Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №620/11569/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/11569/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

- визнати протиправним пп. 16.3 п. 16 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2025 №314 щодо продовження дії контракту про проходження громадянами України військової служби понад встановлений строк з 30 липня 2025 року до оголошення демобілізації;

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо незвільнення із військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 звільнити з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із закінченням строку дії контракту позивач підлягає звільненню з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою судді від 16.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27.11.2025 клопотання представника позивача Чернікова Д.Ю. задоволено та витребувано у справі додаткові докази.

Ухвалою суду від 29.12.2025 клопотання представника позивача Чернікова Д.Ю. про витребування доказів залишено без задоволення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на момент укладання контакту 30.07.2022 року діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки. Додатково зазначено, що посилання позивача на положення підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, відповідно до якого під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, який набув чинності 18.05.2024 року, оскільки умову підпункту "ж" п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану, слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені ч. 9 ст. 23 Закону, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених п. 3 ч. 5 ст. 26 цього Закону з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених п. 3 ч. 5 ст. 26 цього Закону. На підставі цього позивачу продовжено дію контракту про проходження громадянами України військової служби понад встановлений строк з 30.07.2025 до оголошення демобілізації. Додатково зазначено, що якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Отже, у разі виникнення питання щодо продовження/звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент подання військовослужбовцем рапорту про звільнення та прийняття уповноваженою особою рішення про це.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що на момент укладання контакту 30.07.2022 діюче законодавство не передбачало можливості для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, продовження служби за новими контрактами, а містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки. Умову підпункту "ж" п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що новий контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024. Таким чином, зміни до законів поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

30.07.2022 між Міністерством оборони України в особі командира в/ч НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 з одного боку, та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 з іншого боку, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. Контракт набрав чинності з 30.07.2022. (а.с.37-38).

ОСОБА_1 у період з 30.07.2022 по 02.11.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , а у період з 03.11.2024 - у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 02.06.2021 (а.с.6-7).

Представником в інтересах ОСОБА_1 подано рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який зареєстрований військовою частиною 05.09.2025 за вхідним №14-44/ОКП/2081 (а.с.39).

11.09.2025 командиром в/ч НОМЕР_1 затверджено висновок щодо рапорту солдата ОСОБА_1 про звільнення із військової служби у зв`язку із закінчення строку контракту, у якому зазначено наступне: військовослужбовцем було укладено контракт в умовах воєнного стану 29.07.2022 в редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), яка передбачала право звільнення із військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту після введення воєнного стану лише після оголошення рішення про демобілізацію (пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). На час написання рапорту військовослужбовцем діє нова редакція статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої передбачено право військовослужбовців звільнитися з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Вказані зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» набули чинності 18.05.2024 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, та мають поширюватись на правовідносини, які виникли починаючи з 18.05.2024. Враховуючи наведене, відсутні підстави для звільнення з військової служби ОСОБА_1 .. Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту має бути оголошення рішення Президентом України про демобілізацію, або укладення ним нового контракту на який поширюватиметься дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ (а.с.46).

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2025 №314 відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (зі змінами) солдату ОСОБА_1 , оператору безпілотних літальних апаратів 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , продовжено дію контракту про проходження громадянами України військової служби понад встановлений строк з 30.07.2025 до оголошення демобілізації (а.с.35 зворот).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1-3 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII видами військової служби є, зокрема: військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Закон України "Про Збройні Сили України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2232-XII визначено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

На час розгляду вказаної справи військова агресія російської федерації проти України триває, внаслідок чого триває воєнний стан та загальна мобілізація.

Пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону № 2232-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту.

Процедура звільнення з військової служби на підставі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, розпочинається із завчасного подання військовослужбовцем, який бажає звільнитися, рапорту (в паперовій або електронній формі) до командира (начальника) військової частини, із дотриманням Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі – Порядок № 531).

Судом встановлено, що позивачем 30.07.2022 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. Строк дії контракту завершився 30.07.2025. Пунктом 4 зазначеного контракту встановлено, що сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що 26.07.2025 подав до командування в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби.

Частиною 8 Розділу 3 Порядку №531 встановлено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Проте, позивачем не надано суду доказів своєчасного звернення із рапортом про звільнення до закінчення строку контракту будь-яким засобом зв`язку..

Отже, враховуючи вищевикладене відповідачем правомірно продовжено строк дії контракту, оскільки рапорт про звільнення військова частина отримала лише 25.09.2025.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судом не встановлена протиправна бездіяльність відповідача, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 січня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна