Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №620/11950/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/11950/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року №508 про відмову у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 та його синів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;

зобов`язати Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 26.08.2025 р. та від 24.09.2025 р. про взяття на квартирний облік його і членів його сім`ї - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , внесення до окремого списку громадян, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач особою з інвалідністю І групи. 26 серпня 2025 року та 24 вересня 2025 року позивач через свого представника подав до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області заяви про постановку на квартирний облік, однак рішенням від 01.10.2025 № 508 відповідач відмови у постановці на квартирний облік. Позивач вважає таке рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області безпідставним та прийнятим з порушенням вимог законодавства України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2025 встановлено забезпеченість заявника ОСОБА_1 та членів його сім`ї житловою площею, у зв`язку з чим потреба у покращенні житлових умов відповідно до: п. 1 ст. 34 Житлового Кодексу України; абзацу 1, пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, відсутня. Вважає, що заявлений розмір судових витрат є необґрунтованим та завищеним.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.112025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.06.2025.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.02.2010 встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 68.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають двох дітей: сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.06.2011; сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Відповідно до копії виписки із протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» від 24.07.2025 № 58/831, позивачу встановлено діагноз:«Наслідки тяжкої мінно-вибухової травми (09.03.2022 р.), контузія головного мозку, відкритий перелом крижово-куприкового відділу хребта з пошкодженням прямої кишки, наявність колостоми, ампутація правого стегна із формуванням ампутаційної кукси, післятравматичний артроз лівого кульшового суглоба IV ст., післятравматична контрактура лівого колінного та гомілковостопного суглобів III ст.». На підставі висновку ЛКК та розділів III, IV, VI наказу МОЗ України № 478 від 20 березня 2024 р. встановлено, що позивач не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.

Матеріалами справи також встановлено, що позивач перебуває на лікуванні в клініці доктора медицини ОСОБА_6 (м. Гомбург, Федеративна Республіка Німеччина) з 04.01.2023 з діагнозом: «Догляд за ілеостомою, травматична ампутація правої стегнової кістки, коксартроз обох сторін, наявність осколка бомби в лівому тазостегновому суглобі, післятравматичний коксартроз лівої сторони». У зв`язку з тривалим лікуванням за кордоном позивач 11 червня 2025 року видав нотаріально посвідчену довіреність строком на три роки, якою уповноважив свою матір - ОСОБА_5 - на представництво його інтересів, зокрема щодо звернення до відповідача, підписання документів, надання усних і письмових пояснень тощо.

26.08.2025 та 24.09.2025 позивач через свого представника подав до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області заяви про постановку на квартирний облік.

Відповідно до копії витягу з рішення виконкому Ніжинської міської ради від 01.10.2025 № 508 «Про відмову у постановці на квартирний облік, внесення змін до квартоблікової справи та зняття з квартирного обліку», пунктом 1 якого відмовлено у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 , сім`я з трьох осіб (він та двоє синів), який зареєстрований у трикімнатному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 40,2 кв.м., де ще зареєстровано три особи, на підставі абзацу 1 пункту 13, абзацу 1 пункту 15 , Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов га надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 1 1.12.1984 р., у зв`язку з встановленням факту відсутності, станом на 23.09.2025, потреби у поліпшенні житлових умов його, як заявника, з дітьми за місцем реєстрації (тривале перебування заявника із дружиною та дітьми за кордоном), наявністю у приватній власності дружини заявника житла, придатного для проживання, набутого нею у шлюбі із заявником; наявністю у приватній власності членів родини заявника (матері та батька) житла, придатного для проживання.

На підставі статей 244, 245 Цивільного кодексу України та глави 4 розділу її Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. № 282/20595, у зв`язку з відсутністю права представляти інтереси ОСОБА_1 щодо постановки на квартирний облік за довіреністю, виданою ОСОБА_5 11.06.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 1704.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 440934837 від 26.08.2025 встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .Загальна площа (кв.м): 54,4, житлова площа (кв.м): 22,6.

Відповідно до копії звіту про проведення технічного обстеження об`єкту: житловий будинок АДРЕСА_2 , затвердженого ФОП « ОСОБА_7 » 07.10.2025 № 0710 встановлено неможливість надійної та безпечної експлуатації вказаного об`єкта.

Відповідно до копії довідки Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради № 01257 від 28.07.2025, виданої ОСОБА_1 , встановлено, що в бюро технічної інвентаризації, у м. Ніжині об`єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності, за ним не зареєстровано.

Відповідно до копії довідки Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради № 01257/1 від 28.07.2025, виданої ОСОБА_2 , встановлено, що в бюро технічної інвентаризації, у м. Ніжині об`єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності, за ним не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 436762534 від 24.07.2025 та № 436764807 від 24.07.2025 право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 437655008 від 31.07.2025 встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа (кв.м): 108,1, житлова площа (кв.м): 40,2.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади встановлено, що позивач з 05.05.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою також зареєстровані: син ОСОБА_3 з 10.02.2016; син ОСОБА_2 з 21.06.2011; дружина ОСОБА_5 з 23.07.2025; батько ОСОБА_8 з 23.06.2005; мати ОСОБА_9 з 07.07.1971.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин здійснюється Житловим кодексом України від 30.06.1983 р. № 5464-X (далі також ЖК України).

Приписами статті 1 ЖК України, відповідно до Конституції України громадяни мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, означені норми Конституції України та ЖК України гарантують право на житло, забезпечуючи його реалізацію через створення умов для придбання, оренди чи будівництва житла, а також безоплатне або доступне надання житла (зокрема шляхом безстрокового користування приміщенням державного/громадського фонду чи надання грошової компенсації) соціально захищеним категоріям громадян, з імперативною забороною примусового позбавлення житла інакше як за рішенням суду на підставі закону.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі також Закон № 280/97-ВР).

За статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 16 ЖК України, виконавчі комітети селищних, сільських рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території відповідної ради: 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); 2) керують житловим господарством, забезпечують правильну експлуатацію і схоронність жилих будинків, що є у віданні ради, організують їх капітальний і поточний ремонт; 3) здійснюють управління житловим фондом ради (частина перша статті 18); 4) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39).

Приписами статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, зокрема щодо: обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності або яке отримано в оренду, користування (у тому числі комунальними підприємствами, установами, організаціями); вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Стаття 31 ЖК України визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК України, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності 6) які проживають у гуртожитках.

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;

за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об`єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

Згідно статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до вимог статті 48, 49 ЖК України, Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.

Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством України.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Права військовослужбовців регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ).

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила №470).

Відповідно до п. 5. Правил № 470 потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (частину будинків), квартиру у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих

(померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( 3551-12 ).

Тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації (пункт 14 Правил № 470).

Відповідно до пункту 15 Правил № 470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил). Громадяни, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Згідно із пунктом 18 Правил № 470, заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній

інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об`єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

До заяви додаються:

довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім`ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган

реєстрації), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207 (207-2016-п) (Офіційний вісник України, 2016 р., N 28, ст. 1108);

довідки про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи. Членами сімей осіб, визначених в абзаці четвертому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( 3551-12 ), та особами з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, визначеними пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які є внутрішньо переміщеними особами, крім документів, зазначених у цьому пункті, додатково надається копія довідки, видана органом соціального захисту населення, в якому зазначена категорія осіб перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, про наявність цих осіб або членів їх сім`ї у:

1) переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), затвердженому наказом МОЗ;

2) списку осіб, смерть яких пов`язана з участю в масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р., затвердженому Мінсоцполітики.

Пунктом 19 Правил №470 передбачено, що попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт. Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.

Як встановлено судом раніше, позивач перебуває на лікуванні в клініці доктора медицини Міхаеля Єльдена (м. Гомбург, Федеративна Республіка Німеччина) з 04.01.2023 з діагнозом: «Догляд за ілеостомою, травматична ампутація правої стегнової кістки, коксартроз обох сторін, наявність осколка бомби в лівому тазостегновому суглобі, післятравматичний коксартроз лівої сторони».У зв`язку з тривалим лікуванням за кордоном позивач 11 червня 2025 року видав нотаріально посвідчену довіреність строком на три роки, якою уповноважив свою матір - Косенко Ірину Володимирівну - на представництво його інтересів, зокрема щодо звернення до відповідача, підписання документів, надання усних і письмових пояснень тощо.

26.08.2025 та 24.09.2025 позивач через свого представника подав до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області заяви про постановку на квартирний облік.

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок (статті 60 Житлового кодексу України).

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них - особам надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн- протягом року.

Відповідно до пункту 4 постанови виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів і Президії обласної ради професійних спілок від 07 січня 1985 року №3 «Про порядок обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та надання їм житлових приміщень в Чернігівській області» визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, потребуючі поліпшення житлових умов, що постійно проживаючі, а також прописані в даному місті або селищі міського типу не менше трьох років. Зазначеною постановою встановлено розмір житлової площі: 6 - для прийняття громадян на облік для поліпшення житлових умов - відсутність 6 кв.м. на члена сім`ї; - для надання житлових приміщень відповідно середньої забезпеченості громадян: по містам і селищам міського типу не менше 8,5 кв.м., по сільським населеним пунктам - 9 кв.м., но не більше 13,65 кв.м.

У свою чергу, статтею 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Пунктом 53 Правил № 470 жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65

квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.06.2025.

Крім того, позивач не має власного житла та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстровані та проживають 6 осіб.

Відповідно до копії виписки із протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» від 24.07.2025 № 58/831, позивачу встановлено діагноз: «Наслідки тяжкої мінно-вибухової травми (09.03.2022 р.), контузія головного мозку, відкритий перелом крижово-куприкового відділу хребта з пошкодженням прямої кишки, наявність колостоми, ампутація правого стегна із формуванням ампутаційної кукси, післятравматичний артроз лівого кульшового суглоба IV ст., післятравматична контрактура лівого колінного та гомілковостопного суглобів III ст.». На підставі висновку ЛКК та розділів III, IV, VI наказу МОЗ України № 478 від 20 березня 2024 р. встановлено, що позивач не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.

Згідно копії довідки Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради № 01257 від 28.07.2025 виданої ОСОБА_1 встановлено, що в бюро технічної інвентаризації, у м. Ніжині об`єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності, за ним не зареєстровано.

Відповідно до копії довідки Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради № 01257/1 від 28.07.2025 виданої ОСОБА_2 встановлено, що в бюро технічної інвентаризації, у м. Ніжині об`єкта нерухомого майна, що належить на праві приватної власності, за ним не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 436762534 від 24.07.2025 та № 436764807 від 24.07.2025 право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 437655008 від 31.07.2025 встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа (кв.м): 108,1, житлова площа (кв.м): 40,2.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади встановлено, що позивач з 05.05.2005 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстровані: син ОСОБА_3 з 10.02.2016; син ОСОБА_2 з 21.06.2011; дружина ОСОБА_5 з 23.07.2025; батько ОСОБА_8 з 23.06.2005; мати ОСОБА_9 з 07.07.1971.

Разом із тим, суд враховує, що надані витяги з реєстру територіальної громади підтверджують фактичне проживання у квартирі шістьох осіб у помешканні загальною площею 108,1 кв.м, житлова площа 40,2 кв.м, що становить приблизно 6,7 кв.м. на одну особу, тобто менше норми житлової площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (13,65 кв.м на одну особу).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки № 440934837 від 26.08.2025 встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 .Загальна площа (кв.м): 54,4, житлова площа (кв.м): 22,6.

Відповідно до копії звіту про проведення технічного обстеження об`єкту: житловий будинок АДРЕСА_2 , затвердженого ФОП « ОСОБА_7 » 07.10.2025 № 0710 встановлено, що неможливість вказаного об`єкта надійної та безпечної експлуатації.

Разом із тим, суд зазначає, що акт обстеження житлової будівлі та звіт про проведенння технічного обстеження не був наданий відповідачу під час розгляду заяви про взяття позивача на квартирний облік, у зв`язку з чим не міг бути врахований при ухваленні спірного рішення.

А отже позивач, будучи особою з інвалідністю внаслідок війни, має право на першочергове забезпечення жилою площею, як особа що потребує поліпшення житлових умов, тому суд вважає помилковим посилання відповідача на те, що позивач забезпечений житловою площею у межах норми.

Як встановлено судом раніше, відповідно до копії виписки із протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» від 24.07.2025 № 58/831, позивачу встановлено діагноз: «Наслідки тяжкої мінно-вибухової травми (09.03.2022 р.), контузія головного мозку, відкритий перелом крижово-куприкового відділу хребта з пошкодженням прямої кишки, наявність колостоми, ампутація правого стегна із формуванням ампутаційної кукси, післятравматичний артроз лівого кульшового суглоба IV ст., післятравматична контрактура лівого колінного та гомілковостопного суглобів III ст.». На підставі висновку ЛКК та розділів III, IV, VI наказу МОЗ України № 478 від 20 березня 2024 р. встановлено, що позивач не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї.

Матеріалами справи також встановлено, що позивач перебуває на лікуванні в клініці доктора медицини Міхаеля Єльдена (м. Гомбург, Федеративна Республіка Німеччина) з 04.01.2023 з діагнозом: «Догляд за ілеостомою, травматична ампутація правої стегнової кістки, коксартроз обох сторін, наявність осколка бомби в лівому тазостегновому суглобі, післятравматичний коксартроз лівої сторони».

Так, позивач перебуває на лікуванні у Німеччині у зв`язку з пораненням, отриманим під час виконання військового обов`язку із захисту України від збройної агресії російської федерації. Згідно з медичною документацією, позивач потребує постійного догляду та фізичної допомоги, тому його перебування за кордоном має виключно тимчасовий характер. Вказані підстави були відомі відповідачу на момент ухвалення спірного рішення, тому посилання на них як підставу для відмови є безпідставним.

У зв`язку з тривалим лікуванням за кордоном позивач 11 червня 2025 року видав нотаріально посвідчену довіреність (зареєстрована у реєстрі за № 1704) строком на три роки, якою уповноважив свою матір - ОСОБА_5 - на представництво його інтересів, зокрема щодо звернення до відповідача, підписання документів, надання усних і письмових пояснень тощо.

26.08.2025 та 24.09.2025 позивач через свого представника подав до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області заяви про постановку на квартирний облік.

З поміж іншого, відповідач у рішенні від 01.10.2025 № 508 «Про відмову у постановці на квартирний облік, внесення змін до квартоблікової справи та зняття з квартирного обліку» посилається на статі 244, 245 Цивільного кодексу України та глави 4 розділу її Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. № 282/20595, у зв`язку з відсутністю права представляти інтереси ОСОБА_1 щодо постановки на квартирний облік за довіреністю, виданою ОСОБА_5 11.06.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 1704.

Як вбачається з довіреності від 11.06.2025 посвідченої приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Варавою Н.П., зареєстрованою за №1704, позивач уповноважив свою матір ОСОБА_5 бути його представником та серед інших надані такі повноваження як: - бути його представником в органах Міністерства внутрішніх справ України, органах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил, військкоматах, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах охорони здоров`я України; - бути його представником в Управлінні праці та соціального захисту населення, відділеннях Пенсійного фонду України, у будь-яких поштових установах, органах фіскальної служби та будь-яких інших організаціях з питань, пов`язаних з переоформлення пенсії, призначення надбавок до пенсії, допомоги, пільг і компенсацій, оформлення та одержання документів, одержання пенсії згідно чинного законодавства України; - представляти його інтереси перед фізичними і юридичними особами в усіх державних, громадських, комерційних, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях України незалежно від їх підпорядкування, форми власності та галузевої належності, а також в усіх без винятку органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, в органах місцевої влади та місцевого самоврядування, їх структурних підрозділах будь-якого рівня та будь-якої направленості, у тому числі виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, в адміністративних органах, у тому числі органах Державної податкової служби України, у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), в управліннях соціального захисту населення, Пенсійному фонді, фондах соціального страхування, зайнятості, на випадок безробіття, від нещасних випадків, центрі зайнятості та в інших компетентних органах.

Для цього позивач, крім зазначеного вище, надав право представнику готувати, підписувати і подавати від його імені заяви, запити, як в усній так і в письмовій формі, а також від його імені подавати (здавати) у відповідні органи, установи різного роду документацію, у якій протягом терміну дії цієї довіреності виникатиме потреба, платіжні документи, одержувати будь-які довідки, свідоцтва, дублікати документів (у тому числі отримувати на ім`я позивача дублікат документа про присвоєння йому реєстраційного номера облікової картки платника податків), їх копії, відповіді на запити, скарги, заяви, а також інші документи – в разі виникнення такої потреби; розписуватись за позивача; давати усні та письмові пояснення компетентним установам, органам у разі виникнення такої необхідності; сплачувати за позивача державне мито, обов`язкові збори, оплачувати надані позивачу послуги, здійснювати інші необхідні платежі при виконанні дорученого, виконувати усі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду уповноважень, які б належало виконувати позивачу, якби він особисто займався цими питаннями, та які будуть необхідними для правильного та ефективного ведення справ та захисту його інтересів.

Суд зазначає, що доказів того, що вказана довіреність визнавалась нечинною суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 01.10.2025 № 508 є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття відмови у взятті позивача на квартирний облік, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1148325 від 31.10.2025; договір про надання правничої допомоги № 504/25 від 17.10.2025 укладеного між адвокатом Середою Дмитром Анатолійовичем та ОСОБА_1 ; розрахунок-акт суми гонорару і витрат на професійну правничу допомогу від 22.10.2025 у розмірі 32000,00 грн; додаткова угода до Договору про надання правової допомоги № 504/25 від 17.10.2025; квитанція до прибуткового касового ордера № 504/25 від 17.10.2025.

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

Суд враховує, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа № 620/10211/25 віднесена судом до справ незначної складності. Також суд враховує заперечення представника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000,00 грн.

Суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Враховуючи зазначене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 01.10.2025 № 508 про відмову у постановці на квартирний облік ОСОБА_1 та його синів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 26.08.2025 та від 24.09.2025 про взяття на квартирний облік його і членів його сім`ї - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, пл. ім. І.Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16600, код ЄДРПОУ 04061783.

Повний текст рішення виготовлено 07 січня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА