Рішення від 06 січня 2025 р. у справі №600/4186/24-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4186/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №569705-2410-2406-UA73060370000059595 від 26.06.2024 року, винесене Головним управлінням Державної податкової служби України у Чернівецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо нарахування земельного податку на земельну ділянку з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061, яку він використовує у господарській діяльності. Позивач вказує, що є платником єдиного та має право на пільгу, визначену пп.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України. На підтвердження використання земельної ділянки у господарській діяльності позивач вказав, що на вказаній земельній ділянці розміщена будівля магазину де здійснюється господарська діяльність. Крім того, позивач вказує, що подавав звіт (повідомлення) форми 20-ОПП із зазначенням про здійснення господарської діяльності за вказаною адресою. У зв`язку із вказаним позивач вважає, що наявні достатні підстави для скасування спірного податкового повідомлення – рішення.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав на безпідставність доводів щодо використання у господарській діяльності земельної ділянки з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення не надав інформацію про здійснення господарської діяльності на вказаній земельній ділянці. У зв`язку із вказаним відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Рух справи у суді

Судом відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без призначення судового засідання та виклику учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, у 2024 році являвся платником єдиного податку 2 групи, здійснює наступну господарську діяльність: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).

Матеріали справи містять надані позивачем: повідомлення форми №20-ОПП від 31.01.2022 р. про використання у господарській діяльності будівлі магазину « 1000 дрібниць» за адресою: АДРЕСА_1 ; податкову декларацію за три квартали 2023 року. (а.с. 6-11)

26.04.2024 року Головним управління ДПС в Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення – рішення від №569705-2410-2406-UA73060370000059595, яким нараховано позивачу податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за 2024 рік в сумі 41115,30 гривень. (а.с. 46)

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно з пп. 14.1.72, пп. 14.1.73, пп.14.1.74, пп.14.1.147, п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт).

Згідно з пп. 269.1.1, п. 269.1 ст. 269 ПК України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт); землекористувачі (підпункт 269.1.2).

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За правилами абз. 1 п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, відповідно до пп. 4 п. 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, не встановлена.

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 826/8675/17 та від 17.04.2024 у справі № 826/17360/16.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 року у справі №560/2530/22 за позовом фізичної особи-підприємця про скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування земельного податку вказав: “Суди попередніх інстанцій установили, що споруди, які знаходяться на земельних ділянках використовуються у підприємницькій діяльності позивача. Фактично в господарській діяльності позивача використовуються належні приміщення (будівлі), транспортні засоби, а не земельні ділянки. Доказів використання саме земельних ділянок у господарській діяльності, ОСОБА_1 не надав. Отже, доводи позивача про те, що він звільнений від сплати земельного податку, у зв`язку з тим, що він є суб`єктом господарювання та перебуває спрощеній системі оподаткування та використовує належні йому на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності не підтвердились.”

У ході судового розгляду встановлено, що позивач є платником єдиного податку ІІ групи, який здійснює господарську діяльність - 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).

Крім того, на підставі матеріалів справи встановлено, що у господарській діяльності позивач використовує будівлю магазину « 1000 дрібниць» за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, вказана будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061 площею 0,079 га, яка належить позивачу на праві власності, що не заперечується сторонами.

За доводами позивача він звільнений зі сплати земельного податку на земельну ділянку кадастровий номер 7322583200:02:002:0061, оскільки використовує її господарській діяльності. На підтвердження використання вказаної земельної ділянки у господарській діяльності позивач надав повідомлення форми №20-ОПП та податкову декларацію за три квартали 2023 року. Крім того, позивач посилається на судові рішення прийняті за результатами оскарження ППР, які приймались податковим органом за попередні податкові періоди. Однак, суд вважає вказані докази недостатніми для встановлення факту використання земельної ділянки з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061 у господарській діяльності, з наступних підстав.

Підтвердженням використання об`єкта нерухомості протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності є первинні документи бухгалтерського обліку. Первинні документи, за умови ідентифікації їх з об`єктом нерухомості, підтверджують використання такого об`єкта в господарській діяльності платника єдиного податку.

Відповідно до п. 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому розділу VIII Порядку № 1588.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі - Повідомлення за формою № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (абзац перший пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588).

Поряд із цим, позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що у звітному періоді – 2024 році він отримував дохід від роздрібної торгівлі в магазині за адресою АДРЕСА_1 , а надана до позову податкова декларація стосується отриманого доходу за три квартали 2023 р., а не 2024 року. Крім того, надане позивачем повідомлення №20-ОПП датується 31.01.2022 р. та стосується виключно об`єкта оподаткування будівлі магазину. Таким чином, позивачем не надано належних доказів використання у господарській діяльності жодної земельної ділянки. При цьому, як повідомив податковий орган, позивач у 2024 році не подавав повідомлення №20-ОПП на використання у господарській діяльності об`єкта оподаткування земельної ділянки з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061.

Також суд зазначає, що використання будівлі магазину на земельній ділянці в господарській діяльності позивача не є підставою для звільнення його від сплати земельного податку, оскільки фактично в господарській діяльності використовуються лише приміщення (будівля), а не сама земельна ділянка, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 року у справі №560/2530/22. Доказів використання саме земельної ділянки у господарській діяльності позивач суду не надав.

Отже, доводи позивача про те, що він звільнений від сплати земельного податку, у зв`язку з тим, що він є суб`єктом господарювання та перебуває спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061 в господарській діяльності не підтвердились.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 826/17360/16 , від 22 квітня 2024 року по справі №560/2530/22.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на встановлені обставини по справі №600/160/23-а, оскільки в даній справі податкові зобов`язання стосувались податкових зобов`язань позивача за 2022 р., а відповідно, доказова база в даній справі та висновки суду базувалась на доказах, що підтверджували господарську діяльність позивача виключно в межах 2022 року. В той же час, суд звертає увагу, що податок на нерухоме майно є щорічним податковим зобов`язанням, а тому позивач зобов`язаний обґрунтовувати підстави для звільнення від сплати вказаного податку за кожний рік окремо із наданням підтверджуючих доказів за такий податковий період. Таким чином, суд не може застосовувати до спірних правовідносин, які виникли із податкових зобов`язань позивача за 2024 рік, встановлені обставини і докази щодо податкових зобов`язань позивача у 2022 році.

Подібна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 30.10.2025 по справі № 520/677/25.

На підставі вказаного, суд встановив, що позивачем не підтверджено використання у 2024 році земельної ділянки з кадастровим номером 7322583200:02:002:0061 у господарській діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахованого земельного податку на вказану земельну ділянку є правомірним.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку із вказаним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесених витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя Т.М. Брезіна