Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №205/14844/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/14844/25

Номер провадження3/205/4700/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2026 м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №860322 18.09.2025 о 15:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку із матір`ю ОСОБА_2 , а саме: виражала словесні образи та погрози фізичною розправою, замахувалась дерев`яною палицею, вчинивши цим психологічне домашнє насильство, чим було викликано занепокоєння за життя та здоров`я. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

На підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення до вказаного протоколу долучено такі матеріали:

-заяву ОСОБА_2 про чинення насильства відносно неї з боку ОСОБА_1 ,

-пояснення ОСОБА_2 про те, що 18.09.2025 о 15:00 за адресою: АДРЕСА_1 , донька ОСОБА_1 поводила себе неадекватно та агресивно, кричала, виражала словесні образи та погрози фізичною розправою, замахувалась дерев`яною палицею, вчинивши цим психологічне домашнє насильство, чим було викликано занепокоєння за життя та здоров`я,

-рапорт про реєстрацію вказаного правопорушення;

-копія термінового заборонного припису АА №370530 відносно ОСОБА_1 ,

-форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , якою визначено низький рівень небезпеки.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася, будучи неодноразово повідомленою належним чином про час та місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що судом вжито вичерпних заходів для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити свою позицію стосовно складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає можливим розглянути справу без участі останньої.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що мешкає разом із донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 18.09.2025 о 15:00 вона прийшла додому з роботи, де у неї із донькою виник словесний конфлікт, під час якого остання стала їй погрожувати та замахуватись палицею. Також пояснила, що донька із дітьми зареєстрована за вказаною адресою, забороненими речовинами або алкогольними напоями не зловживає, проте із дому нікуди не виходить та систематично вчиняє сварки із потерпілою.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точності відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог п.1, п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Таким чином, законом встановлено сукупність передбачених законом обов`язкових ознак, за наявності яких діяння визнається адміністративним правопорушенням і тягне адміністративну відповідальність (склад адміністративного правопорушення).

Водночас суд зауважує, що у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення взагалі не зазначено обов`язкову ознаку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У протоколі вказано, що дії ОСОБА_1 спричинили занепокоєння потерпілої за своє життя та здоров`я.

Проте згідно визначення поняття «психологічне насильство» у статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» шкода, завдана психічному здоров`ю особи, не охоплює її побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе тощо.

Окрім того, уповноваженою особою суду взагалі не надано доказів вчинення ОСОБА_1 наведених у протоколі дій (зокрема, відомості про наявність свідків, відеозаписів у протоколі відсутні, пояснення від особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не отримано).

Оцінюючи протокол та долучені до нього матеріали, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, була висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , беручи до уваги, що суд не має права самостійно редагувати фабулу адміністративного правопорушення та відшукувати докази на користь обвинувачення, тим паче встановлювати та доводити істотну ознаку складу адміністративного правопорушення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 38, 247, 251, 280 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.М.Дахно