Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №671/1561/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1561/25

Провадження № 22-ц/820/92/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником Матвєєвим Вадимом Валерійовичем , на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року (суддя Андрущенко О.Ю.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Процент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 04.03.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем укладено кредитний договір №8152, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит розмірі 3000 грн, строком на 365 днів (до 04.03.2025), шляхом переказу його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «А-БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Однак, ОСОБА_1 , в порушення умов кредитного договору, не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 30375 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за кредитом та 27375 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за період з 04.03.2024 по 04.03.2025, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5%) та графіку платежів.

Зважаючи на викладене, ТОВ «ФК «Процент» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 30375 грн.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» суму заборгованості за кредитним договором №8152 від 04.03.2024 в розмірі 30375 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» 2422, 40 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матвєєв В.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог частково і стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8152 від 04.03.2024 в сумі 3000 грн, витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо реалізації права на захист відповідачем внаслідок ігнорування відсутності повноважень щодо ознайомлення з матеріалами справи та підготовки заперечень на позовну заяву у представника відповідача відповідно до ордеру на надання правничої допомоги та відсутності у відповідача, в силу об`єктивних причин, а саме проходження військової служби, можливості підготовки заперечень.

Також, вказує на те, що відповідач не заперечує проти укладення кредитного договору № 8152 від 04.03.2024 та отримання грошових коштів у розмірі 3000 грн. Однак повідомляє, що оскільки він проходить військову службу з 30.04.2024, тому на нього поширюються положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців», у зв`язку із чим відсутні підстави для нарахування і стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Поміж того, відповідач зауважує, що позивачем будь-яких доказів фактичних витрат на професійну правничу допомогу до суду надано не було, а тому вважає, що такі витрат слід зменшити до 3000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент» вказує, що договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору. Також, зазначає, що пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на відповідача. Крім того, відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що порушує умови кредитного договору. Зауважує, що позивач здійснив розрахунок денної процентної ставки відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» на день укладення кредитного договору, з врахуванням пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,50%. Таким чином, розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки розрахована станом на дату його укладення. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 30375,00 грн ґрунтуються на законі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 04.03.2024 між ТОВ "ФК "Процент" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8152, згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. (а.с. 16-24)

Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 912,50 %) користування кредитом.

Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору.(пункт 1.3. кредитного договору)

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 . Переказ суми кредиту здійснюється через платіжний сервіс FONDY. (п. 1.7. кредитного договору)

Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в додатку №1 до цього договору. (п. 1.8. кредитного договору)

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1.

Даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. (п.п. 6.1., 6.3. кредитного договору)

Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.(п. 8.1. кредитного договору)

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 459254.

Згідно з довідкою FONDY, ТОВ "ФК "Процент" перерахувало кошти в розмірі 3000,00 грн за кредитним договором на рахунок № НОМЕР_3 на картку № НОМЕР_4 . (а.с. 34)

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) станом на 12.08.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором №8152 від 04.03.2024 становить 30375 грн, з яких: 3000 грн основного боргу, 27375 грн процентів. (а.с. 35-48).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт укладення договору про надання споживчого кредиту відповідач не заперечував.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

ТОВ «ФК «Процент», звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за період з 04.03.2024 по 04.03.2025.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №8152 укладений 04.03.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;ЗРК - загальний розмір кредиту;t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2ч. 1ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Згідно з п. 1.2 договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає: 2,5% за кожен день користування кредитом.

З врахуванням умов договору про надання споживчого кредиту, розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» становить (30375/3000)/365Х100%=2,77%.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1.2 договору сторонами погоджена фіксована процентна ставка за користування кредитом - 2,5% в день.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту за період з 04.03.2024 по 27.05.2024 слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». І з цього приводу, є частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за кредитним договором №8152 від 04.03.2024 за період з 04.03.2024 по 27.05.2024 становить 2550 грн ( 3000 грн *1% *85 днів (з 04.03.2024 по 27.05.2024).

Щодо стягнення заборгованості по відсотках за період з 28.05.2024 по 04.03.2025 слід зазначити наступне.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній з 04.05.2024), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Матвєєвим В.В. в суді першої інстанції надавалось до матеріалів справи довідка, видана командиром військової частини НОМЕР_5 від 21.08.2025, із якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 з 28 травня 2024 року.

Відтак, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України.

З огляду на викладене вище, нарахування ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором №8152 від 04.03.2024 за період з 28.05.2024 по 04.03.2025 є таким, що суперечитиме приписам ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №8152 від 04.03.2024 у розмірі 3000 грн заборгованість за тілом кредиту та заборгованість по несплачених відсотках за період з 04.03.2024 по 27.05.2024 - 2550 грн, а всього 5550 грн.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції щодо остаточної загальної суми, яка стягнута з відповідача на користь позивача, підлягає зміні та зменшенню до 5550 грн.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 442,57 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду першої інстанції та витрати на правничу допомогу - 1827 грн, понесені позивачем в суді першої інстанції. В свою чергу, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2675,73 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент» просило стягнути з скаржника витрати на правничу допомогу понесені позивачем в апеляційній інстанції у розмірі 3000 грн.

Колегією суддів встановлено, що відзив поданий представником ТОВ «ФК «Процент» Руденко К.В. через систему «Електронний суд» 10.11.2025 доставлено до електронного кабінету представника відповідача адвоката Матвєєва В.В. 10.11.2025 о 15:07, що підтверджується квитанцією № 5017256 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету.

Заперечення від ОСОБА_1 або його представника адвоката Матвєєва В.В. щодо стягнення заявлених у відзиві витрат на правову допомогу понесених в апеляційній інстанції не надходили.

Колегія суддів вважає, що заявлені у відзиві витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд констатує, що при подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Процент» зазначало, що витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції становлять 3000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до відзиву ТОВ «ФК «Процент» надало апеляційному суду договір про надання юридичних послуг № 03/06-2024 від 03 червня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Процент» та адвокатом Руденком К.В., акт приймання передачі наданих послуг № 93 до договору № 03/06-2024 від 03 червня 2024 року від 04 листопада 2025 року, платіжну інструкцію від 04 листопада 2025 року № 3884 на суму 3000 грн, довіреність від 04.12.2024 на представництво інтересів позивача.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З огляду на наведене та враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню (81,73%), а рішення суду першої інстанції зміні; беручи до уваги відсутність запереченьвідповідача щодо заявлення представником ТОВ «ФК «Процент», адвокатом Руденком К.В. у відзиві про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, колегія суддів вважає, що надані представником ТОВ «ФК «Процент» адвокатом Руденком К.В. докази про понесення витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 3000 грн є достатніми, допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - доведеними і співмірними із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), в зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесених на стадії апеляційного провадження в розмірі 548,1 грн (18,27%)

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником Матвєєвим Вадимом Валерійовичем , задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором № 8152 від 04.03.2024, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», до 5550 грн, судового збору - до 442,57 грн та витрат на правничу допомогу - до 1827 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2675,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 548,1 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 січня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай