Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №140/10114/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10114/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 з мобілізації ОСОБА_1 до досягнення ним 25-річного віку;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматись від вчинення дій з мобілізації ОСОБА_1 та анулювати отриману ним 04.09.2025 повістку № 1202 про призов на військову службу по мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на момент вручення повістки - 04.09.2025 ОСОБА_1 виповнилося лише 24 роки, що згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» означає, що він є призовником, а не військовозобов`язаним, тому дії представника ТЦК, який вручив повістку для призову на військову службу по мобілізації особі, яка не є військовозобов`язаною не відповідають приписам п. 6, 38 Порядку, та свідчать про порушення представником ТЦК ч. 2 ст. 19 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги і просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Провівши перевірку відомостей щодо ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено, що розпорядником Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким на підставі статті 5 Закону України Про Єдиний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів являється Генеральний штаб Збройних Сил України, були внесені відомості в автоматичному режимі щодо позивача на рахунок порушення правил військового обліку, які виражались у непроходженні медичного огляду до 05.06.2025 року, маючи статус обмежено придатного.

В розвиток зазначеного звертає увагу суду, що позивач 26.09.2025 року за допомогою застосунку «Резерв +» подав заяву в порядку статті 2799 КУпАП у якій визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме у порушенні вимог частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» яким було установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Зобов`язався постанову про адміністративне правопорушення не оскаржувати та сплатити 50% штрафу у 10 – денний термін. Станом на дату написання відзиву штраф не сплачений.

Згідно паспорта громадянина України позивача дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином 25.09.2025 року йому виповнилось 25 років, а тому вимоги пункту 66 Порядку на нього не розповсюджується. Згідно чинного законодавства України призову на військову службу під час мобілізації підлягають громадяни України чоловічої статті віком від 25 до 60 років у яких відсутня відстрочки від призову на військову службу з підстав визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або ж такі громадяни перебувають на спеціальному військовому обліку ( заброньовані на підприємствах критичної інфраструктури).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації не користується та не користується, а тому підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

На рахунок врученої повістки позивачу 04.09.2025 року вказує, що з метою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначаю, що терміном прибуття було визначено 26.09.2025 року, тобто станом на дану дату позивачу виповнилось 25 років, і тому він підлягає призову на військову службу під час мобілізації з врахуванням стану здоров`я, оскільки останній за рішенням ВЛК був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах ( установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.

27.08.2025 у онлайн-застосунку «Резерв +» ОСОБА_1 отримав сповіщення, що перебуває у розшуку ТЦК, а саме у сповіщенні йшлося про те, що: «ТЦК та СП 30.07.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

29.08.2025 позивач завершив проходження ВЛК, за результатами якого згідно ст. 30-Б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби затвердженому Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Пройшовши ВЛК, ОСОБА_1 04.09.2025 особисто прибув до ТЦК за адресою АДРЕСА_1 для внесення запису про проходження ВЛК до його Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та вирішення питання про скасування розшуку.

04.09.2025 представник ТЦК – ОСОБА_2 , в приміщені ТЦК склав Протокол серії 2В №659 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за невиконання обов`язку передбаченого ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-ІХ.

Вважаючи протиправними дії відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

В силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, серед іншого, просить суд визнати незаконними та скасувати повістку на відправку та документи (наказ, рішення, розпорядження) на підставі яких була видана повістка.

Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію», місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1457, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Форма повістки визначена Додатком 11 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом направлення повістки.

Відповідно, саме по собі оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене у вигляді повістки, та по суті оскаржувані позивачем повістки про з`явлення, які складені ІНФОРМАЦІЯ_5 - не є рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, повістка про з`явлення є лише засобом оповіщення призовника, військовозобов`язаної особи та резервіста про її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, при цьому, вказаних вище осіб з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений визначений саме Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не оскаржуваною позивачем повісткою.

З урахуванням правової природи спірних правовідносин суд дійшов висновку, що повістки про з`явлення, оскаржувані позивачем, не містять ознак індивідуального акта, не породжують самостійних правових наслідків для позивача та не спрямовані на встановлення, зміну чи припинення його прав або обов`язків. У зв`язку з цим зазначені повістки не можуть бути віднесені до рішень чи дій суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не підлягають судовому оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що факт невиконання особою обов`язку щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є доведеним, а прийняті уповноваженим органом постанови відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин підстав для задоволення заявлених вимог (скасування постанов, звільнення від відповідальності тощо) суд не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер