Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №728/2803/25 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Суд: Бахмацький районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 06 січня 2026 р.

Справа: №728/2803/25

Суддя: Глушко О. І.

Єдиний унікальний номер 728/2803/25

Номер провадження 1-кп/728/41/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмач кримінальне провадження за № 12025270390000563 від 18.09.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, особи з інвалідністю 1 Б групи, раніше не судимого з урахуванням положень ст. 89 КК України,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Постановами Бахмацького районного суду Чернігівської області 21.04.2025 року та 29.05.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно з постановами Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.04.2025 року та 29.05.2025 року, будучи достеменно обізнаним з даним рішенням шляхом отримання постанов суду, діючи умисно, не виконуючи вищевказані рішення суду, які 02.05.2025 року та 09.06.2025 року набрали законної сили, 21.06.2025 року особисто керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Центральній у с. Матіївка Ніжинського району Чернігівської області, де о 14 год. 40 хв. вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка рухалася в зустрічному напрямку по лівій стороні проїжджої частини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, підтвердивши обставини вчиненого ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин. Пояснив, що зі змістом постанов суду, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами, був ознайомлений, розумів їх зміст, однак, незважаючи на це, керував транспортним засобом в силу життєвих обставин. В скоєному щиро кається, шкодує про вчинене та запевнив, що в подальшому не буде скоювати кримінальних правопорушень. Просив призначити покарання у виді штрафу.

Враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування діянні, передбаченому ч. 1 ст. 382 КК України, відсутні будь-які сумніви добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорюються, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.

Своїми діями, які виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно; вина у скоєному в судовому засіданні доведена повністю.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, його характер, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, який вважається таким, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має негативних характеристик за місцем проживання, не працює, є особою з інвалідністю 1Б групи, вину визнав та щиро розкаявся у скоєному.

Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що внаслідок винних дій ОСОБА_4 не настало тяжких наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо.

До обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За висновком органу з питань пробації виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, оскільки таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільних позовів по справі не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua