Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №620/3513/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3513/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 доплату за роботу в зоні Чорнобильської АЕС, передбачену статтею 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 , з урахуванням доплати за роботу в зоні Чорнобильської АЕС, передбачену статтею 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 на момент звільнення, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 доплату за роботу в зоні Чорнобильської АЕС, передбачену статтею 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 , з урахуванням доплати за роботу в зоні Чорнобильської АЕС, передбачену статтею 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження», з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що доплата нараховується лише за період фактичного виконання обов`язків у зоні Чорнобильської АЕС, підтверджений відповідними обліковими документами. Такий механізм несумісний із концепцією щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що передбачають постійність, регулярність та включення до щомісячного грошового доходу.

Отже, на думку апелянта, за критерієм періодичності та сталості, встановленим чинним законодавством, доплата за роботу в зоні Чорнобильської АЕС не може бути класифікована як щомісячна постійна складова грошового забезпечення. Тому, вона не підлягає врахуванню при розрахунку одноразової грошової допомоги, визначеної статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 13.11.2020 року №227о/с позивача звільнено зі служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з військової служби (у зв`язку із закінченням строку контракту) з правом носіння військової форми одягу, 06 грудня 2020 року та для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років на 06 грудня 2020 року становить: час служби в календарному обчисленні-26 років 00 місяців 25 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) 07 років 03 місяці 14 днів. Вислуга років для призначення пенсії на 06 грудня 2020 року становить 33 роки 04 місяці 09 днів.

Під час проходження служби, у складі щомісячного грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась доплата за постійне виконання службових обов`язків у зоні відчуження у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України №831 від 10.09.2008 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження».

Після звільнення позивачу було нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, проте інформації про складові її нарахування надано не було.

Адвокат 29.01.2025 звернувся з запитом до відповідача, на отримання відомостей про нарахування грошового забезпечення та інформації про складові розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби позивачу, та повідомити, чи була врахована при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні доплата передбачена Постановою КМУ №831 від 10.09.2008 та індексація грошового забезпечення, а у разі не врахування вказаної доплати та індексації до складу одноразової грошової допомоги при звільненні виказано прохання врахувати її та виплатити різницю недоотриманої одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 04.02.2025 відповідач повідомив, що запитувана інформація та документи в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 не перебувають, та для їх отримання необхідно звернутись до центрального архівного відділу за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат звернувся із запитом до Центрального архівного відділу щодо отримання відомостей про нарахування грошового забезпечення та інформації про складові розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби позивачу.

У відповідь, Центральним архівним відділом були надіслані копії особистих карток на грошове забезпечення позивача за 2018 - 2020 роки за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , в яких зазначено усі види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види забезпечення, надбавки, доплати, винагороди, індексація.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невключення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби доплату, передбачену Постановою № 831, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що передбачена Постановою № 831 установлена доплата у розмірі 150 відсотків мінімальної заробітної плати, нараховувалися та виплачувалися позивачу систематично, тобто мали постійний характер, така доплата нерозривно пов`язана з виконанням позивачем службових обов`язків на території зони відчуження та виплачувалась йому роботодавцем у складі грошового забезпечення. З огляду на зазначене, вказана доплата підлягає включенню до грошового забезпечення позивача для здійснення розрахунку належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні, що відповідачем здійснено не було, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Положеннями частини першої статті 40 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що військовослужбовцям, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищення оплати праці провадиться шляхом нарахування на оклади грошового утримання надбавок, встановлених статтею 39 цього Закону.

За змістом статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження», з 01.01.2017 особам, які постійно працюють, а також поліцейським, особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державного агентства з управління зоною відчуження, військовослужбовцям Національної гвардії, Служби безпеки, Державної прикордонної служби та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які постійно виконують службові обов`язки у зоні відчуження, встановлюється доплата у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

За встановленими під час розгляду цього спору в суді першої інстанції обставинами, позивачу під час служби нараховувалась та виплачувалась доплата у розмірі 150 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с.26-28).

З огляду на що, доплата за виконання службових обов`язків у зоні відчуження ЧАЕС є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який позивач отримував під час проходження служби.

Дана доплата входить до грошового забезпечення та має постійний характер, тому, щомісячна доплата за роботу у зоні відчуження ЧАЕС, яку позивач отримував під час проходження служби має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 120/3807/18-а.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що передбачена Постановою №831 установлена доплата у розмірі 150 відсотків мінімальної заробітної плати, нараховувалася та виплачувалася позивачу систематично, тобто мала постійний характер.

Крім того, така доплата нерозривно пов`язана з виконанням позивачем службових обов`язків на території зони відчуження та виплачувалась йому роботодавцем у складі грошового забезпечення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вказана доплата підлягає включенню до грошового забезпечення позивача для здійснення розрахунку належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні, що відповідачем здійснено не було, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма