Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №440/11038/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11038/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гринька Я.О.,

представника позивача – Смольського Ю.С.,

представника відповідача – Маланії М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат " (далі – позивач, ПрАТ «Полтавський ГЗК») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач, Управління), в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 000/482/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року;

-зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення 000/482/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські правовідносини ПрАТ «Полтавський ГЗК» з контрагентами у період, що перевірявся, були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції позивача з контрагентами мали економічну та ділову доцільність. Укладені ПрАТ «Полтавський ГЗК» договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. В діях ПрАТ «Полтавський ГЗК» відсутній намір на укладання договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства або на одержання доходу винятково чи переважно за рахунок податкової вигоди. Висновки Акту перевірки щодо не реальності здійснення господарської операції є безпідставні, не підкріплені належними та достовірними доказами, базуються лише на припущеннях та неповній інформації комп`ютерної автоматизованої системи ДПС України за певний проміжок часу.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву (том 1, а.с. 133 – 140) представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Полтавський ГЗК» встановлено порушення п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по Декларації за квітень 2025 року на суму 4 034 457 гривень, що у свою чергу призвело до порушення п. 200.1., абз. в) п. 200.4. ст. 200 Кодексу, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітень 2025 року у розмірі 4 034 457 гривень. Відповідач зазначав, що порушення встановлено по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ПРІОРІТІ ГРУП", ПП "МЕСІ", у зв`язку з тим, що констатовано неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром з огляду на відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, а також по взаємовідносинам з ТОВ «Алмаз-М» у зв`язку з тим, що виявлено недостовірність даних, відображених у паперових носіях за формою первинних документів, які було надано ПрАТ «Полтавський ГЗК» до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції, що підтверджено листом ТУ БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 .

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (том 1, а.с. 128).

03.09.2025 судом зареєстровано відповідь на відзив, сформована у підсистемі «Електронний суд» 02.09.2025 (том 1, а.с. 162 - 166), в якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, вказуючи, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності ПрАТ «Полтавський ГЗК», засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (том 3, а.с. 101 - 102).

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 00191282 (том 1, а.с. 8, зворотній бік).

Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.06.2025 № 124-П визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Полтавський ГЗК», що знаходиться за фактичною адресою: вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, з 09 червня 2025 року тривалістю 12 робочих днів, перевірку провести за період діяльності з 01.04.2025 по 30.04.2025 з метою законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 № 9141312517) (том 1, а.с. 191).

Надіслане Управлінням повідомлення від 06.06.2025 № 73/32-00-07-06-13 про проведення перевірки із наказом від 06.06.2025 № 124-П ПрАТ «Полтавський ГЗК» отримано 09.06.2025 (том 1, а.с. 192 – 193).

У період з 09.06.2025 по 24.06.2025 посадовими особами Управління проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Полтавський ГЗК» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року (від 19.05.2025 № 9141312517), за наслідками якої складено Акт від 27.06.2025 № 447/32-00-07-04/00191282 , далі – Акт перевірки (том 1, а.с. 14 - 27).

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення платником податків п. 198.2., 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України що призвело до завищення суми податкового кредиту по Декларації за квітень 2025 року на суму 4034457 грн. Вищезазначене призвело до порушення п. 200.1., абз. в) п. 200.4. ст. 200 Кодексу, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду квітень 2025 року у розмірі 4034457 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 000/482/32-00-07-04-19, яким зменшено ПрАТ «Полтавський ГЗК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 4034457 грн (том 1, а.с. 9).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

За визначенням, що міститься у пп. 14.1.178. п. 14.1. статті 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За приписами пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 78.1.8. пункту 78.1. статті 78 ПК України подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У свою чергу суд враховує, що згідно з пунктом 44.1.статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог статті частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Між тим бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі, як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV).

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 28.10.2021 у справі № 520/9691/18, від 13.07.2022 у справі № 320/6224/19 та ін.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 000/482/32-00-07-04-19, яким зменшено ПрАТ «Полтавський ГЗК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 4034457 грн (том 1, а.с. 9), Акту перевірки (том 1, а.с. 14 – 27), додатку № 4 до Акту перевірки (том 1, а.с. 35 – 53), інформації щодо розрахунків донарахованих сум податків та штрафних санкцій по Акту перевірки (том 3, а.с. 111) слідує, що його прийнято у зв`язку з встановленням контролюючим органом факту завищення податкового кредиту по декларації за квітень 2025 року на загальну суму 4 034 457 грн, у тому числі по взаємовідносинам ПрАТ «Полтавський ГЗК» з такими контрагентами:

1) ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» (заниження ПДВ на суму 26715 грн);

2) ПП «МЕСІ» (заниження ПДВ на суму 1392 грн);

3) ТОВ «Алмаз-М» (заниження ПДВ на суму 4006350 грн).

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 000/482/32-00-07-04-19, суд виходить з такого.

Стосовно господарських правовідносин ПрАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП», судом встановлено, що згідно з договором № 1406 від 30.05.2018 (том 1, а.с. 108 – 110) ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» (Постачальник) зобов`язалось поставити позивачу (Покупець), а останній прийняти і оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1.).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору поставка продукції здійснюється на умовах DAP м. Горішні Плавні, склад Постачальника згідно з Інкотермс-2010, якщо інше не зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Датою поставки та переходу права власності продукції визнається дата приймання на складі Покупця згідно видаткової накладної, оформленої Постачальником.

