Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №520/18046/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 р. Справа № 520/18046/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А.) у справі №520/18046/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними рішення відповідача, Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , передбачену ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), військовослужбовця, в 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення даної справи.

Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ.

Вважає, що загибель ОСОБА_2 є наслідком не лише дій у стані алкогольного сп`яніння, але й вчинення ним адміністративного правопорушення.

Наявність будь-якої з цих підстав є самостійною та достатньою для відмови у призначенні ОГД, а їх сукупність лише підтверджує абсолютну законність та обґрунтованість спірного рішення

Зазначає, що довідка ХОБСМЕ №02-06/1696 від 23.07.2024 встановлює факт наявності в організмі загиблого етилового спирту в концентрації 1,87 проміле.

Судом проігноровані висновки акту службового розслідування від 26.07.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №61 від 26.07.2024.

Просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №640/14940/19.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що остання ґрунтується на припущеннях та є необґрунтованою, просила, змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши її вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 24.07.2024).

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулася з відповідною заявою згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 26/в від 21.03.2025, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 в період дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_2 .

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про виплату одноразової грошової допомоги в порядку, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та вирішити її з урахуванням висновків суду в даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.02.1993 (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Згідно зі ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

Згідно зі ст.16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно п.4 ст.16-1 Закону № 2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з пп. "а" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

За приписами пунктів 1, 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, ст.16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком, зокрема:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічні приписи містяться в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Судом встановлено, що позивач є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час проходження військової служби 14.07.2024.

Підставою відмови в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 в період дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_2 зазначено ст.16-4 Закону №2011-XII, згідно якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведення відповідачем належними доказами наявність обставин, що слугували підставою відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Посилання відповідача на довідку Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 23.07.2024 №02-06/1696, згідно якої при проведенні судово - токсилгічної експертизи м`яз стегна від трупа військовослужбовця ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у кількості 1,87% ("висновок експерта №16/2756-С/24 від 18 липня 2024), акт службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 загибель ОСОБА_2 від 26.07.2024 №61 згідно якого ОСОБА_2 перебував стані алкогольного спяніння (1,87%), наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.07.2024 № 61 "Про результати службового розслідування" згідно якого ОСОБА_2 перебував стані алкогольного сп`яніння при виконанні бойового завдання, що підтверджується довідкою Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 23.07.2024 №02-06/1696, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків правильності висновків суду.

Так, за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Проте, відповідачем не надано доказів вчинення ОСОБА_2 певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до його смерті та про такі відсутні посилання в оспорюваному рішенні.

Сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.06.2022 року у справі №640/6477/19.

Відтак, необхідним є встановити саме причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Верховний Суд в постанові від 18.03.2024 року у справі № 120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Тобто, визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім`ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не власне стан, зокрема, алкогольного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв чи наркотичних речових та смертю військовослужбовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Смерть ОСОБА_2 настала в результаті ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вогнем або уламками. Причиною смерті стало: руйнування нижніх кінцівок; ушкодження внаслідок воєнних дій спричинені вогнем або уламками, згідно лікарського свідоцтва про смерть від 18.07.2024, виданого Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи (т.1, а.с.9).

Причина смерті: "Руйнування нижніх кінцівок. Ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вогнем або уламками", що вбачається з довідки Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 23.07.2024 №02-06/1696 (т.1, а.с.23).

Факт загибелі старшого лейтананта ОСОБА_2 пов`язаний із захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання 14.07.2024 в районі населеного пункту Глибоке Харківської області, що вбачається з акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2024 №61. (т.1, а.с.17).

Також відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.07.2024 № 61 "Про результати службового розслідування" причинами та умовами загибелі старшого лейтананта ОСОБА_2 є ушкодження внаслідок воєнних (бойових) дій під час артилерійського обстрілу. Факт загибелі ОСОБА_2 пов`язаний із захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання 14 липня 2024 року в районі населеного пункту Глибоке Харківської області (а.с.11-14).

Окрім того, з протоколу засідання 12 Регіональної військово - лікарської комісії від 08.11.2024 №4081 вбачається, що травма ОСОБА_2 «Руйнування нижніх кінцівок. Ушкодження внаслідок воєнних дій спричинені вибухом або уламками». Травма та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені докази в своїй сукупності підтверджують, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала під час проходженням військової служби, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, і не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Окрім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.172-20 КУпАП («Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів»).

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у наведеній вище справі смерть військовослужбовця настала від дій та за обставин вчинення активних дій в стані алкогольного сп`яніння, натомість в даній справі таких обставин не встановлено.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки фактично розглянув іншу вимогу, ніж та, що була заявлена позивачем, колегія суддів вважає помилковими , оскільки суд першої інстанції, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, дійшов правильного висновку про те, що у даній справі предметом спору є саме рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 № 26/в про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, а не щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення відповідача, яким позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність вищевказаного рішення.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 № 26/в про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Щодо вимог позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про необхідність задоволення судом її позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Позивачем не подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні праві підстави для розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №520/18046/25 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц