Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №320/50514/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/50514/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Гненного Дмитра Анатолійовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Гненного Дмитра Анатолійовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Гненного Дмитра Анатолійовича, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387, 20 грн і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та повернути на рахунок ТОВ «Київський БКК» 166 134,56 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» про стягнення боргу за Договором на перевезення вантажів № 01-01/06-18, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Київський БКК» на користь ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» борг в розмірі 1 589 775,39 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 846,64 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Київський БКК» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/9998/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 - без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

24 червня 2024 року Господарським судом міста Києва видано судові накази на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 28 листопада 2023 року у справі № 910/9998/23 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23.

24 червня 2024 року представник ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» - адвокат Здоренко Є.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Гненного Дмитра Анатолійовича із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаними наказами.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем було відкрите зведене виконавче провадження ЗВП № 75385748 від 24.06.2024 року, до складу якого входили наступні виконавчі провадження:

- ВП № 75385653 від 24.06.2024 року з примусового виконання наказу № 910/9998/23 виданого 24.06.2024 суддею Господарського суду м. Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (03148, м. Київ, вулиця Петра Чаадаєва, будинок 7, код ЄДРПОУ 40877052) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, код ЄДРПОУ 41139387) борг в розмірі 1 589 775 (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 39 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 846 (двадцять три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 64 коп.;

- ВП № 75385720 від 24.06.2024 року з примусового виконання наказу № 910/9998/23 виданого 24.06.2024 суддею Господарського суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (03148, м. Київ, вулиця Петра Чаадаєва, будинок 7, код ЄДРПОУ 40877052) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, код ЄДРПОУ 41139387) 40 250,00 грн судових витрат на професійну Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.09.2025 3 правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Постанови про відкриття виконавчих проваджень № 75385653 та № 75385720 були винесені приватним виконавцем 24.06.2024 року о 17:36:44 та 17:46:33 відповідно. Дані постанови було направлено до електронних кабінетів ЄСІТС сторін виконавчого провадження. Відповідно до повідомлення № 694655 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС постанова про відкриття виконавчого провадження № 75385653 була доставлена до кабінету ТОВ «КИЇВСЬКИЙ БКК» о 17:39:10.

Відповідно до повідомлення № 695054 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС постанова про відкриття виконавчого провадження № 75385720 була доставлена до кабінету ТОВ «КИЇВСЬКИЙ БКК» о 17:49:35. Починаючи із цього моменту боржник був обізнаний про відкриття виконавчих проваджень та про початок примусового виконання судових рішень.

У день відкриття виконавчих проваджень - 24.06.2024 року - приватним виконавцем було винесено постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, а також направлено до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання коштів (копії платіжних інструкція на примусове списання коштів, сформованих в онлайн-банкінгу приватного виконавця містяться в матеріалах справи).

Платіжні інструкції на примусове списання коштів із рахунків боржника, відкритих в АТ «АСВІО БАНК», були сформовані у АСВП 24.06.2025 року о 18:31 год. В подальшому о 18:40:06 год. дані платіжні інструкції були направлені через Систему електронних платежів АБ «УКРГАЗБАНК» на виконання до АТ «АСВІО БАНК».

25.06.2024 року на електронну адресу офісу приватного виконавця надійшла заява від директора ТОВ «КИЇВСЬКИЙ БКК» Віктора Поліщука про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту та повернення стягнутих коштів, у якій ТОВ «КИЇВСЬКИЙ БКК» повідомило, що 24.06.2024 року виконало добровільно рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2023 року та постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року у справі № 910/9998/23 шляхом перерахування грошових коштів у сумі 1 613 40 250,00 гривень та 40 250,00 гривень безпосередньо на рахунок стягувача.

З метою перевірки фактів, викладених у заяві боржника, 25.06.2024 року відповідачем було направлено запит до стягувача по виконавчими провадженнями щодо підтвердження чи спростування факту повної оплати боржником боргу за зведеним виконавчим провадженням ЗВП № 75385748 від 24.06.2024 року.

25.06.2024 року приватним виконавчем отримано відповідь від представника стягувача ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД», адвоката Здоренка Владислава Євгеновича, якою останній повідомив, що 19.06.2024 року ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» було направлено лист до ТОВ «КИЇВСЬКИЙ БКК» (Вих. №01C) та надано останньому строк для добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 року по справі № 910/9998/23 протягом трьох банківських днів від дня складання даного листа шляхом перерахування коштів на користь стягувача. Оплати від боржника у сумі 1 613 622,03 та 40 250,00 гривень надійшли на рахунок ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» 24.06.2024 року о 21 год. 42 хв. та 21 год. 41 хв. відповідно (після закінчення строку на добровільне виконання та після відкриття виконавчого провадження).

На підтвердження викладеного було додано інформаційні повідомлення про зарахування коштів № 15864 від 24.06.2024 року та №15863 від 24.06.2024 року.

25.06.2024 року стягувачем проведено повернення даних коштів боржнику як помилково сплачених у зв`язку із тим, що строк на добровільне виконання рішення боржником, визначений у листі ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» від 19.06.2024 року (Вих. №01C), сплив 22.06.2024 року.

На підтвердження повернення коштів боржнику стягувачем було надано копії платіжної інструкції № 3 від 25.06.2024 року та № 2 від 25.06.2024 року.

З аналізу відповіді стягувача по зведеному виконавчому провадженню та додатків до неї встановлено, що грошові кошти були зараховані на рахунок стягувача після відкриття виконавчих проваджень та направлення платіжних інструкцій на примусове списання коштів із рахунків боржника.

25.06.2024 року на рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти у сумі 1820006,59 гривень, необхідній для задоволення вимог стягувача по виконавчим провадженням, основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження

Вважаючи протиправними дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387,20 грн і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та бажаючі повернути на рахунок ТОВ «Київський БКК» 166 134,56 грн, позивач звернувся із цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з частини 3 статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Положеннями статті 31 Закону №1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 (далі - Порядок №643), розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Позивач оскаржує постанову приватного виконавця про стягнення основної винагороди, яку прийнято одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз наведених положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас норми Закону № 1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і ст. 31 Закону №1403-VIII вказують, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а та від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

Крім цього, аналіз ст. 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди.

Суд звертає увагу на те, що прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Водночас саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення

Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20, від 08 липня 2021 року у справі №360/2855/20 та від 24 грудня 2021 року у справі №200/3149/21-а.

Водночас, прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам ст. 31 Закону №1403-VIII і відповідно до оскаржуваної постанови приватний виконавець здійснив лише розрахунок основної винагороди, а у разі здійснення ним повного або часткового виконання рішення, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до примусово стягнутого боргу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19, який підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що незаконність спірної постанови полягає у тому, що ТОВ «Київський БКК» добровільно виконала рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23 на третій банківський день 24.06.2024, та перерахувало на рахунок ТОВ «СОЛОМ ТРЕЙД» 1 613 622,03 грн. Також 24 червня 2024 року було виконано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 щодо сплати 40 250 грн судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. У зв`язку із чим не погоджується з діями приватного виконавця Гненного Д.А. щодо списання суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 165 387,20 грн та витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та вважає такі дії незаконними, протиправними і вчиненими з перевищенням своїх владних повноважень

Проте, колегія суддів, критично ставиться до таких посилань, оскільки, як вбачається з матеріалів справи рішення Господарського суму м. Києва від 28.11.2023, яке набрало законної сили 20.05.2024 року, тобто у боржника було достатньо часу на добровільне виконання рішення.

Також, колегія суддів, зазначає, що встановлення стягувачем боржнику часу для добровільного виконання рішення не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

З матеріалів справи, також вбачається, що приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Гненний Д.А. стало відомо про такий лист лише після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, а також після направлення до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання коштів.

З позовної заяви не вбачається, що позивачем було надано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва.

Посилання позивача, що ним було виконане рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23 не приймається судом до уваги, адже вказане спростовується зверненням ТОВ «Солом Трейд» до приватного виконавця з вимогою про відкриття виконавчого провадження та тим, що кошти стягувачу були перераховані вже після відкриття виконавчого провадежння, що не може свідчити про добровільне виконання рішення.

Крім цього, під час проведення виконавчих дій ТОВ «Солом Трейд» та позивач не надавали приватному виконавцю документи, які б містили підтвердження факту добровільного виконання рішення суду.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при винесені оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Оцінюючи інші доводи, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 9, 44, 309, 321, 223, 321, 325, КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Гненного Дмитра Анатолійовича - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Повне судове рішення складено « 06» січня 2026 року.