Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №240/1008/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1008/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення та проведення службового розслідування, з метою встановлення обставин травми, отриманої 14 вересня 2022 року, передбаченого окремим дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 25488/С;

- зобов`язати відповідача провести службове розслідування з метою встановлення обставин травми, отриманої 14 вересня 2022 року, передбачене окремим дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 25488/С;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 14 вересня 2022 року, передбаченої Додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402;

- зобов`язати відповідача за результатом службового розслідування надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 14 вересня 2022 року, передбаченої Додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він брав участь у військових заходах і захисті країни, й 14 вересня 2022 року під час евакуації поранених безпосередньо у зоні проведення бойових дій він отримав травмування кисті правої руки. З огляду на попереднє оперативне втручання, як пояснює позивач, та знижену у зв`язку з цим чутливість кисті руки, позивач звернувся за медичною допомогою лише після прояву ознак травмування (опухання) й отримав первинну медичну допомогу 03 жовтня 2022 року. У своїх доводах позивач звертає увагу на те, що внаслідок травмування 14 вересня 2022 року він отримав остеомієліт ІІ пальця правої кисті з обширним дефектом м`яких тканин, відкритий перелом дистальної фаланги ІІ пальця правої кисті, що в подальшому призвело до ампутації вказівного пальця правої кисті у зв`язку, тобто у зв`язку з травмою, як стверджує позивач, під час безпосередньої участі у бойових діях. Проте відповідачем безпідставно за відповідним зверненням представника позивача не було проведеного службового розслідування, метою якого є оформлення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) для цілей реалізації права на отримання додаткової грошової винагороди за перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманою 14 вересня 2022 року травмою.

Адже, як зазначає позивач, відповідно до частин третьої та п`ятої статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі - Статут внутрішньої служби) довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва), а як передбачено у окремому дорученні Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 25488/С, таке розслідування може бути призначене у разі потреби з`ясувати обставини, які мають значення для прийняття рішення та визначення причинно-наслідкового зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця. Непроведення службового розслідування за фактом травмування позивача та неоформлення відповідної довідки про обставини травми слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 29 січня 2025 року поновлено строк звернення до суду з цим позовом та прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 19 лютого 2025 суд задовольнив клопотання Військової частини НОМЕР_1 , продовживши строк для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних письмових доказів до 28 лютого 2025 року.

Проте, у встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.

Згідно з частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв`язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 420/32853/23).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа в матеріалах справи, ухвалу суду про продовження строку подання відзиву на позов від 19 лютого 2025 року доставлено в Електронний кабінет Військової частини НОМЕР_1 20 лютого 2025 року о 20:06 год., про що судом отримано повідомлення 20 лютого 2025 року о 20:27 год.

Отже, ухвала від 19 лютого 2025 року вважається врученою Військовій частині НОМЕР_1 21 лютого 2025 року.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи позовної заяви, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01 травня 2023 року № 5059/3 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, головний сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 04 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року, з 17 вересня 2022 року по 03 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у місті Костянтинівка Донецької області, селі Григорівка Харківської області.

Підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 серпня 2022 року № 203, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 вересня 2022 року № 250, витяг з наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 23 вересня 2022 року № 101, витяг з наказу командира оперативно-тактичного угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 07 жовтня 2022 року № 114.

Відповідно до власних письмових пояснень від 13 березня 2024 року позивач отримав травму 14 вересня 2022 року під час евакуації поранених безпосередньо у зоні проведення бойових дій, а саме: на евакуаційному пункті під час передачі пораненого з одного евакуаційного транспорту в інший, пораненим притиснуло руку позивачу. Проте, у зв`язку з попередньо отриманою травмою кисті руки та подальшій операції у 2021 році у позивача була відсутня чутливість на правій кисті руки, тому, відчувши лиш певний дискомфорт, позивач не потребував, як йому видалось тоді, звернення за медичною допомогою, продовживши евакуацію поранених. Після опухання рани, що унеможливлювало подальше виконання обов`язків служби, позивач звернувся за оглядом до старшого евакуаційної групи ОСОБА_2 , який, у свою чергу, відправив позивача на стаціонарне лікування до ВМГ у м. Дружківці.

Первинну медичну допомогу позивачу було надано 03 жовтня 2022 року; уточнений діагноз: посттравматичний остеомієліт ІІ-пальця правої кисті (форма 100).

Відповідно до виписки із історії хвороби № 24227 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03 по 05 жовтня 2022 року з діагнозом: остеомієліт ІІ-п. правої кисті .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії (надалі також - ВЛК) Військової частини НОМЕР_3 від 17 жовтня 2022 року № 2341, діагноз та постанова ВЛК про причинно-наслідковий зв`язок: стан після операції (05 жовтня 2022 року) - ревізія рани з приводу післятравматичного остеомієліту ІІ-пальця правої кисті з обширним дефектом м`яких тканин (більше 1 см) відкритого перелому дистальної фаланги ІІ пальця правої кисті (травма легкого ступеню). Травма, так, пов`язана із проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Відповідно до виписки КНП "КМКЛ № 3" з медичної карти стаціонарного хворого № 2210015/760 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27 жовтня 2022 року по 02 грудня 2022 року з діагнозом: пандактиліт ІІ пальця правої кисті. Неврит серединного нерва.

Відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської Комісії № 106, діагноз та постанова ВЛК про причинно-наслідковий зв`язок: посттравматичний остеомієліт 2-ої плеснової кістки правої кисті, постравматична кукса 2-го пальця правої кисті, стан середнього ступеня важкості, посттравматична радикулопатія правої кисті. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 56 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 10 квітня 2023 року № 116 діагноз та постанова ВЛК про причинно-наслідковий зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): ампутаційна кукса ІІ пальця правої кисті, лікована оперативно (29 жовтня 2022 року - ампутація на рівні головки ІІ п`ясної кістки) з приводу пандактиліту ІІ пальця правої кисті у вигляді посттравматичної вираженої нейропатії правого середнього та ліктьового нервів з незначним порушенням функцій правої кисті. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби. За наказом МОЗ від 04 липня 2007 року № 370 травма важкого ступеню.

На звернення представника щодо проведення службового розслідування Військова частина НОМЕР_1 у листі від 29 листопада 2024 року за вих. № 17336 повідомила про відсутність доказів, які необхідні для повного всебічного дослідження за даним фактом, зазначивши про те, що оскільки проведення службового розслідування повинно містити повну сукупність відомостей, які підтверджують подію, відповідач наразі не вбачає підстав для задоволення звернення як такого, що не обґрунтовує підстави для проведення службового розслідування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Статутом внутрішньої служби визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Як обумовлено статтею 255 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Частиною третьою статті 260 Статуту внутрішньої служби передбачено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (надалі - Інструкція № 332), яка визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Як визначено у пункті 2 цієї Інструкції військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII). Своєю чергою, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

У пункті 3 Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

За змістом абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Як передбачено у пункті 4 розділу ІІ Інструкції № 332 заклад охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв`язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку, яке наведене у додатку 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок: командиру військової частини, де проходить службу потерпілий; залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний, у тому числі: негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1); залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері; протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку (пункт 5 розділу ІІ Інструкції № 332).

Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення (пункт 8 розділу ІІ Інструкції № 332).

Згідно з пунктами 9 та 10 розділу ІІ Інструкції № 332 якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини, а якщо нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби - складається акт за формою НВ-3.

Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3 (пункт 17 розділу ІІ Інструкції № 332) та протягом двох робочих днів видає наказ (пункт 18 розділу ІІ Інструкції № 332) із зазначенням, з-поміж іншого: виду, характеру і локалізації поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні), на підставі якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (надалі - Положення про військово-лікарську експертизу).

Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені розділом V Інструкції № 332.

Так, у пунктах 1 - 5 розділу V Інструкції № 332 встановлено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов`язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров`я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов`язків військової служби.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

Командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.

Системний аналіз наведених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі травмування військовослужбовця, зокрема в районах бойових дій, потерпілому військовослужбовцю невідкладно надається домедична, а за можливості - екстренна медична допомога і доправлення до найближчого закладу охорони здоров`я з повідомленням старшого командира (начальника), який після вжиття визначених першочергових заходів, складає відповідний рапорт командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

Нормами Інструкції № 332 передбачено проведення розслідування, зокрема, випадку травмування військовослужбовця, та при цьому врегульовано й випадок, коли про відповідне травмування не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу. У цьому випадку розслідування згідно з цією Інструкцією проводиться упродовж місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач отримав травмування у зоні проведення бойових дій беручи участь у військових заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у місті Костянтинівка Донецької області, селі Григорівка Харківської області, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01 травня 2023 року № 5059/3.

Те, що він звернувся не одразу за медичною допомогою після травмування правої кисті руки, під час евакуації пораненого військовослужбовця та його транспортування між евакуаційними засобами, позивач пояснює попереднім, у 2021 році, оперативним втручанням, що знизило чутливість верхньої (правої) кінцівки, а за сплином деякого часу (03 жовтня 2022 року) він звернувся за первинною медичною допомогою з діагнозом: посттравматичний остеомієліт ІІ-го пальця правої кисті руки; в подальшому проходив лікування, у тому числі хірургічне втручання та ампутацію на рівні головки ІІ-го пальця кисті правої руки 29 жовтня 2022 року, що підтверджено медичними документами, дослідженими судом та довідками ВЛК в матеріалах справи.

Проте, на звернення представника позивача щодо проведення службового розслідування за фактом травмування позивача, відповідач у листі від 29 листопада 2024 року за вих. № 17336 відмовив у проведенні розслідування з підстав "недодання доказів для повного всебічного дослідження за даним фактом", оскільки, як зазначено у відповіді, "проведення розслідування повинно містити повну сукупність відомостей про подію" (при цьому суд зважає, що у відповідному зверненні представником вказану помилкову дату травмування позивача як 08 лютого 2023 року, проте відмова відповідача провести ініційоване розслідування не ґрунтувалась на цій обставині, відтак ця помилка не вплинула на зміст цієї відповіді).

В аспекті підстав для відмови у проведенні розслідування суд не може оминути того, що нормами Інструкції № 332 покладено з`ясування відповідних обставин через, зокрема, обстеження місця нещасного випадку, письмові та усні пояснення (опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та письмові пояснення потерпілого, як і встановлення відповідних обставин травмування, на відповідну комісію. При цьому у пункті 7 розділу V Інструкції № 332 йдеться про те, що у разі якщо у складеному на місці нещасного випадку первинному рапорті та наданих разом з ним документах не міститься достатньої інформації щодо характеристики місця нещасного випадку (відсутні опис, ескіз, схема тощо), а повторний його огляд здійснити неможливо внаслідок певних обставин (знищення місця нещасного випадку внаслідок обстрілу, знаходження місця нещасного випадку на території противника, знаходження місця нещасного випадку в зоні постійних обстрілів або на мінних полях тощо), комісія з розслідування проводить огляд місця нещасного випадку на відстані за допомогою оптичних приладів та за можливості здійснює його фото- або відеофіксацію (у тому числі за допомогою безпілотних літальних апаратів), складає карту-схему місця нещасного випадку із зазначенням його стислої характеристики і координат (довготи і широти), додає карту-схему до матеріалів розслідування та зазначає про це в акті за формою НВ-2.

При цьому позивач обґрунтовано покликається, що відповідно до окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 25488/С може бути призначене службове розслідування в разі потреби з`ясувати обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром та визначення причинно-наслідкового зв`язку загибелі, поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця.

З огляду на викладені положення, на переконання суду, відповідачем безпідставно перекладено за встановлених обставин цієї справи доказування, у тому числі документальне оформлення відповідної події, на позивача. Враховуючи, що до повноважень відповідача належить проведення службового розслідування за фактом захворювання, травм або каліцтва у військовослужбовців, оскаржувана бездіяльність відповідача щодо проведення службового розслідування причин отримання травми позивачем, є протиправною, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

З огляду цього, оскільки довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) може бути надана військовослужбовцю виключно за наслідками проведення повного та всебічного розслідування за процедурою, визначеною саме розділами ІІ та V Інструкції № 332, позовні вимоги у цій частині заявлено передчасно, а тому належним та відповідним обставинам цієї справи способом захисту порушеного права позивача щодо встановлення обставин травмування буде зобов`язання відповідача провести службове розслідування з метою встановлення обставин травми, отриманої 14 вересня 2022 року.

Тому, у задоволенні заявлених позовних вимог щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої 14 вересня 2022 року, передбаченої Додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу, належить відмовити.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та проведення службового розслідування, з метою встановлення обставин травми ОСОБА_1 , отриманої 14 вересня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування з метою встановлення обставин травми ОСОБА_1 , отриманої 14 вересня 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

06.01.26