Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №207/5603/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/5603/25

№ 2/207/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

секретар судового засідання Мишалов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м.Львів

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 27450,00 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 14.04.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3520352, згідно з умовами якого відповідач отримав 6000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму.

Відповідач, зі свого боку, не виконав умови кредитного договору.

02.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір №73-МЛ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3520352 від 14.04.2021. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 становить 27,450 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 20250,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1200,00 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 14.10.2025 на 10:30 годин.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 , категорично заперечує факт подачі ним на сайті ТОВ «Мілоан» заявки 14.04.2021 на отримання споживчого кредиту та отримання від товариства кредитних коштів. В період з 16.08.2020 по 02.08.2021 відповідач знаходився поза межами країни, а саме у республіці Чехія, куди він виїхав та з 21.09.2020 був офіційно працевлаштованим. Між тим, в анкеті-заяві на кредит зазначена ІР-адреса, з якої було подано заяву на оформлення кредитних коштів: 128.124.241.120, місцезнаходженням якої є Україна, м.Дніпро, проте відповідач на час оформлення кредитних коштів перебував за межами країни, а отже фізично не міг вчинити такий правочин.

У відповідач не було необхідності в отриманні від будь-якої кредитної установи кредитних коштів, оскільки в той час заробітна плата відповідача складала в перерахунку на гривні від 30000 грн до 59000 грн щомісячно. Більш того, станом на квітень 2021 року, тобто на момент оформлення кредитного договору, у відповідача був відкритий рахунок по картці Голд в АТ КБ «Приватбанк» з кредитним лімітом у 20000,00 грн.

Представник відповідача звертає увагу, що в платіжному дорученні №438307601, а також у інших доказах, наданих позивачем у підтвердження позовних вимог різняться дані, зокрема по батькові відповідач, а саме зазначено ОСОБА_2 , в той час, як згідно паспортних даних вірним по-батькові відповідача є ОСОБА_3 . Дана обставина свідчить про те, що відповідач не має жодного відношення як до даного кредитного договору так і отримання кредитних коштів відповідно до платіжного доручення №438307601.

Що стосується абонентського номеру телефону НОМЕР_1 на який були узяті кредитні кошти на ім`я відповідача, такий знаходився в мобільному телефоні, який ще влітку 2013 року викрали у останнього.

Щодо означеної в позовній заяві електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ніколи такою не користувався, тим паче не створював.

Крім того позивач не має вищої освіти та ніколи не працював на ПрАТ «ДТРЗ».

Кредитні кошти, які нібито брав відповідач були перераховані на його рахунок розташований у АТ «Таскомбанк», оскільки номер платіжної карти НОМЕР_2 , згідно загальнодоступної інформації, зазначений у платіжному дорученні належить саме цій банківській установі. 19.09.2025 АТ «Таскомбанк» надало відповідь на адвокатський запит про відсутність жодних договорів між ними та ОСОБА_1 .

У серпні 2021 року відповідач звернувся до органів Національної поліції України із заявою про те, що з квітня 2021 року йому телефонують колектори та вимагають повернути кредит, який він не брав.

Відповідач стверджує, що номер телефону НОМЕР_1 йому не належить, та не перебуває в його користуванні ані зараз, ані на момент створення заявки на отримання кредитних коштів. Він ніколи не укладав договір споживчого кредиту №3520352 з ТОВ «Мілоан». Грошові кошти у сумі 6000 грн у відповідності до платіжного доручення №438307601, отримала інша невідома особа.

Також представником відповідача подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій заявник просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату адвокатських послуг у розмірі 10000 грн.

У поданому клопотанні представник відповідача просить витребувати у позивача повний номер карткового рахунку на який згідно платіжного доручення №438307601 були перераховані 14.04.2021 грошові кошти у сумі 6000,00 грн за договором споживчого кредиту №3520352, а також відомості щодо банківської установи, в якій був відкритий цей картковий рахунок.

Ухвалою суду від 26.09.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит Капітал" наступну інформацію: повний номер карткового рахунку на який згідно платіжного доручення №438307601 були перераховані 14.04.2021 грошові кошти у сумі 6000 грн. за договором споживчого кредиту №3520352, а також відомості щодо банківської установи, в якій був відкритий цей картковий рахунок.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення №438307601 від 14.04.2021, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на кредит рах. № НОМЕР_3 , кредитні кошти в сумі 6 000 грн 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 договору.

Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників. Оскільки перерахунок кредитних коштів ТОВ «Мілоан» здійснювався через платіжні сервіси ТОВ ФК «Елаєнс» без відкриття рахунків та емітування у цьому банку платіжної картки відповідача, факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення 438307601.

14.10.2025 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Бушанської О.В. у відрядженні. Розгляд справи відкладено до 18.11.2025 до 11:20 годин.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача (який збігається з номером телефону вказаній відповідачем у відзиві), який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору №3520352 від 14.04.2021, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір №3520352 від 14.04.2021 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Представник позивача звертає увагу, що анкета-заява на кредит №3520352 від 14.04.2021 містить наступні дані: паспортні дані; дані щодо місця реєстрації/проживання; дані про роботу. На думку представника позивача, виникає питання, якщо були вчинені шахрайські дії і укладено кредитний договір, тоді звідки шахрай міг знати дані відповідача, особливо паспорт старого зразку ( НОМЕР_4 ), такі дані міг зазначити лише сам відповідач, також це стосується даних щодо дати народження та місця роботи.

Стосовно звернення відповідача в поліцію, представник позивача вважає, що поліція не виявила вчинення кримінального правопорушення саме по даному кредитному договору, тому доводи представника відповідача, що даний кредитний договір укладений шахрайськими діями вважається недоведеним.

18.11.2025 розгляд справи відкладено до 12.12.2025 до 11:00 годин.

У наданих запереченнях представник відповідача звертає увагу, що ТОВ «Мілоан» не перевірялася інформація належності абонентського номеру саме ОСОБА_1 , не перевірялася також і адреса електронної пошти вказана в кредитному договорі, а картки з картковим рахунком вказаним в платіжному дорученні №438307601, а саме № НОМЕР_5 взагалі не було у позивача як і відкритих рахунків в АТ «Таскомбанк» у відповідача взагалі ніколи не було, на підтвердження чого стороною відповідача долучена відповідь на адвокатський запит із зазначеного банку.

Щодо наявності у кредитора паспортних даних та РНОКПП відповідача, представник відповідача зазначає, що вказані відомості можливо було отримати через шахрайські телеграм-канали. Відповідач ніколи не працював у ПрАТ «ДТРЗ».

Надане позивачем платіжне доручення саме по собі не підтверджує, що кошти отримані конкретною фізичною особою. Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність платіжного документа без підтвердження належності рахунку боржнику не є достатнім доказом виникнення зобов`язання.

12.12.2025 у судове засідання з`явився представник відповідача, який надав відповідні пояснення.

Позивач у судове засідання не з`явився, у поданій заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

12.12.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2025 до 10:20 годин.

25.12.2025 у судовому засіданні судом оголошено про перехід на стадію ухвалення судового рішення, оголошення якого відбудеться 05.01.2025 о 14:00 годин.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2021 між ТОВ "Мілоан" (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено договір про споживчий кредит №3520352, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,00 грн у валюті: українські гривні (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 14.04.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 29.04.2021 (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 450,00 грн в грошовому виразі та 1399,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9450,00 грн.

Комісія за надання кредиту 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору).

Згідно з п.1.7 договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1 договору).

Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4. договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5. договору).

Додатком №1 до договору №3520352 від 14.04.2021 є графік платежів, в якому сторонами визначено суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту.

Додатком №2 до договору №3520352 від 14.04.2021 є паспорт споживчого кредиту №3520352.

Анкета-заява на кредит №3520352 від 14.04.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ "Мілоан".

Відповідно до довідки вих.№б/н від 12.06.2025, ТОВ "Мілоан" підтвердило, що ОСОБА_1 , з яким укладено про споживчий кредит №3520352 від 14.04.2021, ідентифікований ТОВ "Мілоан", як позичальник за укладеним договором; акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R17496.

На виконання умов кредитного договору №3520352, ТОВ "Мілоан" перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №43830761 від 14.04.2021.

02.07.2021 між між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (надалі -кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №73-МЛ, відповідно до п.1.1 якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

02.07.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" сплачено ТОВ "Мілоан" 4000000,00 грн.

Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 свідчить про те, що до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" перейшло право вимоги ТОВ "Мілоан" до ОСОБА_1 за кредитним договором №3520352 від 14.04.2021 у загальному розмірі 27450,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 6000,00 грн, залишок по відсотках 20250,00 грн, залишок по комісії - 1200,00 грн.

15.07.2025 за вих.№20910429/534 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" на адресу ОСОБА_1 , надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 27450,00 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За приписами ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач заперечує факт укладення між ним та ТОВ "Міолан" кредитного договору №3520352 від 14.04.2021 та отримання ним кредитних коштів за цим договором у розмірі 6000,00 грн.

В підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №3520352 перед ТОВ «Мілоан», позивачем надані наступні докази: копію договору про споживчий кредит №3520352 від 14.04.2021; копію додатку №1 до договору №3520352 від 14.04.2021 - графік платежів; копію додатку №2 до договору №3520352 від 14.04.2021 - копію паспорта споживчого кредиту №3520352; копію анкети- заяви на кредит №3520352 від 14.04.2021; копію довідки вих.№б/н від 12.06.2025; копію платіжного доручення №43830761 від 14.04.2021; виписку з особового рахунку за кредитним договором №3520352 від 14.04.2021.

У спірному кредитному договорі зазначено, що цей договір підписаний споживачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Водночас, укладений між сторонами кредитний договір та вказані додатки до нього не містять даних про їх підписання одноразовим ідентифікатором саме із зазначенням номеру такого ідентифікатора.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на довідку вих.№б/н від 12.06.2025, якою ТОВ "Мілоан" підтвердило, що ОСОБА_1 , з яким укладено про споживчий кредит №3520352 від 14.04.2021, ідентифікований ТОВ "Мілоан", як позичальник за укладеним договором; акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R17496, оскільки вказана довідка сформована самим кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.

Також позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надання відповідачу кредиту за договором про споживчий кредит №3520352 від 14.04.2021.

Надана позивачем копія платіжного доручення №43830761 від 14.04.2021 на суму 6000,00 грн, яке підписано посадовою особою ТОВ «Мілоан» та скріплено печаткою товариства, не може вважатися належним доказом перерахування відповідачу кредитних коштів на підставі спірного договору, оскільки вказане платіжне доручення не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (в редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), зокрема не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.

В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до повідомлення АТ «Таскомбанк» №40696/89.7.2.3 від 19.09.2025, станом на 18.09.2025 між ОСОБА_1 та банком не було укладено жодних правовідносин у формі договорів банківських продуктів та послуг.

Надана позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором №3520352 від 14.04.2021, підписана директором ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», не відображає рух коштів по рахунку відповідача, тому не може бути належним доказом на підтвердження того, що відповідачу були перераховано на його рахунок кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн, а також факту користування цими коштами.

Частинами 1-3 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач виклав обставини, якими обґрунтував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначив про докази, які не можуть бути подані разом із позовом з поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу за відсутністю його представника.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору №3520352 від 14.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, а також отримання та використання відповідачем кредитних коштів після його укладення, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги представника відповідача про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 17.09.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги; акт приймання-передачі виконаних робіт №2409/1; платіжну інструкцію №0.0.4558144125.1 від 24.09.2025.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.141,258-259,263-265,268,279,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська