, ящик з інструментами, набір електроінструмента тощо (а.с.208-209, том №1)

На амбулаторній картці ОСОБА_3 зазначено місце реєстрації: АДРЕСА_10 ; проживає: АДРЕСА_2 (а.с.210, том №1).

З декларації про вибір лікаря від 20.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Довіреною особою зазначена ОСОБА_1 (а.с.211, том №1).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч.4 ст.3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного кодексу України.

За загальними правилами доказування, яким кореспондують положення статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою у справі № 531/295/19 від 8 грудня 2021 року рішення апеляційного суду скасував, а рішення місцевого суду залишив в силі, вказавши наступне.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться:

-показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту;

-документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки;

-фотографії певних подій;

-документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23).

Із досліджених вище доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 2006 року по 15.02.2023 року включно, вони мали відносини, притаманні подружжю, були пов`язані спільним побутом, мали права і обов`язки подружжя, не перебували в інших шлюбах, про що свідчать надані позивачкою письмові докази та покази свідків. Актом огляду майна від 17.01.205 року підтверджено наявність особистих речей, одягу та документів в квартирі АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з червня 2006 року по 15.02.2023 року.

Щодо вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Позивач зазначає, що встановлення факту її перебування на утриманні чоловіка необхідно для реалізації майнового права на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 , який маючи статус військовослужбовця, зник безвісті під час виконання бойового завдання.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_8 , виданої на ім`я ОСОБА_3 , останній в період з липня 1998 року по травень 1999 року працював на ДП «СхідГЗК»; з грудня 2000 року по квітень 2001 року - у Відділі Державної служби охорони; з жовтня 2001 року по серпень 2004 року - на ПАТ «Південний радіозавод»; з січня 2006 року по липень 2007 року - на ТОВ «Восток-Руда»; з серпня 2008 року по травень 2009 року - на ТОВ «Простор С»; з жовтня 2010 року по травень 2011 року, з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з квітня 2014 року по вересень 2014 року - на КП «Жовтоводськтепломережа»; з листопада 2020 року - на ДП «СхідГЗК».

При цьому в період з червня 2009 року по червень 2010 року, з червня 2011 року по жовтень 2011 року, з квітня 2012 року по серпень 2012 року, з червня 2013 року по вересень 2013 року, з квітня 2020 року по листопад 2020 року перебував на обліку в Жовтоводській міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості як безробітній (а.с.25-35, том №1).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_9 від 05.062005 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з червня 2006 року по листопад 2006 року працювала в ТОВ «Приват Кредит»; з грудня 2006 року по липень 2007 року - в ЗАТ «Агробанк». В періоди з листопада 2007 року по липень 2008 року, з листопада 2020 року по квітень 2021 року, з травня 2021 року по грудень 2021 року перебувала на обліку в Жовтоводській міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості як безробітня (а.с.36-39, том №1).

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2022 року ОСОБА_1 отримувала дохід від УПСЗН Жовтоводської міської ради у виді державної та соціальної матеріальної допомоги від держави (а.с.40-41, том №1).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Предметом розгляду даної справи є, окрім іншого, встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .

Доказів щодо надання регулярної матеріальної допомоги з боку ОСОБА_3 позивачкою не надано, як не надано й доказів того, що основним і постійним джерелом її засобів для існування була допомога з боку ОСОБА_3 . Надані позивачем квитанції про придбання меблів та побутової техніки (а.с.55-65, том №1) не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять даних про те хто саме їх купував, з якою метою та за чиї кошти.

Разом з тим, позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів, наприклад, роздруківок з банківських рахунків тощо, які б підтверджували, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача допомога з боку ОСОБА_3 .

При цьому, показання свідків підтверджують лише факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 , але не підтверджують факту надання ОСОБА_3 позивачці постійного матеріального утримання протягом тривалого часу.

Дослідивши письмові докази справи, заслухавши позивача та її представника, свідків, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовна вимога про встановлення факту перебування на утриманні не доведена належним чином, а в її задоволенні слід відмовити за недоведеністю.

Щодо вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_4 та внесення змін до актового запису про народження дитини суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.130 Сімейного Кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного Кодексу України. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ст.128 Сімейного Кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 Сімейного Кодексу України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України.

В абз.2 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

Згідно абз.3-5 п.7 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України.

Тобто Закон чітко визначає, що встановлення факту батьківства можливе лише за однією умовою - смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Встановлення факту батьківства відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

-відсутність спору щодо батьківства дитини;

-смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим;

-порядком судового розгляду справи (окреме провадження).

Позивачем ОСОБА_1 у позові зазначено, що ймовірний батько дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_16 , виконуючи бойове завдання, зник безвісті у н.п.Бахмут Донецької області. Відповідачка ОСОБА_2 заперечує щодо батьківства свого сина.

Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України).

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду від 09.07.2025 року у справі №201/1017/25, п.52.

Заявляючи позовні вимоги про встановлення факту батьківства, позивачем дані обставини не враховані, позовна вимога щодо факту батьківства подана на підставі ст. 125, 130 СК України (у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком дитини), тому суд приходить до висновку, що в даному випадку встановлення факту батьківства в позовному провадженні не передбачено діючими нормами СК України, оскільки відомостей про смерть ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_1 не надано, як і не надано рішення суду про оголошення ОСОБА_3 померлим, а також суд враховує наявний спір щодо визнання батьківства під час якого слід встановити факт походження дитини від батька.

Таким чином в даних обставинах законом передбачено звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України), а дану позовну вимогу про встановлення факту батьківства слід залишити без розгляду та роз`яснити позивачу право безпосереднього звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства на підставі статті 128 СК України.

Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1211,2 грн. На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.3 СК України, ст. ст. 77, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Вільногірського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування на утриманні, встановлення факту батьківства - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_10 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Жовті Води Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_11 , який зник безвісти 20 лютого 2023 року під час проведення бойових дій із захисту територіальної цілісності Батьківщини в н.п.Бахмут Донецької області, однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_18 включно.

Позовну вимогу про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , який зник безвісти 20 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати у розмірі 1211,2 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