Згідно з Додатковою угодою № 7 від 14.06.2022 до договору № 1406 від 30.05.2018 (том 1, а.с. 114, зворотній бік) розділ 9 «Термін дії договору» викладено у наступній редакції: 9.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань.

На виконання вказаного договору ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» здійснено поставку позивачу товару відповідно до видаткової накладної № 157 від 04.07.2024 (том 1, а.с. 119) на загальну суму 160291,20 грн, у тому числі ПДВ 26715,20 грн, а саме: пакет паперовий 500 шт. на суму без ПДВ 16330 грн, картхолдер брендований 500 шт. на суму без ПДВ 42040 грн, шнурок для бейджа 500 шт. на суму без ПДВ 19040 грн, блокнот брендований 100 шт. на суму без ПДВ 23333 грн, флешка-ручка на 8 Гб з нанесенням логотипу 100 шт. на суму без ПДВ 31083 грн, об`ємна наліпка 70 шт. на суму без ПДВ 1750 грн.

Суд зазначає, що видаткова накладна № 157 від 04.07.2024 містить усі обов`язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а відтак є належним первинним документом, що підтверджує господарську операцію позивача з ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП».

Доставка товару від постачальника здійснена за допомогою поштового оператора ТОВ «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59001180403503 від 04.07.2024 (том 1, а.с. 120).

На підставі рахунку на оплату № 117 від 04.06.2024 позивачем оплачено товар повністю відповідно до платіжної інструкції № 783 від 19.07.2024 (том 1, а.с.121).

Отриманий товар позивачем оприбутковано на складі, що підтверджується прибутковим ордером № 261 від 08.07.2024 (том 1, а.с. 118, зворотній бік) та надалі використано у господарській діяльності, про що свідчить накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 22.07.2024 № 169 та акт від 22.07.2024 № 169 (том 4, а.с. 247, зворотній бік, - 248).

Господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку позивача (том 4, а.с. 244, зворотній бік).

За правилом першої події (відвантаження товару) ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» складено податкову накладну № 7 від 04.07.2024 на загальну суму 160291,20 грн, в тому числі ПДВ – 26715,20 грн (том 1, а.с. 116), щодо якої податковим органом прийнято рішення від 07.04.2025 № 12719920/38559259 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1, а.с. 118).

Відтак позивачем віднесено суму ПДВ 26715,20 грн на підставі податкової накладної № 7 від 04.07.2024 до податкового кредиту за квітень 2025 року.

Суд бере до уваги, що факт завищення позивачем податкового кредиту на суму 26715,20 грн контролюючим органом у додатку № 4 до Акту перевірки (том 1, а.с. 35 – 53) мотивовано тим, що ідентифікувати виробника/імпортера товару, який придбано ПрАТ «Полтавський ГЗК», неможливо. Зазначено, що в ході проведеного аналізу ЄРПН та ІКС «Податковий Блок» встановлено наступний ланцюг постачання товару: обрив ланцюгів постачання – ТОВ «ФЛЕШ-МАРКЕТ Україна» (код ЄДРПОУ 41039406) (Флешка-ручка на 8 Гб) – ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38559259) (Флешка-ручка на 8 Гб) – ПрАТ «Полтавський ГЗК».

Також згідно бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «ФЛЕШ МАРКЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41039406) зареєстровано в ГУ ДПС у м. Києві, стан – 0, платник податків за основним місцем обліку, вид діяльності 46.90. неспеціалізована оптова торгівля, основні засоби на 30.06.2024 – 734,3 тис. грн, згідно звіту 1-ДФ за 3 квартал 2024 року з ознакою доходу 101 рахуються 3 особи.

Зважаючи на викладене, за твердженням контролюючого органу, ані ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП», ані вищенаведені контрагенти-постачальники не мали фізичної можливості виготовляти або імпортувати товар, без достатньої кількості працівників та основних засобів, крім того, встановлено невідповідність між придбаним та реалізованим товаром по вищезазначеним ланцюгам постачання.

Аналізуючи доводи Управління, покладені в основу висновків про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, суд зазначає, що податковий орган виходив виключно із аналізу ЄРПН та ІКС «Податковий блок», тобто з використанням лише податкової інформації.

Водночас суд наголошує, що згідно усталеної практики Верховного Суду відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу, зокрема і «Податковий блок», які використовуються контролюючим органом відносно господарюючих суб`єктів, носять інформативний характер.

Податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Аналогічний висновок міститься у постанові КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21.

У свою чергу в Акті перевірки відсутня інформація про проведення органами ДПС зустрічної або будь-якої іншої перевірки спірного контрагента та його контрагентів в частині, що стосується питань здійснення господарських операцій з позивачем.

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 виснувала, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд акцентує увагу на тому, що ані в Акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідач не навів обставин, підтверджених відповідними доказами, які б давали підстави вважати, що позивач був обізнаний (або міг бути обізнаний) щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, поведінки контрагентів та постачальників безпосередніх контрагентів позивача.

Крім того, суд зауважує, що дослідивши ланцюг постачання по одному із товарів, які були поставлені позивачу згідно з видатковою накладною № 157 від 04.07.2024 (флешка-ручка на 8 Гб), відповідач, не встановивши порушень у ланцюгу постачання щодо інших товарів, констатував про неправомірність формування податкового кредиту на суму ПДВ щодо усіх товарів.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував висновок про відсутність факту підтвердження придбання товару, а відтак і неможливість включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, не є переконливими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

Враховуючи те, що господарські операції позивача з ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП» підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, пов`язані з рухом активів позивача, мали розумну економічну причину (ділову мету), позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Стосовно господарських правовідносин ПрАТ «Полтавський ГЗК» з ПП «МЕСІ», то судом встановлено, що 09.05.2024 між ПП «МЕСІ» (Постачальник) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (Покупець) укладено договір № 1448 (том 1, а.с. 99 – 102), у відповідності до якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а останній прийняти і оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1.).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору поставка продукції здійснюється на умовах EXW м. Горішні Плавні, склад Постачальника згідно з Інкотермс-2010, якщо інше не зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Датою поставки та переходу права власності продукції визнається дата приймання на складі Покупця згідно видаткової накладної, оформленої Постачальником.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.01.2027, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань.

В ході виконання вказаного договору ТОВ «МЕСІ» здійснено поставку позивачу товару – Оперативна пам`ять DELL 32GB DDR4RDIMM 2666 MHz2Rx4 відповідно до видаткової накладної № 3 від 24.04.2025 на загальну суму 8352 грн, у тому числі ПДВ 1392 грн (том 1, а.с. 105).

Зауважень до вказаної видаткової накладної, як первинного документа, контролюючим органом не наведено.

Перевезення товару від постачальника здійснено позивачем згідно з товарно-транспортною накладною № 1/04 від 24.04.2025 (том 1, а.с. 106).

Разом із товаром постачальником надано покупцю гарантійний лист № 57/04 від 24.04.2025 та гарантійний талон № 57/04 від 24.04.2025 на товар (том 1, а.с. 107).

Отриманий товар позивачем оприбутковано на складі, що підтверджується прибутковим ордером № 264 від 24.04.2025 (том 1, а.с. 104, зворотній бік) та надалі використано у господарській діяльності, про що свідчить Акт № 55 від 08.05.2025, складений на предмет списання матеріальних цінностей, використаних у виробництві та акт ремонту № 5/1 (том 4, а.с. 245, зворот – 246).

Господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку позивача (том 4, а.с. 244).

За правилом першої події (відвантаження товару) ПП «МЕСІ» складено податкову накладну № 3 від 24.04.2025 на загальну суму 8352 грн, в тому числі ПДВ – 1392 грн (том 1, а.с. 103), яку зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 28.04.2025 (том 1, а.с. 104).

Суму ПДВ 1392 грн на підставі податкової накладної № 3 від 24.04.2025 позивачем віднесено до податкового кредиту за квітень 2025 року.

Факт завищення позивачем податкового кредиту на суму 1392,00 грн контролюючим органом у додатку № 4 до Акту перевірки (том 1, а.с. 35 – 53) мотивовано тим, що ідентифікувати виробника/імпортера товару, який придбано ПрАТ «Полтавський ГЗК», неможливо. Зазначено, що згідно проведеного аналізу ЄРПН встановлено, що у податковій накладній від 24.04.2025 № 3 (на суму ПДВ – 1392,00 грн) у графі 3.2.1. проставлено позначку «Х», що свідчить про постачання товару, ввезеного на митну територію. Сертифікати/паспорти якості на Оперативна пам`ять DELL 32GB DDR4RDIMM 2666 MHz2Rx4, реалізовану на адресу ПрАТ «Полтавський ГЗК», до перевірки не надано. Згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що протягом січня 2024 року – квітня 2025 року у ПП «МЕСІ» відсутній імпорт ТМЦ, які реалізовано на адресу ПрАТ «Полтавський ГЗК» та не встановлено придбання реалізованого на ПрАТ «Полтавський ГЗК» товару. Крім того, у ПП «МЕСІ» відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва.

Аналізуючи доводи Управління, покладені в основу висновків про порушення позивачем правил формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «МЕСІ», суд повторює, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що в Акті перевірки, а також під час розгляду справи відповідач не навів обставин, підтверджених відповідними доказами, які б давали підстави вважати, що позивач був обізнаний (або міг бути обізнаний) щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, поведінки контрагента.

Крім того, суд зауважує, що контролюючий орган, констатуючи відсутність факту підтвердження придбання товару, виходив виключно із аналізу ЄРПН щодо ПП «МЕСІ» за певний обмежений проміжок часу (січень 2024 року – квітень 2025 року), без будь-якого обґрунтування обрання для дослідження саме цього періоду часу та виключення можливості придбання ПП «МЕСІ» товару раніше січня 2024 року, у зв`язку з чим суд не визнає такий підхід контролюючого органу переконливим.

Стосовно посилання відповідача на не надання до перевірки сертифіката/паспорту якості на товар, суд зазначає, що однієї такої обставини недостатньо для висновку про відсутність факту придбання товару, оскільки сертифікат та паспорт якості не належать до первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податкова звітність, та які підприємство має обов`язок зберігати протягом встановленого Податковим кодексом України строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував висновок про відсутність факту підтвердження придбання товару, а відтак і неможливість включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за наслідками господарських операцій з ПП «МЕСІ, не є обґрунтованими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

Враховуючи те, що господарські операції позивача з ПП «МЕСІ» підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН, пов`язані з рухом активів позивача, мали розумну економічну причину (ділову мету), суд констатує, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Стосовно господарських правовідносин ПрАТ «Полтавський ГЗК» з Приватним підприємством «Алмаз-М», судом встановлено наступне.

21.03.2025 між ПП «Алмаз-М» (Виконавець) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) укладено договір № 392 на надання послуг по заміщенню природного газу (том 1, а.с.54 – 57), предметом якого визначено надання послуг з заміщення природного газу з використанням Комплексу із заміщення природного газу твердим біопаливом, внаслідок чого відбувається зниження споживання природного газу не менше ніж на 20 % на обертових печах Замовника (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору для забезпечення зниження споживання природного газу на печах технологічних ліній № 1 та № 2 цеху виробництва окатків підприємства Замовника, Виконавець надає Замовнику послугу з заміщення природного газу шляхом спалювання підготовленого палива на печах технологічних ліній № 1 та № 2 ЦВО підприємства Замовника за допомогою Комплексу КЗТБ.

Функціонування та обслуговування Комплексу здійснюється Виконавцем власним коштом і своїм персоналом (п. 2.5. Договору).

За умовами пунктів 3.2. – 3.3. Договору оплата за надані послуги з заміщення природного газу здійснюється лише за умови отримання економії витрат природного газу від 20%.

Замовник зобов`язується оплачувати вартість наданих послуг прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 робочих днів від дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту прийому-передачі послуг (Додаток № 5, Додаток № 6 до цього Договору) за звітний період – 15 діб, тобто двічі на місяць, за умови реєстрації Виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених відповідно до умов чинного законодавства.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2025 до Договору визначено, що з 01.04.2025 вартість надання послуг з заміщення природного газу становитиме 14500,00 грн без ПДВ за 1000 м3 заміщеного природного газу (том 1, а.с. 75).

В ході виконання вказаного Договору сторонами складено та підписано акти прийому-передачі послуг:

- № АЛМ00000012 від 15.04.2025 щодо послуги із заміщення природного газу на загальну суму 11 201 406,60 грн, в тому числі ПДВ – 1866901,10 грн (том 1, а.с. 78);

- № АЛМ00000013 від 15.04.2025 щодо послуги із заміщення природного газу на загальну суму 688935,60 грн, в тому числі ПДВ – 114822,60 грн (том 1, а.с. 87);

- № АЛМ00000016 від 30.04.2025 щодо послуги із заміщення природного газу на загальну суму 10513932,60 грн, в тому числі ПДВ – 1 752 322,10 грн (том 1, а.с. 84);

- № АЛМ00000017 від 30.04.2025 щодо послуги із заміщення природного газу на загальну суму 1633 825,20 грн, в тому числі ПДВ – 272304,20 грн (том 1, а.с. 81).

Зазначені акти містять усі обов`язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а відтак є належними первинними документами, що підтверджують господарські операції позивача з ПП «Алмаз-М».

Зауважень до оформлення вказаних Актів прийому-передачі послуг податковим органом не наведено.

Оплату наданих ПП «Алмаз-М» послуг позивачем здійснено у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 263 від 22.04.2025, № 298 від 30.04.2025, № 315 від 07.05.2025, № 314 від 07.05.2025 (том 1, а.с. 78, 80, 81, 84, зворотній бік).

За правилом першої події (дата оформлення актів прийому-передачі послуг) ПП «Алмаз-М» складено податкові накладні :

- № 9 від 15.04.2025 на загальну суму 11 201 406,60 грн, в тому числі ПДВ – 1 866 901,10 грн (том 1, а.с. 76);

- № 8 від 15.04.2025 на загальну суму 688 935,60 грн, в тому числі ПДВ – 114822,60 грн (том 1, а.с. 85);

- № 33 від 30.04.2025 на загальну суму 1 633 825,20 грн, у тому числі ПДВ – 272 304,20 грн (том 1, а.с. 79);

- № 34 від 30.04.2025 на загальну суму 10 513 932,60 грн, у тому числі ПДВ – 1 752 322,10 грн (том 1, а.с. 82)

Усі зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції (том 1, а.с. 77, 80, 83, 86).

Суму ПДВ відповідно до цих податкових накладних у загальному розмірі 4006350 грн позивачем віднесено до податкового кредиту за квітень 2025 року, що встановлено під час перевірки та не заперечується позивачем.

Із додатку № 4 до Акту перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено факт завищення суми податкового кредиту квітня 2025 за наслідками господарських операцій з ПП «Алмаз-М» на 4006350 грн з огляду на не підтвердження перевіркою взаємовідносин позивача з ПП «Алмаз-М».

У свою чергу висновок про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин позивача з ПП «Алмаз-М» в частині надання послуг по заміщенню природного газу контролюючим органом зроблено виключно на підставі отриманого Східним МУ листа від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 від Територіального управління БЕБ у Полтавській області (том 3, а.с. 27 – 30), яким повідомлено, зокрема, наступне:

“ 1. До матеріалів кримінального провадження долучено аналітичні продукти Управління аналізу інформації та управління ризиками ТУ БЕБ у Полтавській області, згідно яких встановлено, що ПрАТ “Полтавський гірничозбагачувальний комбінат” (далі - ПрАТ “Полтавський ГЗК”) у період 01.09.2019 по 30.06.2024 роки відображено придбання 107 941,61 тис. м3 “Послуги по заміщенню природного газу” на загальну суму 1 086 819 428,26 грн. у т.ч. ПДВ 181 136 571,37 грн. у підприємства (яке із 08.12.2021 по 10.01.2022 рішенням ДПС про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, було віднесено до ризикових СГД) ТОВ “Тепло в Місті”. Крім того, встановлено, що ПрАТ “Північний гірничозбагачувальний комбінат” (далі - ПрАТ “Північний ГЗК”) у період 01.09.2019 по 30.06.2024 роки відображено придбання 27 029,81 тис. м3 “Послуги по заміщенню природного газу” на загальну суму 329 382 298,45 грн. у т.ч. ПДВ 54 897 049,74 грн. також у підприємства ТОВ “Тепло в Місті”.

Згідно із проведеним аналізом з березня 2023 року ТОВ “Тепло в Місті” починає відображати надання послуг по заміщенню газу, сировиною для можливості надання послуги “заміщення газу” є лушпиння соняшника. Згідно інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено що за період по 30.06.2024 року в адресу ТОВ “Тепло в Місті” виписано податкових накладних із номенклатурою “лушпиння соняшника подрібнене”, “Лушпиння соняшника негранульоване” разом на 270 667,85 тон.

Разом з тим, проведеним аналізом виявлено, що серед основних постачальників вказаної групи товарів для ТОВ “Тепло в Місті” є суб`єкти господарювання у діяльності яких, за сукупністю ознак, виявлено ризики можливого лише документального відображення постачання товарів без можливого їх фактичного постачання в загальному обсязі 5 443,06 тон, а саме: ТОВ “Інтертранс 2000” (код ЄДРПОУ 37281246), ТОВ “Холод Індастрі” (код ЄДРПОУ 42675561), ФГ “Лани Слобожанщини” (код ЄДРПОУ 42981220), ТОВ “Сільвер Тім”, (код ЄДРПОУ 42994621), ТОВ “ТД “Злата Оіл” (код ЄДРПОУ 43424740). При цьому ТОВ “Тепло в Місті” декларує надання послуг по заміщення газу для ПрАТ “Полтавський ГЗК” в кількості 107 941,61 тис. м. куб., що разом із 27 029,81 тис. м. куб. для ПрАТ “Північний ГЗК”, сумарно становить 134 971,42 тис. м. куб. заміщення газу.

Аналізом документів ТОВ “Тепло в Місті” встановлено, що норма витрат лушпиння для виробництва 1 тис. тон лушпиння становить: - на обладнанні у ПрАТ “Полтавський ГЗК” для виробництва 1 тис. м. куб. заміщення газу необхідно витратити 2,6 тон лушпиння; - на обладнанні у ПрАТ “Північний ГЗК” для виробництва 1 тис. м. куб. заміщення газу необхідно витратити 1,96 тон лушпиння.

Таким чином ТОВ “Тепло в Місті” для можливості надання послуг “по заміщенню газу” у кількості 107 941,61 тис. м. куб. для ПрАТ “Полтавський ГЗК” повинно було витратити 280 648,19 тон лушпиння соняшника (107 941,61 х 2,6), а для можливості надання послуг “по заміщенню газу” у кількості 27 029,81 тис. м. куб для ПрАТ “Північний ГЗК” повинно було витратити 52 952,06 тон лушпиння соняшника (27029,81 х 1,96), що сумарно становить 333 600,25 тон (280 648,19 + 52 952,06), а це на 69 294,32 тон. більше від задекларованого придбання лушпиння із вирахуванням відображеної реалізації та можливого безтоварного відображеного придбання у ризикових СГД (333 600,25 – (270 667,85 - 918,86 (реалізація)- 1 137,00 (ТОВ “Пава”) - 110,40 (ТОВ “Інтертранс 2000”) - 68,86 (ТОВ “Холод Індастрі”) – 2185,00 (ФГ “Лани Слобожанщини”) - 1623,3 (ТОВ “Сільвер Тім”)-318,5 (ТОВ “ТД “Злата Оіл”).

Сукупність перелічених обставин свідчить про лише документальне відображення (без фактичного виконання) задекларованого обсягу послуг по “заміщенню газу” .

Відповідно до проведеного аналізу зареєстрованих податкових накладних в адресу ТОВ “Тепло в Місті”, основними постачальниками соняшникового лушпиння є ПП “Алмаз-М” (код ЄДРПОУ 31316702) - (24,49% від загального обсягу) та ТОВ “ПВО” (код ЄДРПОУ 36792853) - (53,68% від загального обсягу). Скупний обсяг відображеного постачання від вищевказаних підприємств становить 211 593,45 тон, тобто - 78,17% від всього обсягу задекларованого придбання лушпиння соняшнику.

Разом з тим, ПП “Алмаз-М” декларує за вказаний період реалізацію 105 265,3160 тон “Відходи 3 категорії з соняшника”, “Лушпиння соняшника”, “Лушпиння соняшника гранульоване”, “Малоцінні відходи насіння соняшника”, “Подрібнене лушпиння соняшнику”.

Встановлено, що ПП “Алмаз-М” всього декларує (за період із 01.01.2012 по 30.06.2024) придбання лушпиння в загальній кількості 100 958,447 тон (86 468,814+14 489,633) та відповідно його реалізацію в загальній кількості 160 782,846 тон (105 265,316 + 55 517,53), тобто реалізовано на 59 824,40 тон більше ніж придбано.

Сукупність виявлених обставин вказують на ризик здійснення ПП “Алмаз-М” безтоварних операцій із реалізації лушпиння соняшнику в загальній кількості 59 824,40 тон. що становить близько 37,21 % всієї відображеної реалізації та майже дорівнює обсягу відображеної реалізації в адресу ТОВ “Тепло в Місті” (а саме 63 006,46 тон) за весь період. Крім того із усього відображеного ПП “Алмаз-М” придбання лушпиння майже 21,38% (або 21584,15 тон із загального обсягу в 100 958,447 тон) відображено від пов`язаного суб`єкта - ТОВ “ПВО”. При цьому ТОВ “Тепло в Місті”, ПП “Алмаз-М” та ТОВ “ПВО” входять до однієї фінансово-промислової групи та підконтрольні одній особі.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що за період із 01.01.2019 по 30.06.2024 року в адресу ТОВ “ПВО” виписано податкових накладних із номенклатурою “Відходи 3 кат. з соняшника”, “малоцінні відходи соняшника”, “подрібнене лушпиння соняшника” разом на 238 244,80 тон.

Крім того, ТОВ “ПВО” декларує за вказаний період реалізацію 268 896,27 тон товарів за номенклатурою “Лушпиння органічне”, “лушпиння соняшника”, “лушпиння соняшника гранульоване”, “подрібнене лушпиння соняшнику”.

Таким чином встановлено, що ТОВ “ПВО” всього декларує (за період із 01.01.2012 по 30.06.2024) придбання лушпиння в загальній кількості 307 234 тон (238 244,80 + 68 989,21) та відповідно його реалізацію в загальній кількості 347 112,90 тон (268 896,27 + 78 216,63), тобто реалізовано на 39 878,90 тон більше ніж придбано. Сукупність виявлених обставин вказує на здійснення ТОВ “ПВО” безтоварних операцій із реалізації лушпиння соняшнику в загальній кількості 39 878,90 тон, що становить близько 27,19 % всієї відображеної реалізації в адресу ТОВ “Тепло в Місті” (а саме від 146 687,61 тон) за весь період.

Враховуючи виявлені безтоварні операції серед постачальників ТОВ “Тепло в Місті” та у ланцюгах його основних постачальників (27% у ТОВ “ПВО” та 37% у ПП “Алмаз-М”) у відповідності із нормами витрат лушпиння для виробництва 1 тис. м. куб. заміщення газу: 2,6 тон лушпиння на обладнанні у ПрАТ “Полтавський ГЗК” та 1,96 тон лушпиння на обладнанні у ПрАТ “Північний ГЗК”, ТОВ “Тепло в Місті” для можливості надання послуг “по заміщенню газу” у кількості 107 941,61 тис. м. куб для ПрАТ “Полтавський ГЗК” повинно були витратити 280 648,19 тон “лушпиння соняшника” (107 941,61 х 2,6), а для можливості надання послуг “по заміщенню газу” у кількості 27029,81 тис. м. куб для ПрАТ “Північний ГЗК” повинно було витратити 52 952,06 тон лушпиння соняшника (27029,81 х 1,96), що сумарно становить 333 600,25тон (280 648,19 + 52 952,06), а це на 133 054,44 тон. більше від можливого фактичного придбання лушпиння із вирахуванням відображеної реалізації та можливого безтоварного відображеного придбання у ризикових СГД (333 600,25 – (270 667,85 - 918,86 (реалізація)- 1 137,00 (ТОВ “Пава”) - 110,40 (ТОВ “Інтертранс 2000”) - 68,86 (ТОВ “Холод Індастрі”) – 2185,00 (ФГ “Лани Слобожанщини”) - 1 623,30 (ТОВ “Сільвер Тім”) - 318,50 (ТОВ “ТД “Злата Оіл”) - 24 530,59 тон (37% від обсягів ПП “Алмаз-М”) - 39 229,53 тон (27% від обсягів ТОВ “ПВО”).

Аналогічна ситуація стосовно ПП “Алмаз-М”. Службовими особами підприємства відкоригований (знятий) податковий кредит з ПДВ на суму 8,0 млн. грн. по взаємовідносинам з “фіктивним” постачальником ТОВ “ТД “Злата Оіл”. У разі корегування податкового кредиту по взаємовідносинах із ризиковими контрагентами підприємство фактично підтверджує, що ці операції були безтоварними та, відповідно, придбання спочатку задекларованої кількості лушпиння не було, що таким чином унеможливлює виготовлення та постачання в адресу ГЗК спочатку задекларованої кількості теплової енергії. Таким чином, податковий кредит з ПДВ для ГГЗК є безпідставно сформований на суму вартості зменшеної кількості лушпиння, відповідно, на суму вартості виготовленої та поставленої підприємством ТОВ “Тепло в Місті” теплової енергії на адресу ГЗК.

Також необхідно зазначити, що станом на теперішній час не обраховані суми несплати податків по “фіктивних” послугах по перевезенню “фіктивного” лушпиння соняшника. Питання можливого включення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрат, пов`язаних із документальним відображенням транспортування вказаного вище лушпиння соняшнику, у зв`язку із відсутністю первинних бухгалтерських документів (договорів, видаткових накладних, ТТН, шляхових листів, банківських виписок, тощо) не досліджувалося та можливе після їх витребування.

Кількість витрат біопалива при заміщенні газу була обрахована виходячи з норм, які вказані ТОВ “Тепло в Місті” у документах довільного формату, поданих до податкового органу.

2. Відповідно до опису процесу заміщення (який був поданий ТОВ “Тепло в Місті” до податкового органу): “… ТОВ “Тепло в Місті” надає послуги з заміщення природного газу для виробничих потреб ПрАТ “Полтавський ГЗК”. Метою надання даного виду послуг для ПрАТ “Полтавський ГЗК” є зменшення споживання природного газу на обертових печах Технологічних ліній №3 та №4, з виробництва залізорудних окатків, шляхом заміщення його за рахунок спалювання твердого біопалива...”

