Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №216/6557/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6557/25

РІШЕННЯ

іменем України

07 січня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Романової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі Позивачка) звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивачка посилається на те, що на теперішній час діти мешкають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Позивачка вказує на те, що Відповідач матеріальну допомогу добровільно не надає, тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду. Діти знаходяться на її утриманні.

Процесуальні дії суду та учасників справи

18 серпня 2025 року на адресу суду надійшла вищезазначена позовна заява.

18 серпня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, головуючим суддею визначено Цимбалістенко О.В.

29 вересня 2025 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, ухвала надіслана позивачу.

13 жовтня 2025 року вказана ухвала одержана позивачем.

04 листопада 2025 року на адресу суду надійшли адресні довідки на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання позивача та відповідача.

05 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Та визначено відповідачу 15- денний строк з моменту отримання копії ухвали та позовної заяви право на подання відзиву на позовну заяву, а також на подання зустрічної позовної заяви.

05 листопада 2025 року вказана ухвала, супровідним листом була направлена позивачу та відповідачу.

20 листопада 2025 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року зустрічну позовну заяву датовану від 18 листопада 2025 року, яка надійшла на електронну пошту суду 20 листопада 2025 року було повернуто.

02 грудня 2025 року супровідним листом надіслано вказану ухвалу на адресу відповідача ОСОБА_2 для відома.

03 грудня 2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Платошина О.М. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. 04 грудня 2025 року адвокат був ознайомлений з матеріалами справи.

05 грудня 2025 року на адресу суду повернувся конверт адресований відповідачу з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви відмітка на конверті «адресат відсутній».

Крім цього 15 грудня 2025 року на адресу суду повернувся конверт з ухвалою про повернення зустрічної позовної заяви, відмітка на конверті «адресат відсутній».

30 грудня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про відвід головуючого судді.

Слід зазначити, що суддя Цимбалістенко Олена Валентинівна перебувала з 22 грудня 2025 року по 04 січня 2026 року включно у оснвній щорічній відпустці, що унеможливило розгляд заяви про відвід.

З огляду на викладене розгляд заяви про відвід розглядався в найближчий робочий день, а саме 05 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року відвід визнано необґрунтованим та передано для канцелярії для розподілу заяви про відвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу головуючим суддею при розгляді заяви про відвід визначено Гайтко Л.А.

06 січня 2026 року суддею Гайтко Л.А. постановлено ухвалу, якою у задоволенні відводу головуючого судді Цимбалістенко О.В. відмовлено.

Таким чином відповідач та його адвокат про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялись належним чином, судом встановлено, що визначений строк для подання заперечень, відзиву на позовну заяву з моменту ознайомлення з матеріалами справи, в 15 днів сплив, але відповідно до норм ЦПК України, в установлений судом строк відповідач та його представник не подали до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подали до суду відзиву на позовну заяву у зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2022 року між Позивачкою, ОСОБА_6 ,та Відповідачем, ОСОБА_2 ,зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , батьком якої є Відповідач, а матір`ю Позивачка(свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 , батьком якого є Відповідач, а матір`ю Позивачка (свідоцтвопро народження серії НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , батьком якої є Відповідач , а матір`ю Позивачка(свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).

Позивачка стверджує, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, а Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу.

Оскільки питання про участь Відповідача в утриманні дітей сторонами у добровільному порядку вирішено не було, Позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання дітей.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава Україна, як учасниця Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ч. 1 ст. 27 Конвенції).

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Конвенції унормовано, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічні положення закріплені у ст. 180 СК України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Право дитини на утримання від своїх батьків має самостійний характер і не залежить від існування формально закріпленого зв`язку між останніми. Обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Звернення до суду за аліментами є правом особи, уповноваженої на їх отримання в інтересах неповнолітньої дитини у випадку, коли один із батьків не бере участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини або ухиляється від утримання дитини. Тобто звернення до суду - це вже сам по собі елемент захисту такою особою порушеного права дитини.

За своєю суттю аліменти (від лат. alimentum - харчування) - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Отже стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені у ч. 1 ст. 182 СК України, згідно з якою при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується із конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному законодавстві.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час судового розгляду встановлено, що наразі діти перебувають на утриманні матері (Позивачки), а на Відповідача, як батька, покладено конституційний обов`язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також те, що обов`язки з утримання дітей є рівними для обох батьків.

Також суд враховує, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не знаходиться у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку утримання дітей.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб.

При цьому, спільні діти сторін проживають разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дітей.

Разом з цим, суд, співмірно з обставинами справи враховує встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки діти сторін на даний момент проживають разом з Позивачкою і перебувають на її утриманні, то Відповідач, як батько дітей, зобов`язаний згідно з вимогами Сімейного кодексу України також брати участь в їх утриманні.

Враховуючи вищевикладене, не виходячі за межі позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання дітей, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 18 серпня 2025 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18 серпня 2025 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в межах суми платежу за один місяць.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

5. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Позивачка: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

7. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 07 січня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО