Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №596/886/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/886/25Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.

Провадження № 22-ц/817/12/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року, ухвалене суддею Лисюк І.О. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року АТ "Універсал Банк" звернулося в суд з вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.

Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

22.04.2024 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між відповідачем та АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 10000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору про надання банківських послуг виникла заборгованість у розмірі 20111,26 грн, яка складається із 13572,36 грн - загального залишку заборгованості за тілом кредиту; заборгованості за пенею - 3258,49 грн; 3280,41 грн - борг за порушення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість в розмірі 20111,26 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Гусятинського районного суду від 13.08.2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.04.2024 року в розмірі 13572,36 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2043,29 грн сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі АТ "Універсал Банк" просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Банк зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання анкети-заяви у паперовому вигляді або електронному вигляді, що надається банком.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість.

Враховуючи, що відповідач прострочив зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором на понад 90 днів, що відповідно до положень п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов є істотним порушенням клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором становить 20111,26 грн, що підтверджується розрахунком боргу. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи.

Оскаржуване судове рішення переглядається лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за пенею - 3258,49 грн та боргу за порушення грошового зобов`язання в сумі 3280,41 грн, відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України в іншій частині не переглядається.

Обставини справи.

22.04.2024 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в рамках проєкту monobank, та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява до Договору про надання банківських послуг.

В Анкеті-заяві зазначено, що вона разом із Умовами і правилами обслуговування в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

З її змісту видно, що ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні в АТ «Універсал Банк» на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному застосунку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (п. 1,2 анкети - заяви).

Відповідач підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана ним інформація є правдивою, засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем:

- ІНФОРМАЦІЯ_1,

що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку Договір набуває чинність (п. 3-5 заяви).

Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, 22.04.2024 року ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні шляхом підписання Анкети-заяви до Договору. Розмір встановленого Кредитного ліміту по поточному рахунку становить 10000 грн.

Крім того, банком було подано: покрокову інструкцію активації картки monobank та підписання УЕП Умов і правил; Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в редакції з 17 квітня 2024 року; паспорт споживчого кредиту Чорної картки, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача; копія статуту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (нова редакція). Дані документи не містять підпису відповідача.

З розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача за договором б/н від 22.04.2024 року становить 20111,26 грн, яка складається із: 13572,36 грн - загального залишку заборгованості за тілом кредиту; заборгованості за пенею - 3258,49 грн; 3280,41 грн - борг за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, із вказаного розрахунку видно, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення за наданим кредитом.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неналежного виконання ОСОБА_1 взятих зобов`язань за кредитом, тому вважав, що стягненню підлягає сума заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, суд відмовив у стягненні пені в сумі 3258,49 грн, нарахованої банком з 01.09.2024 року по 03.04.2025 року, оскільки на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені за порушення грошового зобов`язання.

Також суд відмовив у стягненні боргу за порушення грошового зобов"язання у сумі 3 280, 41 грн, оскільки позивачем не доведено підстав для нарахування такої заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, підписана ОСОБА_1 анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 22.04.2024 року не містить погоджених сторонами умов щодо відповідальності "за порушення грошового зобов`язання", зокрема не визначає підстав, порядку та розміру нарахування.

Банком не обґрунтовано правову природу заявленого до стягнення "боргу за порушення грошового зобов`язання у сумі 3280, 41 грн", не зазначено, за якою саме нормою матеріального права та з яких складових він сформований, чи є він процентами, неустойкою, штрафом або іншим видом цивільно-правової відповідальності. Поданий розрахунок заборгованості не розкриває механізму такого нарахування та не містить посилань на конкретні умови договору, погоджені відповідачем.

За відсутності належного договірного регулювання та чіткого правового обґрунтування вимога про стягнення боргу за порушення грошового зобов`язання є необґрунтованою, що виключає можливість її задоволення та свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови у цій частині позовних вимог.

Тому доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання колегія суддів вважає необґрунтованими.

Аналізуючи наданий банком розрахунок заборгованості за договором б/н віл 22.04.2024 року, колегія суддів враховує, що у відповідача відсутня заборгованість за відсотками, а позивач не заявляв до стягнення з відповідача коштів в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3258,49 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається із анкети заяви, нарахування пені у випадку порушення договірних зобов`язань не передбачено. Паспорт споживчого кредиту нарахування пені також не передбачає (а.с. 51).

Крім того, відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимога про стягнення нарахованої пені в сумі 3258,49 грн є необґрунтованою, тому не підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнені пені вищевказаного висновку суду першої інстанції не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність контррозрахунку з боку відповідача також є неспроможними, оскільки обов`язок доказування правомірності та правової природи заявлених до стягнення сум покладається на позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив механізм отримання банківських послуг у межах проєкту monobank є безпідставними, оскільки суд першої інстанції встановив факт укладення між сторонами договору шляхом підписання анкети-заяви та визнав доведеним користування відповідачем кредитними коштами, що й стало підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 2 січня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.