Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №333/10754/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10754/25

Провадження № 2-а/333/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/10754/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R177601 від 05.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Позов обґрунтований тим, що 05.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №R177601 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказану постанову позивач вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16.10.2025 року позивачу засобами поштового відправлення «Укрпошта» була вручена повістка про виклик на 27 жовтня 2025 року о 09-00 годині. Однак, з 20 жовтня 2025 року по 30 жовтня 2025 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується медичним висновком №1111-7824-А874-7Е9Т з електронної системи охорони здоров`я. У зв`язку з цим, позивач письмово засобами поштового відправлення «Укрпошта» повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що перебуває на лікарняному і не зможе з`явитися 27 жовтня 2025 року. Вказаний лист відповідач отримав 28 жовтня 2025 року. Однак, 03 листопада 2025 року позивач у мобільному застосунку Резерв + отримав повідомлення про те, що він порушив правила військового обліку та знаходиться у розшуку з метою доставляння до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу. З метою дистанційного отримання постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивач 04.11.2025 року через мобільний застосунок Резерв + надіслав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про не оспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 05 листопада 2025 року через мобільний застосунок Резерв + позивачу надійшла постанова №R177601 від 05.11.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Однак, позивач вважає, що визнання вини та згода на притягнення до адміністративної відповідальності не є визначальним та обґрунтованим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 не перевірив фактичні дані з дотриманням вимог ст.ст.247, 280, 283 КУпАП, не надав жодної оцінки раніше поданій заяві про причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 і виніс передчасно постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, оскаржувана постанова у резолютивній частині не містить рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та посилання на відповідну статтю КУпАП. Також ст.210-1 КУпАП є банкетною та обов`язково повинно бути посилання на нормативно-правовий акт щодо порушення. Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, коли і куди мав прибути позивач.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.11.2025 року відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

02.12.2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова винесена правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства. 16 жовтня 2025 року військовозобов`язаному ОСОБА_1 була направлена повістка засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 27 жовтня 2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних. Позивач ОСОБА_1 отримав поштове відправлення під особистий підпис. У визначену дату та час ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслав листа, що з 20 жовтня 2025 року по 30 жовтня 2025 року перебуває на лікарняному. Однак, після завершення зазначеного періоду тимчасової непрацездатності позивач не прибув до ТЦК та СП протягом трьох діб згідно з п.24 Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також не повідомив про поважні причини подальшої неявки. 04 листопада 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 05 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №R177601 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності.

Позивач, будучи повідомленим судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав через канцелярію заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, скористався своїм правом на надання відзиву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R177601 від 05.11.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень (а.с.13).

За змістом оскаржуваної постанови, 04.11.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП постановлено накласти на нього штраф у сумі 17000,00 грн.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Невиконання такого обов`язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КпАП України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника. При цьому відповідними повноваженнями, як свідчить аналіз Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, наділені не лише територіальні центри комплектування та соціальної підтримки із статусом юридичної особи, а й їх відокремлені підрозділи попри відсутність у них статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З урахуванням наведеного, відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу юридичної особи не виключає його можливість бути відповідачем в адміністративному суді, де він виступає як суб`єкт владних повноважень, чиє рішення за правилами ст. 286 КАС України є предметом оскарження.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач в позовній заяві фактично не заперечував того факту, що 16.10.2025 року засобами поштового відправлення він отримав повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09-00 годину 27.10.2025 року, а також того, що він не з`явився за даним викликом у зв`язку з тим, що знаходився на лікуванні. Також сторони не заперечували, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надіслав листа до ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що з 20 жовтня 2025 року по 30 жовтня 2025 року перебуває на лікарняному. 04 листопада 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст.279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. ІНФОРМАЦІЯ_6 протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Таким чином, відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі і за відсутності позивача.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Однак, позивач у строк, що не перевищує сім календарних днів, до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився, причини неявки відповідачу не повідомив і доказів поважності суду також не надав, і у той же час звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , отримавши повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув за викликом, чим порушив обов`язок громадян, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №R177601 від 05.11.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06 січня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков