Постанова від 20 травня 2025 р. у справі №752/15885/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2129/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. Київ

Справа № 752/15885/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», яка подана представником Бишовець Вікторією Анатоліївною, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, постановлену у складі судді Чекулаєва С.О.,

у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

встановив:

У липні 2024 року позивач ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» звернувся до суду з позовом до відповідачів Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі .

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» - Бишовець В.А. звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковими, оскільки зняття арешту з усього майна Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів», припинення обтяження нерухомого майна Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна, за записом номер 26166554 від 16.05.2018 шляхом виключення запису щодо обтяження, що було накладено в рамках виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати з боржника на виконання рішень Голосіївського районного суду міста Києва, тому підвідомчість даного спору належить до судів загальної юрисдикції, а саме - Голосіївського районного суду міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» - Андрущенко А.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів поданої позовної заяви вбачається, що ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», як правонаступник, просить зняти арешт з усього майна боржника - Державного підприємства «Українська база авіаційної охорони лісів», який було накладено органами державної виконавчої служби в ході примусового виконання виконавчих документів, та припинити обтяження нерухомого майна Державного підприємства «Українська база авіаційної охорони лісів» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за записом 2616554 від 16.05.2018 шляхом виключення запису щодо обтяження.

Частиною другою та третьою статті 4 ГПК передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З аналізу наведених норм та суб`єктного складу учасників правовідносин, в яких фізичні особи участі не беруть, вбачається, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З висновком суду першої інстанції щодо підстави відмови у відкритті провадження колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, у липні 2024 року ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» звернувся до суду з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що обтяження нерухомого майна Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів» здійснено головним державним виконавцем Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі постанови про арешт майна боржника від 16.05.2018 року в межах виконавчого провадження (ВП) НОМЕР_1.

В межах зведеного виконавчого провадження, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на фінальній стадії виконавчих дій після виведення окремих виконавчих проваджень із зведеного було прийнято постанови про повернення виконавчого документу стягувачам. Строк повторного пред`явлення виконавчого документа за виконавчим провадженням сплинув.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 29.04.2016 року за №222 прийнято рішення «Про припинення Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів».За результатами закінченої процедури ліквідації, Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» є правонаступником ДП «Укравіабаза». Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи 1 000 681 1200 20002613 від 29.02.2024 року.

Станом на 09.07.2024, за результатами пошуку «Інформація про виконавчі провадження», в тому числі про виконавчі дії, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження за адмініструванням МЮУ, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 державним виконавцем не було знято арешт з усього майна боржника та заборони на його відчуження.

Вказані дії державного виконавця порушують права правонаступника, в тому числі право власності, оскільки арешт накладено на все майно ДП «УКРАВІАБАЗА» без ідентифікаторів і відповідно до наявної загальності у визначенні нерухомого майна, ДП «ЛІАЦ», як правонаступник ДП «УКРАВІАБАЗА» несе ризики обтяження нерухомого майна, оскільки до правонаступника переходять всі права і обов`язки юридичної особи, яка ліквідована.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що на даний час ДП «Лісогосподарський Інноваційно-аналітичний центр» є правонаступником ДП «Українська база авіаційної охорони лісів» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 29 квітня 2016 року №22. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи 1 000 681 1200 20002613 від 29 лютого 2024 року, у зв`язку з чим просив скасувати арешти всього майна, та припинити обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна за записом № 26166554 від 16 травня 2018 року шляхом виключення запису щодо обтяження.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ДП «Лісогосподарський Інноваційно-аналітичний центр» є правонаступником ДП «Українська база авіаційної охорони лісів», яке було боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на спірне майно. Позивач просить у позові зняти арешт з усього майна боржника - ДП «Українська державна база авіаційної охорони лісів» та припинити обтяження нерухомого майна вказаного підприємства.

Відмовляючи у відкритті провадження з тих підстав, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін : позивач та відповідачі - юридичні особи, суд першої інстанції не звернув уваги, що зазначений позов пред`явлено правонаступником боржника у виконавчому провадженні, в якому виконувались виконавчі листи, видані на підставі рішень Голосіївського районного суду м. Києва у справах за позовами фізичних осіб до Державного підприємства «Українська державна база авіаційної охорони лісів», Державного агентства лісових ресурсів України, третя особа Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі ( справи № 752/21423/16, № 752/15019/17, № 752/13490/16, № 752/13493/16, повний перелік яких зазначено у позовній заяві).

Тобто стягувачами - особами, в інтересах яких було накладено арешт на майно боржника, були фізичні особи, а державним виконавцем виконувалось рішення, ухвалене в порядку ЦПК України.

Таким чином, не з`ясувавши, яке судове рішення підлягало виконанню у виконавчому провадженні, на підставі яких саме виконавчих документів, що перебували на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, було накладено арешт на майно боржника; які саме особи є сторонами (стягувачем та боржником) у вказаному виконавчому провадженні, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав юрисдикції даного спору до господарського судочинства.

Разом з тим, відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 «під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.»

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 вказано, що «в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.»

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про належність даного спору до господарського судочинства, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», яка подана представником Бишовець Вікторією Анатоліївною, - задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 січня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.