Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №450/4378/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4378/25 Провадження № 2/450/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Глинській У.Я.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернулась з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 3251185, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» 19.08.2021 року, у розмірі 147900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 125700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісіями.

Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Мілоан» і уклав 19.08.2021 року договір позики № 3251185, отримавши грошові кошти для власних потреб. Зауважила, що вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового електронного ідентифікатора. Вказала, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначила, що 29.11.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 29-11-102, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року. 10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.

14.10.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

15.10.2025 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано клопотання, згідно мотивів якої просила зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою від 16.10.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 16.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі.

11.11.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 подано додаткові письмові пояснення, згідно мотивів яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що ОСОБА_1 з поданим позовом не погоджується повністю, оскільки такий пред`явлено неналежним позивачем. Лише у випадку пред`явлення позову первісним кредитором, позов підлягав би частковому задоволенню в сумі 29700 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9700 грн. заборгованості за відсотками в межах строку кредитування (30 днів). При цьому, відповідальність за невиконання зобов`язання не може бути застосована до відповідача, оскільки він є військовослужбовцем. Вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Крім цього, матеріали справи не містять доказів на підтвердження відступлення первісним кредитором ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» прав вимог до ОСОБА_1 , а також отримання останнім від позивача та попередніх кредиторів повідомлень про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу, чи відступлення права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений з річною, а не денною ставкою по кредиту, що складає 1,25 % * 365 = 456,25 % річних, чи з іншими умовами кредитування. Додатково зазначила, що розмір визначених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. не є співмірним з розміром позовних вимог та обсягом виконаних робіт, а тому такі підлягають зменшенню до 5000 грн. Вказала, що орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , становить 6800 грн.

18.11.2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та повернути відзив на позовну заяву, який подано у формі додаткових пояснень, представнику відповідача без розгляду. Вказала, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісного кредитора до ТзОВ «Вердикт Капітал» та, в свою чергу, від ТзОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимог за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Вказала, що з наданих відповідачем документів вбачається, що він проходив військову службу за контрактом, проте неможливо встановити період проходження військової служби, період здійснення заходів із забезпечення оборони України, тощо. Більше того, відсотки нараховувались до 23.02.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення та оголошення воєнного стану. Таким чином, відповідач не довів належними та достатніми доказами статус військовослужбовця у період кредитування, а також не спростував можливість кредитора нараховувати відсотки у вказаний період. Окрім наведеного, відповідач не повідомляв ні первісних кредиторів, ні позивача про набуття ним статусу військовослужбовця. Додатково пояснила, що спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачу ОСОБА_1 надано електронний ідентифікатор S81554.

Судом встановлено, що 19.08.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Мілоан» кредитний договір № 3251185, шляхом підписання такого, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту та анкети-заяви на кредит електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора S81554, внаслідок чого отримав кредит на особисті потреби у розмірі 20000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 1,25 % на день від суми кредиту, з можливістю пролонгації шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування але не більше ніж на 60 днів, зі сплатою 1,25 % на день за пільговою ставкою та 5 % на день за стандартною процентною ставкою і одноразової комісії в сумі 2200 грн. за видачу кредиту.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року, що підтверджується квитанцією № 1739278518 від 19.08.2021 року.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», вбачається, що станом на 17.11.2021 року у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 60900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 38700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісією.

29.11.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 29-11-102, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Вердикт Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти. Сторони погодили, що за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року в сумі 60900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 38700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісією.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 147900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 125700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісією.

10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Коллект Центр» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» право вимоги до відповідача за договором позики № 3251185 від 19.08.2021 року у розмірі 147900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 125700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісією.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року у розмірі 147900 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 125700 грн. заборгованості по відсоткам та 2200 грн. заборгованості за комісією, однак належних та допустимих доказів на підтвердження правильності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 17.11.2021 року суду не надано, як і підтвердження відповідності вказаних нарахувань умовам кредитного договору № 3251185 від 19.08.2021 року.

Крім цього, умовами кредитного договору № 3251185 від 19.08.2021 року передбачено, що строк кредитування може бути автоматично пролонговано, але не більше ніж на 60 днів.

Вказані вимоги дотримано первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», розрахунок якого складено у відповідності до кредитного договору № 3251185 від 19.08.2021 року.

Відтак, подальше нарахування ТзОВ «Вердикт Капітал» процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року поза межами строку кредитування, є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає його вимогам, а також до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення даної діяльності.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2200 грн. заборгованості по комісії за видачу кредиту.

Разом з тим, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, за змісту ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У відповідності до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» будь-яких витрат за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року у зв`язку із видачею ОСОБА_1 грошових коштів, суду не надано, зокрема договорів з іншими фінансовими установами для здійснення перерахування вказаних коштів на рахунок відповідача.

Таким чином, комісія за надання грошових коштів без належного підтвердження понесення кредитодавцем витрат, в тому числі залучення до такої діяльності інших осіб чи підрядних організацій, які у відповідності до закону мають право здійснювати фінансову діяльність із перерахування грошових коштів, є необґрунтованою та суперечить вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2200 грн. заборгованості за комісією слід відмовити.

Враховуючи викладене вище, сума заборгованості, що підлягатиме стягненню з відповідача за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року, становить 58700 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 38700 грн. заборгованості по відсоткам.

При цьому, покликання сторони відповідача на те, що позов пред`явлено неналежним позивачем, строк кредитування становить 30 днів, матеріали справи не містять доказів на підтвердження відступлення первісним кредитором прав вимоги до відповідача, а також те, що ОСОБА_1 не ознайомлювався з іншими умовами кредитування не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовується викладеним вище.

Покликання представника відповідача про те, відповідальність за невиконання зобов`язання не може бути застосована до ОСОБА_1 , оскільки він є військовослужбовцем, не підлягатиме застосуванню у даному випадку, оскільки строк кредитування завершився до моменту ведення на території України режиму воєнного стану.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3251185 від 19.08.2021 року у розмірі 58700 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 38700 грн. заборгованості по відсоткам.

Крім цього, що стосується обов`язку суду зупинити провадження по справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22, слід вказати, що станом на момент ухвалення судом рішення, стороною відповідача не надано доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а тому відсутні підстави для його зупинення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявки на надання юридичної допомоги № 748 від 01.08.2025 року, витягу з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку із розглядом даної цивільної справи становить 25000 грн. та складається з послуг, а саме: надання усної консультації з вивченням документів кількістю 2 год., вартістю 4000 грн.; підготовка пропозицій кількістю 3 год., вартістю 6000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду кількістю 5 год., вартістю 15000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 147900 грн., які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 58700 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом, а також необхідності надання усної консультації кількістю 2 год. та підготовки пропозицій кількістю 3 год.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «Коллект Центр», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3251185 від 19.08.2021 року в розмірі 58700 грн., яка складається з 20000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 38700 грн. заборгованості по відсоткам.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.