Рішення від 23 грудня 2025 р. у справі №589/1034/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1034/25

Провадження № 2/589/1324/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 99076 від 16.12.2019р. в розмірі 7880 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2000 грн, простроченої заборгованості за процентами - 5880 грн. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

В свою чергу 29.04.2025р. відповідач звернулась до суду з відзивом на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає викладені вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Вказує, що відносно вказаних позовних вимог сплив строк позовної давності. Зазначений номер банківської картки, на який було перераховано кредитні кошти їй не належить, тобто доказів отримання нею коштів по кредитному договору позивачем не надано та не долучено будь-які фінансові документи, які б підтвердили цей факт. Вимогу про виконання зобов`язання за спірним договором вона не отримувала. Також пояснює, що в 2019 році її прізвище було ОСОБА_3 . З 11.09.2021року після вступу в шлюб її прізвище стало ОСОБА_4 , а з 12.11.2024 року її прізвище – ОСОБА_5 , на підтвердження чого, долучила до відзиву копію рішення суду про розірвання шлюбу та копію свідоцтва про шлюб. Факт укладення договору не підтверджений належним доказом. Повідомляє про те, що за її заявою від 10.01.2020 року Глухівським відділом поліції ГУНП в Сумській області було відкрито кримінальне провадження № 12020200070000021 за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, за фактом вчинення щодо неї шахрайських дій, а саме: 16.12.2019 року невстановлена особа шахрайським шляхом з використанням її персональних даних оформила в компаніях «СLY», «САSHBERRY», «КаchaiGrosi» та «Саshinsky» чотири кредитних договори без її відома на отримання грошових коштів (копія витягу з ЄРДР додає). Позивачем не підтверджено обставину невиконання кредитного зобов`язання, відсутній детальний розрахунок заборгованості та оригінал кредитного договору. Також вказує, що факт отримання позивачем права вимоги до відповідача не доведено.

14.05.2025 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому на заперечення відповідача щодо позовних вимог, зазначає наступне. Між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір №99076 від 16.12.2019 р. у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами надання грошових коштів у позику. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Щодо твердження відповідача стосовно наявності іншого прізвища на момент укладення договору представник позивача зазначає, що ці твердження є необґрунтованими та не спростовують дійсність укладеного правочину. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - одна і та сама фізична особа. Факт зміни прізвища не змінює цивільної правосуб`єктності особи. Процедура укладення кредитного договору в електронній формі включає належну ідентифікацію клієнта шляхом верифікації за комплексом персональних даних, зокрема: РНОКПП; датою народження; паспортними даними; адресою місця реєстрації/проживання і т. д. Таким чином, факт зміни прізвища не виключає належної ідентифікації відповідача як сторони договору. ОСОБА_2 , укладаючи кредитний договір, реалізувала своє суб`єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. Факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою. Ні первісний кредитор, ні ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не мало та не має доступу до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, так як дана інформація – є банківською таємницею. Позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ЗАЙМЕР» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відносно ОСОБА_2 , а твердження відповідача щодо недоведеності факту переходу права грошової вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Позовну давність за даними вимогами відповідно до Прикінцевих і перехідних положень ЦК України було продовжено на строк дії карантину і воєнного стану. Щодо подання заяви про вчинення злочину пояснює, що це не є підтвердженням факту відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладення кредитного договору, враховуючи, що провадження було закрито відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК, з підстав, передбачених п. 2 цієї статті, тобто за відсутністю складу кримінального правопорушення. Тому цей факт не може бути підставою для визнання недійсності або неукладості кредитного договору. Отже підстави, на які посилається відповідач у відзиві на позов, є необгрунтованими.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

27.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (далі - Товариство) та ОСОБА_2 (далі - Клієнт) підписано договір про надання фінансового кредиту № 99076 (далі - Договір) /а.с. 28-29/. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору сторони домовилися, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит на строк 21 день, тобто до 05.01.2020р., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2 % на добу або 730 % річних від суми кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Судом встановлено, що на дату підписання даного договору відповідач мала прізвище – ОСОБА_3 , з 11.09.2021 року – ОСОБА_4 , а з 12.11.2024 року має прізвище ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області № 576/1988/23 від 21.08.2023 року /а.с. 49/ та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.11.2024 року /а.с. 52/, наданими відповідачем. При цьому, в Договорі зазначені її персональні дані (ім`я, по батькові, дата народження, ідентифікаційний код, адреса, тощо). Такі обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, крім іншого, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «ЗАЙМЕР» вбачається, що акцепт договору Позичальником здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі https: //www.cry.com.ua/ з використанням номеру телефону, вказаного в Договорі, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор «KL2954», який і проставлений в електронному договорі під реквізитами відповідача /а.с.11/.

Наведене свідчить, що сторони підписали цей Договір, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо доводів відповідача щодо вчинення щодо неї шахрайських дій саме 16.12.2019 року (дата укладення договору), висунутих на спростовування факту підписання саме нею цього Договору, суд зазначає на наступне.

Згідно з витягом /а.с. 46/ з Єдиного реєстру досудових розслідувань у межах кримінального провадження за № 12020200070000021 від 10.01.2020 здійснювалося досудове розслідування за заявою відповідача про те, що 16.12.2019 року невстановлена особа шахрайським шляхом з використанням її персональних даних оформила в компаніях «СLY», «САSHBERRY», «КаchaiGrosi» та «Саshinsky» чотири кредитних договори без її відома на отримання грошових коштів. При цьому зазначено, що дане кримінальне провадження 31.01.2020 року закрито зна підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Досліджуючи питання підписання відповідачем даного Договору, також слід зазначити, що відповідач при оформлені Договору здійснила низку активних дій з метою укладення кредитного договору, зокрема, зазначила свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані (окрім прізвища, при чому прізвище зазначено її майбутнього чоловіка, що могла знати саме вона), відомості щодо адреси місця реєстрації та номера телефону, правильність яких не спростовано.

Доказів того, що такі дані Товариством отримано не від відповідача, та що вони використані будь-якими особами незаконно, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі N 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі N 757/40395/20.

Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що відповідач зверталась до ТОВ «ЗАЙМЕР» з повідомленням про факт шахрайства, про те, що не вчиняла будь-які дії для отримання кредиту.

Наведене у сукупності спростовує доводи відповідача про те, що вказаний кредитний договір нею не підписувався.

28.10.2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - фактор) уклало договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) /а.с. 15-18/.

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило ТОВ «ЗАЙМЕР» за відступлення права вимоги за договором факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року суму 1444834 грн 08 коп., що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 23/. Крім того, сторонами договору факторингу був підписаний Реєстр боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, в тому числі щодо права вимоги до ОСОБА_6 за договором № 99076 від 16.12.2019 року /а.с. 10, 80-81/

Таким чином, посилаючись на наявність у відповідача перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за цим договором, яка станом на 04.12.2024 визначена ним в сумі 7880 грн. /а. с. 9/, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Між тим, зважаючи на заперечення відповідача щодо отримання нею кредиту, суд звертає увагу позивача на наступне.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 640, 642 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зважаючи на наведені вище умови п. 1.5 Договору, суд доходить висновку, що фактично між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем був підписаний договір позики. При цьому, обов`язок повернути кошти у строк, визначений договором, виникає у позичальника з моменту отримання коштів за договором позики.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Таким чином, зважаючи на правову природу цього Договору, визначальним для правильного вирішення цього спору є встановлення факта отримання відповідачем суми позики.

В цих конкретних відносинах договір сам по собі не підтверджує факт передачі коштів відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійсненні після укладення договору в безготівковій формі на рахунок відповідача, адже відповідно до п. 1.4 Договору кредит надається Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Позивач стверджує, що ТОВ «ЗАЙМЕР» перерахувало відповідачу кредитні кошти 16.12.2019 року в розмірі 2000,00 грн. На підтвердження своїх доводів позивач додає інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» від 10.01.2025 року, згідно з якою на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція на платіжну картку № НОМЕР_2 (емітент платіжної картки FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK) на суму 2 000 грн /а.с. 24/.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Водочас відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК Українин належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції станом на 16.12.2019 року, який діяв до 01.12.2022р., до документів на переказ коштів відносив розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу (ст. 16 цього Закону).

Проте, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування коштів на банківський картковий рахунок належний відповідачу у розмірі, встановленому договором про надання фінансового кредиту № 99076 від 16.12.2019 року, у справі відсутні: банківські виписки, договір про відкриття рахунку або інші фінансові документи, що підтверджують, хто є власником платіжної картки, на яку були перераховані кошти, первинні бухгалтерські документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки по картковому рахунку), які є єдиним належним підтвердженням факту перерахування коштів, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Слід зазначити, що вказана вище інформаційна довідка не містить відомостей кому і на якій підставі вона видана, не містить даних повного номера платіжної картки, прізвища ім`я та по батькові власника банківської картки та, сама по собі, не підтверджує факту перерахування грошових коштів саме відповідачу по справі, яка цей факт оспорює.

При цьому, ні під час звернення до суду із даним позовом, ні в ході розгляду справи, позивач клопотання про витребування відповідних доказів не заявляв, незважаючи на те, що відповідач заперечує як факт належності їй вказаної в договорі банківської картки, так і сам факт отримання нею грошових коштів за умовами Договору.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій.

В зв`язку із викладеним, суд вважає недоведеним факт надання відповідачу позики за Договором та, як наслідок, недоведеним є факт укладення цього Договору і виникнення у відповідача заборгованості з повернення позики та процентів за користування нею.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не довело обставини щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 2000 грн за договором про надання фінансового кредиту № 99076 від 16.12.2019 року ТОВ «ЗАЙМЕР» і, відповідно, позивач не набув права вимоги коштів у відповідача за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає правомірним в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи наведені висновки, суд не вбачає за доцільне надавати оцінку доводам відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності. Така позиція суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18 (сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог).

Оскільки в задоволені позову відмовлено, то відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 638 - 640, 642, 629, 1046 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова