Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №480/4192/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року м. Суми Справа № 480/4192/25

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Сидорук А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Процесуальні дії суду. Заяви сторін.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю у нього 15 років страхового стажу. До стажу позивача відповідач не зарахував період військової служби позивача з 01.01.1992 до 28.01.1994, оскільки в такий період позивач проходив службу в РФ.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.01.2025 № 182950003068; визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача щодо перегляду рішення від 23.01.2025; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача пероди проходження військової служби згідно довідки в/ч (послужний список) від 14.02.2020 № 20 з 01.01.1992 до 28.01.1994, призначити пенсію за віком та виплатити її.

Судом відкрито провадження у справі 28.05.2025.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, правом подання відзиву не скористався. Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записом у паспорті громадянина України.

У спірний період з 01.01.1992 до 28.01.1994 позивач проходив військову службу на посаді авіаційного техніка літака 160 навчального авіаційного полку Борисоглебського вищого військового авіаційного училища льотчиків, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.02.2020 № 20, записами у військову квитку позивача та витягом з послужного списку позивача.

15.01.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025 № 182950003068. Підставою для відмови відповідач зазначив відсутність у позивача 15 років страхового стажу. До старахового стажу не зараховано період військової служби з 01.01.1992 до 28.01.1994, оскільки позивач у вказаний період проходив службу в РФ.

Висновки суду та їх мотиви.

По-перше, нормою п.1 ч.1 ст.8 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 4 ст.24 Закону № 1058-ІV закрпілено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. ''в'' ч.3 ст.56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ІV (надалі - Закон № 1788-ІV) до стажу роботи зараховується військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Суд звертає увагу, що вказана норма не містить норми, яка стверджує, що незалежно від місця проходження в межах України.

Абзацом другим ч.1 ст.8 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' від 20.12.1991 № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд звертає увагу, що ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з ч.1 ст.101 № 1788-ІV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Зловживанням з боку пенсіонера, в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-ІV, є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Отже, саме на відповідача покладено функції вимагати відповідні документи щодо періоду військової служби позивача, в тому числі перевіряти обґрунтованість видачі та достовірності поданих позивачем документів.

Період проходження позивачем військової служби з 01.01.1992 до 28.01.1994 підтверджується документами, про які судом зазначено вище.

Відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо намагання отримати підтверджуючих документів від військової частини, де позивач проходив службу (Міноборони). Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у військовому квитку, довідці військового комісаріату та послужному списку відомостей не можуть бути підставою для обмеження права людини на належне соціальне забезпечення.

Крім того, відповідач розуміючи, що правовідносини з РФ фактично розірвані, взагалі не роз`яснив позивачу реального алгоритму усунення недоліків, що є несправедливим, оскільки основною метою діяльності відповідача повинно бути допомога в гарантуванні реалізації людині її соціальних прав. Саме така позиція буде відповідати принципу верховенства права. Суд звертає увагу відповідача, що не можна залишити людину без належного соціального захисту, не зазначивши алгоритмів вирішення спірного питання.

По-друге, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно статей 3, 5, 6 цієї Угоди усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст.13 Угоди).

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України ухвалив вийти з Угоди. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Тому Угода припинила чинність через 6 місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше ніж 30.05.2023. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3520/22.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Тому Угода підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, як до підписання Угоди, так і після. Крім того, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення, з урахуванням Угоди. Розірвання Угоди з РФ не залежало від волевиявлення позивача, а отже не може впливати на його право на пенсійне забезпечення.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Отже, у період дії Угоди позивач проходив військову службу в РФ, а також проходив таку службу до початку дії Угоди. В силу вимог Закону № 1788-ІV військова служба враховується до стажу роботи незалежно від місця проходження служби. Періоди роботи до набрання чинності Угодою та в момент її дії враховуються до трудового стажу. Періоди трудової діяльності відповідно до вимог Закону № 1058-ІV зараховуються до страхового стажу.

Оскільки позивач досяг 65 річного пенсійного віку саме 08.01.2025 та звернувся із заявою про призначення пенсії - 15.01.2025 (в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), то, з урахуванням норми п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-ІV, він має право на призначення пенсії з 08.01.2025.

Тому суд задовольняє позовні вимоги частково. Суд визнає протипрвним та скасовує спірне рішення, яке не відповідає критеріям правомірності, що встановлені нормою ч.2 ст.2 КАС України. Суд зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.01.1992 до 28.01.1994, а також повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Вимоги зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком та виплатити її задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. Відповідач, на виконання цього рішення суду, ще не зарахував позивачу до його стахового стажу період військової служби позивача, а взагалі заперечував право на зарахування такого періоду. В той же час, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень.

Вимоги визнати протиправиними дії відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача щодо перегляду рішення не задовольняються судом, оскільки визначений судом вище спосіб захисту ефективно захищає право позивача, а визнання таких дій протиправними не призведе до відновлення прав позивача, оскільки спірне рішення вже скасовано судом.

Судові витрати.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, окрім судового збору у сумі 1211,20 грн, та те, що вимоги задоволені частково, вналсідок неправомірного рішення відповідача, то суд стягує з нього повністю судовий збір.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.01.2025 № 182950003068.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період з 01.01.1992 до 28.01.1994 та повторно розглянути його заяву від 15.01.2025 про призначення пенсії, прийнявши рішення з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору.

6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук