Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №401/2760/25 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2760/25

Провадження № 2/401/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Андріянова С.М.

за участю секретаря судового засідання – Бойко Я.С.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

третіх осіб №1, 3 – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2025 року представник позивача, адвокат Чирочка Н.В. звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, де позовними вимогами є припинення права спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації вартості його частини квартири в розмірі 41808 грн. 00 коп. та визнати за позивачем право власності на 1/5 частку вказаної квартири.

Обгрунтовано позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , та їх діти – ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де кожному належить по 1/5 частині. Зареєстрованими у вказаній квартирі є лише ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_3 постійно за місцем реєстрації не проживає та не приймає участі в утриманні квартири. Весь тягар утримання квартири лежить на позивачці. Останнім часом відповідач веде антисоціальний спосіб життя, правилами загальної моралі нехтує, неодноразово отримував терміновий заборонний припис та був притягнутий до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . Спірна квартира є однокімнатною, загальною площею 30,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., розташована на 9 поверсі, загальною вартістю 209 041 грн. 00 коп. Відповідно частка квартири ОСОБА_3 є незначною, не може бути виділена в натурі у зв`язку з її технічними характеристиками, а спільне користування та володіння майном між сторонами теж є неможливим. Відповідач добровільно продати належну йому частку квартири відмовляється. Інші співвласники проти викупу позивачем частки у праві власності на квартиру відповідача, не заперечують.

Ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву, в порядку ст.178 ЦПК України, не скористався. Жодних клопотань до суду не заявляв.

Позивач її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю та пояснили, що позивач разом з чоловіком та їх дітьми є співвласниками квартири в рівних частинах. Доньки зареєстровані та проживають окремо від них. ОСОБА_3 є зареєстрованим у квартирі, проте постійно з ними не проживає. ОСОБА_3 є наркозалежною особою та особою яка веде антисоціальне життя. Він регулярно вживає алкоголь, з весни 2022 року ніде не працює, жодних доходів не має, інвалідності не має, сім`ї та осіб, які б перебували на його утриманні також не має. Фактично з 2022 року перебуває на утриманні у позивача та її чоловіка, які є особами пенсійного віку. Жодних витрат ні матеріальних, ані фізичних, по утриманні квартири відповідач не несе. А з 2025 року відповідач допускав вчинення домашнього насильства відносно позивача, що змушувало їх з чоловіком викликати неодноразово працівників поліції. Після чого ОСОБА_3 постійно погрожує їм з чоловіком фізичною розправою. Вони з чоловіком є пенсіонерами, утримують його і ще й постійно живуть з психологічному стресі, ховаючи скрізь ножі та намагаючись не спровокувати сварку. Подальше спільне їх проживання в однокімнатній квартирі є неможливим, тому йому було запропоновано продати позивачу частку квартири, проте відповідач категорично відмовляється.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він постійно проживає в спірній квартирі разом з батьками. Підтвердив той факт, що він любить вживати алкоголь та є наркозалежною особою, не має неповнолітніх дітей, та власної сім`ї. Дійсно він з весни 2022 року не працює і не вважає за потрібне, оскільки батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 працюють, оплачують комунальні послуги, купляють продукти харчування та все необхідне для його проживання. Іншого житла він не має. Погодився б жити окремо від батьків, якщо б вони йому орендували якусь квартиру та відповідно оплачували. Вони на це не погоджуються, тому він хоче жити, як і жив, а саме з батьками в квартирі, де має власну частку.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, хоча є повідомленою в належний спосіб у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Причини її неявки суду невідомі. Заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходили.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, третіх осіб №1, 3, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до слідуючих висновків.

Згідно копії Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 25 грудня 1998 року, зареєстрованого за №3790 25 грудня 1998 року, встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 в рівних долях, тобто по 1/5 частині кожному. Загальна площа квартири становить 30,4 кв.м. (а.с.13)

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що квартира є однокімнатною, розташована на 9 поверсі, з балконом, загальною площею 30,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м. (а.с.14-16)

Згідно довідки ТОВ «Управляюча компанія «Господарник» №93 від 04 серпня 2025 року, зареєстрованими за адресою: квартира АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відповідач у справі зареєстрований за вказаною адресою з 15 листопада 1995 року. (а.с.11-12, 19)

З копій паспортів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що вони є особами похилого віку, пенсіонерами. (а.с.8-9, 17-18)

Згідно наданих суду квитанцій про оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 , встановлено, що платником комунальних послуг є ОСОБА_1 (а.с.20-36)

Згідно термінових заборонних приписів від 31 травня 2025 року, 10 червня 2023 року, 14 червня 2025 року, 12 липня 2025 року, 25 липня 2025 року, 25 липня 2025 року встановлено, що працівниками поліції виносилися термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до матері – ОСОБА_1 . (а.с.37-42)

Згідно постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_1 та порушення встановлених тимчасових заборонних приписів шляхом контактування з постраждалою особою. (а.с.43)

Згідно Звіту про проведення незалежної оцінки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , ринкова вартість об`єкта оцінки становить 209 041 грн. 00 коп. (а.с.44-64)

Враховуючи ринкову вартість спірної квартири, вартість 1/5 частки вказаної квартири становить 209 041 грн. : 5 = 41 808 грн. 20 коп.

Саме на таку суму позивач вніс грошові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області. (а.с.68)

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до положень ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст.ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Поняття «припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членами його сім`ї», трактується як забезпеченість співвласника іншим житлом.

У висновках щодо застосування норм права, викладених у п.п.43, 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) роз`яснено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Судом встановлено, що ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 становить 209 041 грн. 00 коп. Тобто, вартість 1/5 частки вказаної квартири становить 41 808 грн. 20 коп.

Сторони та треті особи у справі всі є співвласниками вказаної квартири, з однаковою часткою - 1/5, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1998 року, тому твердження представника позивача, що частка відповідача ОСОБА_3 є незначною, є хибним. Так як, всі співвласники квартири мають рівні права на спірну квартиру, виходячи з однакового розміру їх часток.

З наданого суду технічного паспорту на квартиру, вбачається, що виділити в натурі 1/5 частку однокімнатної квартири, не можливо.

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач категорично відмовляється відчужувати свою частку квартири будь-кому із співвласників, та на одержання матеріальної компенсації вартості його частки, оскільки іншого альтернативного житла та доходів на сьогоднішній день він не має.

Судом встановлено, що сторони по справі між собою є рідні мати та син. Відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації проживає постійно, проте не приймає участі в утриманні квартири. Весь тягар утримання квартири лежить на позивачці, проте позивач, як було встановлено в судовому засіданні, не зверталася до відповідача з питання компенсації понесених нею витрат. Відповідач веде антисоціальний спосіб життя, правилами загальної моралі нехтує, неодноразово отримував терміновий заборонний припис та був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . Відповідач вживає алкоголь та є наркозалежною особою, не має дітей, та власної сім`ї, з весни 2022 року ніде не працює і як він пояснив в судовому засіданні, не вважає за потрібне, оскільки батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є працюючими пенсіонерами, оплачують комунальні послуги, купляють продукти харчування та все необхідне для його проживання.

Проте, суд враховує і той факт, що єдине що відповідач має у власності – це 1/5 частка спірної квартири, де він зареєстрований та фактично проживає зі своїми рідними батьками. Наміру відчужувати свою частку відповідач категорично заперечує. І припинення права на частку у спільному майні, в даному випадку, завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки порушить його конституційне право на власність та житло, тим самим перетворить його на безхатченка.

Таким чином, суд констатує, що у випадку задоволення вказаних позовних вимог особі відповідачу буде завдана істотна шкода, оскільки жодних доказів наявності у нього іншого житла матеріали справи не містять, а тому останній може бути позбавлений єдиного належного йому житла, що є недопустимим, в розумінні гарантованого Конституцією України права особи на житло.

Таким чином, підстави для припинення права відповідача ОСОБА_3 на частку у спільному майні, визначені ст. 365 ЦК України, в сукупності відсутні.

Відповідно вимога про визнання за позивачем права власності на 1/5 частку квартири – відсутні.

Як вбачається судом із матеріалів справи, позивач, на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, вніс на депозитний рахунок суду вартість 1/5 частки майна відповідача. Оскільки, в задоволенні позову повністю відмовлено, то вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та відносяться за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.358, 356, 365 ЦК України, ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні – відмовити за безпідставністю вимог.

Повернути ОСОБА_1 внесену нею грошову суму в розмірі 41808 грн. 00 коп. (сорок одну тисячу вісімсот вісім гривен 00 копійок) 28 серпня 2025 року на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача : 26241445, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505).

Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 29 червня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 15 листопада 1995 року, ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Третя особа №1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 11 жовтня 1996 року, ідентифікаційний код невідомий.

Третя особа №2: ОСОБА_7 , дата народження, ідентифікаційний код, місце реєстрації, проживання та паспортні дані невідомі.

Третя особа №3: ОСОБА_8 , дата народження, ідентифікаційний код, паспортні дані невідомі, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя С.М. Андріянова