Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №160/29313/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29313/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/29313/24 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях:

визнано протиправною дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , як вдові померлого ОСОБА_2 розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та з 01 лютого 2023 року;

зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській га Запорізькій областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_3 , як вдові померлого ОСОБА_2 , станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки у відповідності до вимог сг. 43 і 63 Закону України

“Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00), встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1,14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та з 01 лютого 2023 року.

Рішення суду набрало законної сили, 11.02.2025 позивачу видано виконавчі листи.

27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/29313/24 в порядку ст.382 КАС України, в якій просила:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року по справі №160/29313/24.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року по справі №160/29313/24.

В обґрунтування заяви зазначила, що на виконання судового рішення відповідачем були виготовлені та направлені до Головного управління ПФУ довідки станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 року від 27.01.2025 р. № 31/29/30-56 та № 31/29/30/57. Проте до довідок включено лише: посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років. Додаткові види грошового забезпечення, про які зазначено в резолютивній частині рішення суду, в довідки не включено. З цими обставинами позивачка пов`язувала не виконання відповідачем рішення суду, у зв`язку з чим і просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року в задоволенні заяви про встановлення судового контроля за виконанням рішення відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) підготував на направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2022, 01.01.2023 роки на ім`я ОСОБА_2 , а зазначені в заяві про встановлення судового контролю обгрунтування не свідчать про невиконання відповідачем рішення суду, оскільки рішення суду було виконано відповідачем у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Суд також зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб правого захисту, оскільки питання правомірності вчинення дій відповідача підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а не в порядку виконання рішення суду, яким правова оцінка відповідним діям не надавалась (наявність в довідках додаткових видів грошового забезпечення (надбавки у тому числі і надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії), оскільки вони не існували станом на день прийняття судового рішення.

Також суд звернув увагу на те, що станом на момент розгляду поданої заяви про встановлення судового контролю, в матеріалах справи відсутні всі можливі заходи позивача направлені на виконання рішення. З цього приводу суд зазначив, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що рішення суду відповідачем виконано у відповідності до вимог резолютивної частини судового рішення. З цього приводу зазначає, що рішення суду передбачало необхідність включення до довідок про розмір грошового забезпечення і додаткові види грошового забезпечення, які повинні бути розраховані з розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки. Але у виданих довідках такі додаткові види грошового забезпечення відсутні, чим істотно зменшено розмір грошового забезпечення, з якого повинна обчислюватися пенсія. Також позивач вказує на необгрунтованість висновків суду першої інстанції про неналежність обраного способу правового захисту. З цього приводу зазначає, що судом вже були вирішені усі спірні питання щодо видачі довідок для перерахунку пенсії, а подана заява про встановлення судового контролю пов`язання не з наявністю спору між сторонами, а у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Фактично позиція відповідача зводиться до відсутності підстав для перерахунку пенсії, а отже і до відсутності підстав для видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Така позиція відповідача обгрунтована тим, що у 2022 та у 2023 роках, за які суд зобов`язав видати довідки, не відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців як підстави для перерахунку раніш призначених пенсій. Розмір грошового забезпечення, як зазначає відповідач, повинен розраховуватися виходячи із сталої величини – 1762грн, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00), встановленого законом на 01.01.2022 рік та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 р., як про те зазначено в рішенні суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

В силу приписів ст..129-1 Конституції України, ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов`язковим для виконання.

При цьому, для цілей застосування ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов`язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст..382 КАС України).

Так, згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на положення вказаної норми процесуального права можливо дійти висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, окрім встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в категоріях справ, які прямо визначені п.2 ч.1 ст.382 КАС України.

В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням того, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що прямо передбачено ст..129-1 Конституції України, і такі повноваження суду запровадженні з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати те, чи виконано судове рішення, причини, які призводять до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

У спірному випадку суд першої інстанції зазначив, що відповідачем рішення суду було виконано у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Але такі висновки суду першої інстанції не можливо визнати обгрунтованими, оскільки видані відповідачем довідки не містять в собі інформації про додаткові види грошового забезпечення. У свою чергу, рішенням суду у цій справі зобов`язано відповідача видати довідки із зазначенням відомостей, у тому числі, про щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2022 та 2023 роки, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та з 01 лютого 2023 року.

Тобто, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем не було виконано рішення суду, що і обумовило звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю.

Факт видачі довідок без урахування ухваленого у цій справі рішення суду фактично не заперечується і відповідачем, який у відзиві на апеляційну скаргу виклав свою позицію, що свідчить про його незгоду з ухваленим рішенням суду через заперечення права позивача на перерахунок пенсії.

Стосовно висновків суду першої інстанції про неналежність обраного позивачем способу правового захисту, оскільки, за позицією суду першої інстанції, порушені позивачем в заяві про встановлення судового контролю питання слід вирішувати шляхом подання окремого позову, слід зазначити те, що обставини, які викладені позивачем в заяві жодним чином не свідчать про наявність між сторонами спірних відносин, які не були вирішені судом у цій справі. Судом вже були вирішені усі спірні питання щодо видачі довідок для перерахунку пенсії, у тому числі і питання того, які види грошового забезпечення повинні бути відображені у довідках для перерахунку пенсії та порядок визначення їх розміру. Єдиною та фактичною підставою для звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю став факт невиконання відповідачем рішення суду.

Стосовно посилань суду першої інстанції на не надання позивачем доказів вжитих заходів для примусового виконання рішення суду, слід зазначити те, що положення ст.382 КАС України не передбачають необхідності надання, при вирішенні питання про встановлення судового контролю, доказів звернення виконавчого листа до примусового виконання та результатів виконавчого провадження.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення заяви про встановлення судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року №160/29313/24 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення – задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року по справі №160/29313/24.

Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року по справі №160/29313/24 протягом 10-ти днів з дня отримання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, які визначено ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 07.01.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров