Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №580/11589/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року справа № 580/11589/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині порушення строку розгляду заяви ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 16 вересня 2025 року, встановлених частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати публічну інформацію ОСОБА_1 , запитувану ним у його заяві про надання публічної інформації від 16 вересня 2025 року, якою вони володіють і зобов`язані володіти відповідно до їх компетенції, передбаченої законодавством.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації. У порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач запитувану інформацію не надав та не перенаправив запит належному розпоряднику у порядку ч. 3 ст. 22 вказаного Закону. Така бездіяльність, на думку позивача, свідчить про приховування інформації та порушує його право на її отримання, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 03.11.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Копію ухвали від 03.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 08.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

З`ясувавши доводи позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою (в порядку Закону України «Про звернення громадян») від 16.09.2025, в якій, з посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив:

1. надати повну та достовірну інформацію щодо працівників РТЦК, які доставили 20 липня 2025 року у насильницький спосіб його сина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (із зазначенням посади, прізвища, імені та по батькові);

2. надати повну та достовірну інформацію щодо автомобіля, на якому був доставлений його син ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3. надати повну та достовірну інформацію про осіб, які також були присутні при доставлені його сина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву було отримано 16.09.2025 уповноваженою особою відповідача (прізвище ОСОБА_3 ), що підтверджується його власноручним підписом на примірнику заяви позивача.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач не надав у строк, визначений ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, відповідь на його запит на інформацію.

Вважаючи, що відповідач протиправно не надав запитуваної у заяві інформацію, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі Закону № 393/96-ВР).

Стаття 1 Закону № 393/96-ВР визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон № 2939-VI).

Статтею 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Розпорядник інформації зобов`язаний надати ту інформацію, яка вже існує і зафіксована на певному матеріальному носієві.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 19 Закону № 2939-VI визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов`язково зазначивши в запиті своє ім`я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Відповідно до частин першої та третьої статті 10 Закону № 2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону № 2939-VI).

Статтею 13 цього Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 20 Закону № 2939-VI визначений строк розгляду запитів на інформацію.

Так, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 2939-VI відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Як встановив суд позивач ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 16.09.2025, в якій просив надати інформацію щодо персонального складу (ПІБ та посад) працівників установи, характеристик транспортного засобу та переліку осіб, залучених до процесу доставлення його сина, ОСОБА_2 , до приміщення ТЦК ІНФОРМАЦІЯ_4 . У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач у порушення встановленого ст. 20 Закону № 2939-VI строку не надав відповіді на запит та не направив цей запит належному розпоряднику. Докази на противагу цьому в матеріалах справи відсутні.

Суд врахував, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за наведених вище обставин суд дійшов висновку, що заява позивача від 16.09.2025 по формі та змісту відповідає вимогам статті 19 Закону № 2939-VI, а тому мала бути розглянута ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно статті 20 Закону № 2939-VI, чого останнім не дотримано. А отже така бездіяльність відповідача є протиправною.

При цьому, суд зауважує, що не надає оцінку належності запитуваної позивачем інформації до публічної, оскільки у спірному випадку, розглядаючи цю справу, суд не вбачає необхідності вдаватися в оцінку змісту поставлених питань по суті запитуваної інформації, зазначеної в запиті позивача від 16.09.2025, оскільки першопричиною виникнення спору є не надання відповідачем відповіді на запит.

Тобто, розглядаючи цей спір, суд виходить виключно із того факту, що відповідач взагалі жодним чином не прореагував на звернення позивача в порядку, визначеному Законом № 2939-VI.

Таким чином, оскільки відповідач не розглянув запит позивача, тому належним способом захисту порушених прав позивача в цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача на інформацію від 16.09.2025 та зобов`язання відповідача розглянути таку заяву позивача.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково, у спосіб визначений судом, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідача полягає не у порушенні строків, а у фактичному ненаданні відповіді на запит. Тому, оскільки відповідь на запит від 16.09.2025 взагалі не надавалась, вимога про порушення строків є поглинутою фактом повного ігнорування запиту, що і визнається судом протиправним.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 605,60 грн (розрахунок: 1211,20/2).

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 16.09.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання інформації від 16.09.2025.

У іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО