Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №120/7049/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 січня 2026 р. Справа № 120/7049/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення позивачеві нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні з 01.11.2023 по 29.01.2024, з 18.02.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 04.07.2024 та у відпустці з 29.01.2024 по 18.02.2024 за станом здоров?я, у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць;

- зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні з 01.11.2023 по 29.01.2024, з 18.02.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 04.07.2024 та у відпустці з 29.01.2024 по 18.02.2024 за станом здоров?я, у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць;

- стягнення з відповіадча на користь позивача моральної шкоди 50 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що проходив у відповідача військову службу. Під час проходження служби позивач в період з 02.08.2023 по 24.10.2023 та з 29.01.2024 по 31.01.2024 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії). 13.10.2023 у ході виконання бойового завдання позивач отримав мінно-вибухову травму, акуботравму з двобічною нейросенсорною приглухуватістю у зв`язку з чим тривалий час перебував на лікуванні. Як зауважує позивач, за час лікування після поранення в період з 01.11.2023 по 29.01.2024, з 18.02.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 04.07.2024 та за час перебування у відпустці за станом здоров`я з 29.01.2024 по 18.02.2024 відповідач не здійснив йому нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано інформацію про нараховане та виплачене позивачеві грошове забезпечення за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 із зазначенням його складових.

13.06.2025 за вх.№38401/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 виключно на підставі наказів командирів та за наявності визначених нею умов. Згідно з вимогами цієї постанови, право на виплату винагороди у розмірі до 100 000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні виникає лише у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Відповідач вказує, що відповідно до наданих позивачем медичних документів, зокрема протоколу засідання штатної ВЛК від 04.05.2025, у позивача діагностовано акуботравму з двобічною нейросенсорною приглухуватістю, яка пов`язана із захистом Батьківщини, однак за своїм характером не відноситься до тяжких травм і не визнана ВЛК як тяжке поранення. Відтак, на переконання відповідача, відсутні правові підстави для виплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому постановою КМУ №168, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

16.06.2025 за вх.№38653/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач в період з 02.08.2023 по 21.02.2025 проходив військову службу відповідача.

Під час проходження служби позивач в період з 02.08.2023 по 24.10.2023 та з 29.01.2024 по 31.01.2024 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії), що підтверджується довідкою відповідача №766 від 10.04.2025.

13.10.2024 під час виконання обов`язків військової служби, завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області позивач внаслідок мінометного обстрілу отримав мінно-вибухову травму, акуботравму з двобічною нейросенсорною приглуховатістю.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5492-526/В позивач в період з 01.11.2023 по 03.11.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Немирівська міська лікарня». Основний діагноз: інші уточнені синдроми головного болю; ускладнення до діагнозу: менінгізм, лихоманка іншого та невідомого походження. Супутні діагнози: СКХ - конкремент лівої нирки, стан після перенесених контузій, вторинна артеріальна гіпертензія, гіпертензивний криз.

Надалі, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8210, в період з 03.11.2023 по 29.11.2023 позивач перебував на лікуванні у Військо-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Основний діагноз: бактеріальний менінгіт середнього ступеню важкості. Супутні захворювання: СКХ – конкремент лівої нирки, множинні садна волосистої частини голови, тулуба, верхніх кінцівок в фазі епітелізації. В короткому анамнезі вказано: «Захворів після переохолодження, перебуваючи на позиціях в Донецькій області. Хворий вибув у відпустку, під час якої 01.11.2023 відчув погіршення самопочуття…».

Згідно з випискою (перевідним епікризом) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1778, в період з 29.11.2023 по 15.12.2023 позивач перебував на лікуванні у КНП «Немирівська міська лікарня». Основний діагноз: стан після перенесеного гострого гнійного менінгіту (03.11.2023) у вигляді вираженого лікворо-гіпертензійного, судомного, стійкого цефалогічного синдромів. Астено-невротичний розлад з інсомнією. Супутній діагноз: стан після ВТ (13.10.2023), АБТ з двобічною нейросенсорною приглуховатістю І ст., енцефалопатія змішаного генезу у вигляді стійкого цефалогічного синдрому, вертеброгенна дорсалгія на тлі поширеного остеохондрозу хребта, гіпертонічна хвороба.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6314, в період з 15.12.2023 по 29.01.2024 позивач перебував на лікуванні у КНП «Немирівська міська лікарня». Діагноз: стан після перенесеного гострого гнійного менінгіту у вигляді стійкого цефалогічного синдрому, явищ вистибулопатії, лікворо-гіпертензивного синдрому, судомного синдрому, вегето-емоційного синдрому. Супутній діагноз: стан після ВТ (13.10.2023), АБТ з двобічною нейросенсорною приглуховатістю, післятравматична енцефалопатія із стійкою вогнищевою неврологічною мікросимпоматикою, вертеброгенна дорсалгія, дисметаболічна міокардіопатія, гіпертонічна хвороба, вторинний хронічний пієлонефрит, грижа ставохідного отвору діафрагми.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Немирівська міська лікарня» №199від 29.01.2024 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання позивача: «Стан після перенесеного гострого гнійного менінгіту (03.11.2023) у вигляді вираженого лікворо-гіпертензійного, судомного, стійкого цефалогічного синдромів. Астено-невротичний розлад з інсомнією. Стан після ВТ (13.10.2023), акубаротравма з двобічною нейросенсорною приглуховатістю І ст., енцефалопатія змішаного генезу у вигляді стійкого цефалогічного синдрому, вертеброгенна дорсалгія на тлі поширеного остеохондрозу хребта, дисметаболічна міокардіопатія, синусова тахікардія, зниження систолічної функції лівого шлуночка, транзиторна форма екстрасистолії, гіпертонічна хвороба І ст., вторинний хронічний пілонефрит, грижа стравохондого отвору діафрагми. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». В довідці також зазначено, що позивач потребує відпустки для з лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого 991 (86), в період з 18.02.2024 по 26.02.2024 позивач перебував на лікуванні у КНП «Немирівська міська лікарня». Діагноз: стан після перенесеного гострого гнійного менінгіту (03.11.2023), у вигляді стійкого цефалічного синдрому, явищ вестибулопатії, лікворо-гіпертензивного синдрому, судомного синдрому, вегето-емоційного синдрому. Стан після BТ (13.10.2023), акубаротравми з двобічною нейросенсорною приглухуватістю, післятравматична енцефалопатія із стійкою вогнищевою неврологічною мікросимптомитикою, вертеброгенна дорсалгія, дисметаболічна міокардіопатія, гіпертонічна хвороба І ст., СН0 вторинний хронічний пієлонефрит, рижа стравохідного отвору діафрагми ІІ ст.

Згідно з випискою-епікризом із медичної карти №4988 стаціонарного хворого в період з 26.02.2024 по 12.03.2024 позивач перебував на лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» в нефрологічному відділенні з діагнозом пієлонефрит в фазі латентного запалення, СКХ, конкременти в чашечках обох нирок та нижній чашечці лівої нирки, гіпертонічна хвороба, ангіопатія судин сітківок, CLC синдром, синусова тахікардія, стеатогепатит.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1905 позивач в період з 12.03.2024 по 10.04.2024 перебував на лікуванні у Військо-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Діагноз: СКХ конкременти обох нирок, вторинний пієлонефрит, стадія нестійкої ремісії, симптоматична артеріально-ренальна гіпертензія І стадія. XXH II стадії, стан після вибухової травми (13.10.2023), перенесеного гнійного менінгіту (03.11.2023) зі стійким вираженими цефалгічним та атактичним синдромами, симптоматична епілепсія з розгорнутими, судомними нападами, астено-невротичний розлад з інсомнією, ситуативно обумовлений.

Згідно з перевідним епікризом №1600 позивач в період з 10.04.2024 по 02.05.2024 перебував на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_2 . Основний діагноз: наслідки вибухової травми (13.10.2023), перенесеного гнійного менінгіту (03.11.2023) зі стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами, симптоматична епілепсія з розгорнутими судомними нападами.

Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3218 в період з 02.05.2024 по 10.05.2024 позивач проходив лікування у Військо-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Діагноз: сечокам`яна хвороба, конкремент лівої нирки, хронічний вторинний пієлонефрит в ст нестійкої ремісії, хронічний комбінований геморой І-ІІ ст, ускладнений ерозуванням внутрішніх вузлів, хронічний катаральний проктит, наслідки вибухової травми (13.10.2023) перенесеного гнійного менінгіту (03.11.2023) зі стійким дефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами, симптоматична епілепсія з розгорнутими судомними нападами.

Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3396 в період з 10.05.2024 по 14.06.2024 позивач проходив лікування у Військо-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Діагноз: СКХ, стан після ретроградної контактної літотріпсії в лівій нирці, стентування лівого сечоводу (08.05.2024) з приводу конкременту лівої нирки, з тимчасовим порушенням функції, хронічний вторинний пієлонефрит в стадії нестійкої ремісії, стан після перенесеного гнійного менінгіту (03.11.2023) з розвитком лікворо-гіпертензивного синдрому, вторинної епілепсії з судомними нападами середньої частоти, післяінекційний тромбофлебіт латеральної підшкірної вени правої верхньої кінцівки, хронічний комбінований геморой ІІ ступеню, стадія нестійкої ремісії.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4615 в період з 01.07.2024 по 04.07.2024 позивач проходив лікування у Військо-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Основний діагноз: сечокам`яна хвороба в стадії ремісії. Супутній діагноз: гіпертонічна хвороба.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військо-медичного клінічного центру Центрального регіону №1711 від 28.08.2024 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання позивача: «Наслідки перенесеної нейроінфекції (жовтень 2023) (бактеріальний менінгіт середнього ступеню важкості) у вигляді вестибуло-тактичного, астено-вегетативного синдромів, вторинних судомних нападів середньої частоти з помірним порушенням функції (G00.9). Сечокам?яна хвороба в стадії ремісії без порушення функції (N20.0). Хронічний вторинний пієлонефрит в стадії ремісії з незначним порушенням функції (N11.1). Гіпертонічна хвороба першої стадії СНО (110). Хронічна хвороба нирок першої стаді (G1) А 2, обумовлена СК з незначним порушенням функції. Функціональна диспепсія дискінетичний варіант. Неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (К30). Хронічний комбінований геморой першого ступеня, стадія ремісії (К64). Суб?єктивний вушний шум (H93.1). Ангіопатія сітківок обох очей (H36). Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.».

Водночас відповідно до протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії №2025-0504-1520-0891 від 04.05.2025, враховуючи етіопатогенетичний розвиток захворювання нервової системи та системи кровообігу, початок яких можливо віднести до періоду участі в бойових діях, наявність документів відповідно до вимог законодавства, комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення причинного зв?язку захворювання позивача із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим постанову про причинний зв?язок захворювання позивача згідно довідки №1711, виданої ВЛК ВМКЦ ЦР від 28.08.2024, скасовано та постановлено: «МВТ. Акубаротравма з двобічною нейросенсорною приглуховатістю. Суб?єктивний вушний шум (H93.1)", яку одержав 13.10.2023 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, що підтверджено довідкою про обставини травми №645, виданою 28.03.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 . Травма, ТАК, пов?язана із захистом Батьківщини.

«Наслідки перенесеної нейроінфекції (жовтень 2023- бактеріальний менінгіт середнього ступеню важкості) у вигляді вестибуло-атактичного, астено-вегетативного синдромів, вторинних судомних нападів середньої частоти з помірним порушенням функції (G00.9). Гіпертонічна хвороба першої стадії СНО (110)", ", що підтверджено довідкою ВЛК №1711, виданою ВЛК ВМКЦ ЦР від 28.08.2024. Захворювання, ТАК, пов?язані із захистом Батьківщини.

«Сечокам?яна хвороба в стадії ремісії без порушення функції (N20.0). Хронічний вторинний пієлонефрит в стадії ремісії з незначним порушенням функції (N11.I). Хронічна хвороба нирок першої стадії (G1) А 2, обумовлена СКХ з незначним порушення функції. Функціональна диспепсія дискінетичний варіант. Неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (К30). Хронічний комбінованні геморой першого ступеня, стадія ремісії (K64). Ангіопатія сітківок обох очей (H36)", що підтверджено довідкою ВЛК №1711, виданою ВЛК ВМКЦ ЦР від 28.08.2024. Захворювання, ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.».

За періоди перебування на лікуванні та у відпустці відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 1 і 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану); допомоги).

У п. 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 11 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 12 Постанови №168).

Також пункт 12 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З наведеного слідує, що умовами виплати додаткової винагороди законодавець визначив пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Оцінюючи доводи сторін, надані докази та встановлені у справі фактичні обставини, суд виходить з того, що ключовим для вирішення цього спору є причинний зв`язок між травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, за які заявлено вимоги про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно отримав мінно-вибухову травму та акуботравму 13.10.2023 під час виконання бойового завдання, що підтверджено довідкою про обставини травми та висновками військово-лікарських комісій.

Суд не ставить під сумнів факт отримання цієї травми, а також її зв`язок із захистом Батьківщини.

Водночас аналіз усіх наданих медичних документів - виписок, епікризів, перевідних епікризів - свідчить, що періоди стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я, за які позивач просить здійснити нарахування додаткової винагороди, були зумовлені насамперед розвитком та лікуванням захворювань, а не лікуванням безпосередніх наслідків травми, отриманої 13.10.2023. Зокрема, у всіх медичних документах за спірні періоди основними діагнозами визначені: бактеріальний менінгіт середнього ступеня важкості та його наслідки (лікворо-гіпертензивний, судомний, цефалогічний, вестибуло-атактичний синдроми); вторинна епілепсія; сечокам`яна хвороба, пієлонефрит, інші соматичні захворювання.

Так, з 01.11.2023 по 29.01.2024 позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку з гострим бактеріальним менінгітом середнього ступеня важкості та його наслідками, що підтверджується виписками з КНП «Немирівська міська лікарня» та Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. У зазначений період основними діагнозами були визначені бактеріальний менінгіт, лікворо-гіпертензивний, судомний та стійкий цефалогічний синдроми, астено-невротичний розлад, а також наслідки перенесеної нейроінфекції. Водночас стан після мінно-вибухової травми та акуботравми від 13.10.2023 у медичній документації зазначався виключно як супутній діагноз, що не визначав ані підстави госпіталізації, ані характер і спрямованість лікування у вказаний період.

У період з 26.02.2024 по 12.03.2024 позивач перебував на лікуванні у нефрологічному відділенні КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова», де основним діагнозом визначено пієлонефрит у фазі латентного запалення, сечокам`яну хворобу з наявністю конкрементів у чашечках обох нирок, а також супутні соматичні захворювання. Лікування у вказаний період носило нефрологічний характер та було спрямоване на стабілізацію стану нирок, що не має безпосереднього причинного зв`язку з лікуванням травми.

У подальшому, з 12.03.2024 по 10.04.2024, позивач проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де основним напрямом лікування також була сечокам`яна хвороба, вторинний пієлонефрит та симптоматична артеріально-ренальна гіпертензія, що підтверджується формулюванням основних діагнозів у виписці. Наслідки вибухової травми та перенесеного менінгіту у зазначеній виписці зазначені як супутні стани.

Крім того, з 02.05.2024 по 10.05.2024 позивач знову проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де основним діагнозом була сечокам`яна хвороба з конкрементом лівої нирки та хронічний вторинний пієлонефрит у стадії нестійкої ремісії.

В період з 10.05.2024 по 14.06.2024, позивач проходив тривале лікування у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, у тому числі із проведенням оперативного втручання — ретроградної контактної літотріпсії та стентування лівого сечоводу з приводу конкременту лівої нирки. Основні діагнози у цей період беззаперечно свідчать про те, що лікування було зумовлене саме сечокам`яною хворобою та її ускладненнями. Наслідки вибухової травми у вказаній медичній документації знову ж таки зазначені як супутні.

Також у період з 01.07.2024 по 04.07.2024 позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом «сечокам`яна хвороба в стадії ремісії», що додатково підтверджує хронічний перебіг цього захворювання та відсутність зв`язку зазначеного лікування з безпосереднім лікуванням бойової травми.

Таким чином, стан після мінно-вибухової травми та акуботравми у медичній документації систематично зазначався як супутній діагноз, а не як основна причина госпіталізації чи підстава для продовження стаціонарного лікування або надання відпустки за станом здоров`я.

Початок гострого стану, який потребував госпіталізації, пов`язувався лікарями із захворюванням (зокрема, бактеріальним менінгітом), а не з безпосереднім лікуванням наслідків травми, отриманої 13.10.2023.

Суд також звертає увагу, що навіть за наявності встановленого причинного зв`язку захворювань із проходженням військової служби або із захистом Батьківщини, факт такого зв`язку сам по собі не є тотожним пораненню (травмі, контузії, каліцтву) та не змінює правову природу лікування позивача як лікування хвороби, а не лікування травми.

Враховуючи наведене, суд констатує, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у періоди з 01.11.2023 по 29.01.2024, з 18.02.2024 по 14.06.2024, з 01.07.2024 по 04.07.2024, а також перебування у відпустці за станом здоров`я з 29.01.2024 по 18.02.2024, було обумовлене лікуванням захворювань, а не лікуванням травми, отриманої під час захисту Батьківщини, у розумінні умов виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно за зазначені періоди, а відтак оскаржувані дії відповідача не можуть бути визнані протиправними, а тому у задоволенні позовних вимог слідвідмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки з боку відповідача та відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними і зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основних вимог. За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні основних позовних вимог, відсутні правові підстави для задоволення і вимоги про стягнення моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 07.01.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна