Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №140/8151/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8151/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0075236-2406-0318-UA56040030000031906 від 13.01.2025.

Визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області №0005309-1306-1700 від 19.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0075236-2406-0318-UA56040030000031906 від 13.01.2025, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на загальну суму 18 779, 50 грн.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та безпідставним, оскільки, об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності і щодо якого контролюючим органом донараховано податкове зобов`язання, зокрема, нежитлове приміщення, виробничий будинок: майстерня по ремонту та виготовленню металевих виробів, загальною площею 1058 кв м, є будівлею/спорудою, призначеною для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування.

Крім того, згідно рішення Боремельської сільської ради №139 від 07.06.2021 встановлено 100% пільгу від суми податкового зобов`язання за рік по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на будівлі промисловості до яких відноситься і її нежитлове приміщення виробничий будинок: майстерня по ремонту та виготовленню металевих виробів.

З наведених підстав позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видами економічної діяльності є, зокрема: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.02.2025 за №169918595626.

З матеріалів справи, зокрема, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, виробничий будинок: майстерня по ремонту та виготовленню металевих виробів, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 1058 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

13.01.2025 ГУ ДПС у Волинській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0075236-2406-0318-UA56040030000031906, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, а саме: за нежитлове приміщення, виробничий будинок: майстерня по ремонту та виготовленню металевих виробів, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальною площею 1058 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 в сумі 18 779,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДПС у Волинській області податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із того, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом “є” підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018-2023 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1251) "Будівлі промислові та склади" належать криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням, наприклад будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, будівлі підприємств чорної металургії, будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, будівлі підприємств легкої промисловості, будівлі підприємств харчової промисловості, будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

Верховний суд України у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 (справа №820/3556/17) вирішено частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 №806/2461/17 та встановлено, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Наведені положення дають підстави зробити висновок, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання чотирьох обов`язкових умов:

будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) групі "Будівлі промислові та склади" (код 125) Класифікатора;

будівля промисловості має використовуватися суб`єктом господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності;

основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях В - Р КВЕД ДК 009:2010;

будівля промисловості (у т. ч. її частина) протягом звітного (податкового) періоду не має бути здана в оренду, лізинг, позичку іншим суб`єктам господарювання.

Підпунктом 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючи органи про всі об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням через які проводяться діяльність, шляхом подання повідомлення № 20-ОПП. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (із змінами).

Як свідчать обставини справи, відповідно до даних інформаційних систем ДПС, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою – підприємцем, являється платником єдиного податку, основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля».

Крім цього, в матеріалах справи відсутнє повідомлення за формою №20-ОПП щодо використання у підприємницької діяльності нежитлового приміщення, виробничого будинку - майстерні по ремонту та виготовлення металевих виробів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як вбачається з рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.07.2025 №19246/6/99-00-06-01-02-06 згідно з поданою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік, ОСОБА_1 отримувала доходи від наступних видів діяльності: інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, складське господарство.

У зв`язку із чим, суд погоджується із позицією відповідача щодо відсутності підстав для застосування до нежитлового приміщення, виробничого будинку - майстерні по ремонту та виготовлення металевих виробів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений об`єкт нежитлової нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 №806/2461/17 та, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковою для суду при вирішенні даної справи.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі №817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі №813/2758/16.

Суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з дотримання вимог чинного законодавства України.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення та податкової вимоги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока