Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №560/14759/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14759/25

РІШЕННЯ

іменем України

07 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 з оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

- визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військової служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Разом з тим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2025 №773 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що відповідачем здійснено його призов на військову службу з порушенням законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відзиву на позовну заяву не надходило.

Від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом прийняття рішення чи виключення зі списків особового складу військової частини чи скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач - ОСОБА_1 21.08.2025 звернувся засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".

Відповідно до копії витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2025 №773 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №249 від 21.08.2025, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та протиправним наказ щодо призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За змістом пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, з подальшими змінами).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт дотримання позивачем процедури подання (направлення) заяви та супровідних документів до уповноваженого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які, на думку позивача, підтверджують наявність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача відповідної заяви та документів зобов`язаний був ухвалити рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.

Суд не приймає до уваги посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 03 вересня 2025 року №10305 на те, що оскільки заява ОСОБА_1 була направлена засобами поштового зв`язку, а тому комісією не розглядалась.

Чинним законодавством не вимагається від військовозобов`язаних особисте прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви про надання відстрочки від призову. Поряд з цим, Порядок №560 визначає обов`язок військовозобов`язаного особисто подати таку заяву, тобто безпосередньо від свого імені.

Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Водночас, за наслідком розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято рішення по суті: ані про задоволення, ані про відмову у задоволенні заяви від 21.08.2025, оформленого протоколом, що свідчить про те, що заява розглянута не була.

З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_5 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних документів повинен був розглянути заяву та прийняти конкретне рішення по суті питання.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення.

Водночас, у цій справі суд не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від військової служби на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", адже це повинен зробити відповідач. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій чи бездіяльності посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у спірних правовідносинах у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 21.08.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII та прийняти відповідне рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Тобто, можливість надання відстрочки не ототожнюється з її автоматичним наданням, а наявність законодавчо визначених підстав для її отримання не свідчить про будь-який імунітет, як то безпідставно стверджує позивач.

Суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Отже, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що у територіального центру комплектування та соціальної підтримки була відсутня заборона здійснювати мобілізаційні процедури щодо позивача, зокрема, направляти позивача до ВЛК для проходження медичного огляду для визначення його придатності до військової служби та приймати наказ про його призов на військову службу за мобілізацією, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу від 21.08.2025 №773 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 , заява від 21.08.2025 (направлена засобами поштового зв`язку) була відсутня у відповідача.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем процедури мобілізації, суд зазначає таке.

З вище описаних нормативно-правових актів слідує, що на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

У свою чергу територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

При цьому, для перебування на військовому обліку, надання облікових даних, проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби та призову громадян на військову службу під час мобілізації, згода військовозобов`язаного не передбачена, оскільки це є їх обов`язком, що визначено законодавством України.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував у статусі військовозобов`язаного.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем до його мобілізації у визначеному законом порядку оформлено право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону №3543-XII та отримано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за формою згідно з додатком 6 до Порядку №560.

Як наслідок, позовні вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, задоволенню не належать.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 21.08.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (в особі уповноваженої комісії) розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення по суті питання відповідно до наданих повноважень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуюча суддя Д.Д. Гнап