Фактично “Послугою по заміщенню природного газу” названо виробництво теплової енергії внаслідок спалювання альтернативного джерела енергії (лушпиння соняшнику) в обертових печах гірничо-збагачувального комбінату.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає, зокрема, господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Відповідно до Закону України “Про теплопостачання” (далі – Закон): виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживач теплової енергії – фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

За період 01.09.2019 - 30.06.2024 та на даний час у ТОВ “Тепло в Місті” відсутня ліцензія на виробництво теплової енергії, за що передбачена відповідальність за ст.164 КУпАП “Провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону…”

Крім того, відповідно до методики ГДК 34. 02. 305-2002 “Викиди забруднювальних речовин у атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення”, яка діє від 01.07.2002 обліку підлягають забруднюючі речовини та парникові гази, які надходять з димовими газами в атмосферне повітря від енергетичних установок.

Обертові печі ГЗК є стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, адже при спалюванні, зокрема, лушпиння соняшника, в атмосферне повітря надходить забруднююча речовина або суміш таких речовин (ст.1 ЗУ від 16.10.1992 № 2707-XII “Про охорону атмосферного повітря”). Тому додатково потребує обрахунку обсяг таких викидів та сума несплати екологічного податку ТОВ “Тепло в Місті”.

Так як послугу “заміщення газу” (а фактично - виробництва теплової енергії) надає ТОВ “Тепло в Місті”, то, відповідно, воно і повинно сплатити екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Чинне законодавство передбачає відшкодування державі збитків в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому наднормовими вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

3. Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено факти, що ставлять під об`єктивний сумнів можливість ТОВ “Тепло в Місті” з використанням наявного обладнання в період з 01.09.2019 по 30.06.2024 роки надати “Послуги по заміщенню газу” у кількості 107 941,61 тис. м. куб для ПрАТ “Полтавський ГЗК” на загальну суму 1 086 819 428,26 грн. Так, 18.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави проведено огляд земельної ділянки ПрАТ “Полтавський ГЗК” за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16 в ході якого у ПрАТ “Полтавський ГЗК” вилучено копії документів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ “Тепло в Місті”, ТОВ “ПВО”, ПП “Алмаз-М” та оглянуто Комплекс з заміщення природного газу твердим біопаливом ТОВ “Тепло в Місті”, що розташований поряд із будівлею обертових печей технічних ліній №3 та №4 ПрАТ “Полтавського ГЗК”. В ході проведення огляду зафіксовано ряд фактів, що свідчать про технічну неможливість вказаного Комплексу у наданні задекларованих підприємствами послуг по заміщенню газу; Комплекс перебував у непрацюючому стані (обертова піч технічної лінії №4 цеху виробництва окатків ПрАТ “Полтавського ГЗК” була увімкнена та працювала виключно на природному газі); залишків лушпиння або відходів від їхнього спалювання не встановлено; будь-яких транспортних засобів, розвантажувальної техніки та працівників, які б мали забезпечувати діяльність вищевказаного Комплексу також не встановлено.

Крім того, 18.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави проведено огляд юридичної адреси ТОВ “Тепло в Місті” (Полтавська обл., м. Решетилівка, вул. Полтавська, 98) жодних офісних, складських чи виробничих приміщень які б використовувало підприємство не встановлено та зафіксовано відсутність співробітників.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що ГЗК економічно невигідно здійснювати придбання “Послуг по заміщенню природного газу” (могли самостійно придбати пальники по спалюванню лушпиння, що не потребує великих витрат) вказує на те, що зазначена схема “Послуги по заміщенню природного газу” була організована з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ для ГЗК із подальшим виведенням грошових коштів у значних розмірах».

Беручи до уваги вищевикладене, у листі від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 від Територіальне управління БЕБ у Полтавській області просило врахувати вищезазначені факти в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” та направити на адресу Територіального управління БЕБ у Полтавській області відповідні акти (з усіма додатками, в тому числі ППР), складені за результатами її проведення.

Суд звертає увагу на те, що у Додатку № 4 до Акту перевірки відповідачем викладено лише зміст листа ТУ БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25, без надання будь-якого аналізу та перевірки наведених у ньому фактів у контексті перевіряємого періоду та господарських операцій позивача з ПП «Алмаз-М» за квітень 2025 року.

При цьому варто зауважити, що із змісту листа ТУ БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 слідує, що правоохоронним органом під час досудового розслідування досліджувалася господарська діяльність у першу чергу ТОВ “Тепло в Місті”, враховувалася аналітична інформація та інформація, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних, за період із 01.01.2019 по 30.06.2024 року, тоді які спірні господарські операції позивача з ПП «Алмаз-М» мали місце у квітні 2025 року.

Проте податковим органом в Акті перевірки не зазначено, яким чином наведені у листі ТУ БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 факти стосуються безпосередньо господарських операцій, що були предметом перевірки, та свідчать про завищення податкового кредиту позивачем.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надані докази, які покладені в основу листа Територіального управління БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25 та визначених у ньому висновків.

Також до суду не надано доказів та не повідомлено про наявність обвинувального вироку, що набрав законної сили, в якому встановлено несплату податкових зобов`язань або фіктивність господарських операцій, із питань, що є предметом відповідної перевірки.

Водночас позивачем надано суду докази на підтвердження реальності здійснених господарських операцій із ПП «Алмаз-М» щодо надання послуг із заміщення природного газу у квітні 2025 року: договір, акти приймання-передачі робіт, платіжні документи, журнал ввезення ТМЦ, відповідно до записів якого здійснювалося ввезення ПП «Алмаз-М» лушпиння соняшника у квітні 2025 року, докази перебування на балансі ПП «Алмаз-М» комплексу із заміщення природного газу твердим біопаливом (том 1, а.с. 221 – 222), оборотно-сальдову відомість по рахунку 104 (машини та обладнання) ПП “Алмаз -М”; договори про встановлення земельного сервітуту, укладені позивачем із ПП «Алмаз-М» із доказами реєстрації права користування (сервітуту) ПП «Алмаз-М» земельними ділянками по вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, де розташовувався комплекс із заміщення природного газу (том 3, а.с. 77 – 88), фото комплексу заміщення природного газу твердим біопаливом ПП “Алмаз-М” (том 1, а.с. 240 – 243); аналітичну таблицю щодо економічного ефекту від застосування біопалива при виробництві окатків у 2025 році (постачальник послуг ПП «Алмаз-М») (том 3, а.с. 58).

Суд зауважує, що за змістом пунктів 3.4., 3.5. договору № 392 від 21.03.2025 на надання послуг по заміщенню природного газу, укладеного між ПП «Алмаз-М» (Виконавець) та ПрАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) сторони погодили, що право власності на Комплекс КЗТБ належить Виконавцю.

Під час промислової експлуатації Комплексу КЗТБ облік спалюваного палива Замовником не ведеться.

Відтак позивач не був наділений правом контролю за кількістю використаного ПП «Алмаз-М» лушпиння соняшника під час надання останнім послуг із заміщення природного газу, тому не може нести негативні наслідки за дії контрагента, що стосуються закупівлі та використання вказаної біосировини, крім випадку, якщо встановлено факти, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідні висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.

Відповідачем в Акті перевірки не наведено обставин, підтверджених відповідними доказами, які б давали підстави вважати, що позивач був обізнаний (або міг бути обізнаний) щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, поведінки контрагента, натомість усі висновки контролюючого органу ґрунтуються на листі ТУ БЕБ у Полтавській області від 22.05.2025 №23.14/03-11/3959-25, відомості якого не могли слугувати єдиною підставою для твердження про безпідставне документальне оформлення нереальних операцій у квітні 2025 року, натомість підлягали аналізу та перевірці податковим органом відносно до періоду, що перевірявся.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував висновок про непідтвердження взаємовідносин позивача з ПП «Алмаз-М», що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2025 року на 4 006350 грн, не є обґрунтованими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

За наведених обставин, враховуючи те, що господарські операції позивача з ПП «Алмаз-М» підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, мали розумну економічну причину (ділову мету), суд констатує, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 000/482/32-00-07-04-19, яким зменшено ПрАТ «Полтавський ГЗК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2025 року на суму 4034457 грн у зв`язку з встановленням контролюючим органом факту завищення податкового кредиту по декларації за квітень 2025 року по взаємовідносинам ПрАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «ПРІОРІТІ ГРУП», ПП «МЕСІ», ТОВ «Алмаз-М», є необґрунтованим, прийнятим без дослідження істотних обставин та підтвердження їх належними і достатніми доказами, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині – задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення 000/482/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року, суд виходить з такого.

За приписами пп. 200.7.1. п. 200.7. статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 17) дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції"; 18) дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Порядок № 26), положення якого кореспондуються із нормами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що спірним у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 № 000/482/32-00-07-04-19, яким зменшено ПрАТ «Полтавський ГЗК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2025 року. Податкові повідомлення-рішення, якими вирішувалося питання бюджетного відшкодування, позивачем в межах цієї справи не оскаржуються.

Зважаючи на те, що підпунктом 200.7.1. п. 200.7. статті 200 ПК України та Порядком № 26 не передбачено внесення до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ відомостей щодо податкового повідомлення-рішення щодо зменшення від`ємного значення суми ПДВ та результатів його оскарження, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості в реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування ПДВ про скасування податкового повідомлення-рішення 000/482/32-00-07-04-19 від 24.07.2025 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, позов ПрАТ «Полтавський ГЗК» належить задовольнити частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ ТА ІНШІ ПИТАННЯ

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 30280 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16735 від 08.08.2025 (том 1, а.с. 124).

При цьому позов ПрАТ «Полтавський ГЗК» містить вимоги майнового та немайнового характеру.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлено ставку судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано в електронній формі, судовий збір за її подання складає 26646,4 грн (24224,00 (30280 х 0,8) +2422,40 грн (3028 х 0,8). Отже, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, на 3633,6 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сплачена у більшому розмірі сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.

У свою чергу, враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме, задоволення позовних вимог майнового характеру та відмову у немайнових вимогах, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 24224,00 грн.

Щодо клопотання позивача у позовній заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в порядку статті 381-1 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 381-1 КАС України передбачено здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який суд може здійснювати у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду.

При цьому правовою підставою для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та прийняття рішення, яке не має зобов`язального характеру, тобто не покладає жодних зобов`язань на суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення.

За наведених обставин, суд констатує, що підстави для встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення відсутні, а тому відповідне клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 00191282) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 липня 2025 року № 000/482/32-00-07-04-19.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224 грн 0 копійок (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні нуль копійок).

У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 січня 2026 року.

Головуючий суддя М.В. Довгопол