Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №522/20021/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2026

Справа № 522/20021/25-Е

Провадження № 2-а/522/468/25

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого – суддя Ярема Х.С., розглянув у спрощеному позовному провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.10.2024 № ЮР/20568, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ч.3 ст.210 КУпАП.

02.10.2025 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

20.10.2025 відповідач подав відзив.

Позивач своє звернення до суду мотивує свої вимоги тим, що постановою від 16.10.2024 № ЮР/20568 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення за ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: 13.10.2024 в умовах особливого періоду при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порушення ч.2 п.10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ. Позивач вважає цю постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.10.2024 жодних зауважень щодо порушення ним відповідних норм з боку відповідача не поступало, а протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Відповідач позов не визнає, вважає постанову законною.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживає в АДРЕСА_1 та є військовослужбовцем (військовий квиток Сергії НОМЕР_1 від 13.10.2024, виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.10.2024 № ЮР/20568 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ч.3 ст.210 КУпАП, а саме: 13.10.2024 в умовах особливого періоду при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порушення ч.2 п.10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ.

Постанова не містить підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Висновки суду.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1, 7 та абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст.258 ч.4 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно із ч. 1, ч.2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Диспозиція ч.3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Чинна редакція ст. 210 КУпАП, викладена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19.05.2024.

Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (в редакції чинній станом на 16.10.2024) не містить пункту 10-1.

При цьому, згідно з ч.2 пп.10-1 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (в редакції чинній станом на 16.10.2024), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Пункт 1 доповнено підпунктом 10-1 згідно з Постановою КМ № 563 від 16.05.2024, яка набрала законної сили 18.05.2024.

Згідно з ст. 283 КУпАП, Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Спірна постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, на ч.2 п.10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та посилання на ч.3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Однак, п.10-1 у Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», про порушення якого йдеться у спірній постанові, взагалі не існував станом на дату складення цієї постанови.

Посилання на порушення не існуючої норми, не може бути підставою для застосування наслідків ч.3 ст. 210 КУпАП.

Щодо порушення позивачем ч.2 пп.10-1 п.1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (в редакції чинній станом на 01.07.2024), за яким призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон, то такий обов`язок призовників, військовослужбовців та резервістів існував станом на дату складення постанови.

Процедуру перевірки військово-облікових документів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Цим Порядком (п.49) передбачено, що У період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Згідно з п. 52 цього Порядку, під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в розвідувальних органах, то процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

Пункт 54 цього Порядку містить посилання на те, що у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, Примітка ст. 210 КУпАП містить застереження, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Проте суду не надано доказів, що уповноваженими особами здійснено перевірку функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови взагалі не надано.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач перебуває на військовому обліку та такий не являється порушником військового обліку. Інформація про його місце проживання наявна в інформаційній базі даних.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Згідно ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки відповідачами не надано жодного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 242-246, 262, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.10.2024 № ЮР/20568 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 484,48 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено 07.01.2026.

Суддя Ярема Х.С.