Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №308/12971/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12971/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судового засідання Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Німець О.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Турецької Є.А.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німець Олена Михайлівна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачем почало погіршуватися у 2019 році, зникло взаєморозуміння, постійно відбувались сімейні сварки та побутові конфлікти, свідками яких часто ставав старший син. З появою другої дитини ситуація не покращилась, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин у січні 2022 року, після чого діти залишились проживати з позивачкою. 12.06.2025 року позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Оскільки відповідач добровільно фінансово не допомагав утримувати дітей, позивачка була змушена звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, яким з відповідача стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З цього часу у сторін почались суперечки щодо місця проживання дітей.

25.07.2025 року відповідач у стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно позивачки на очах у їхнього малолітнього сина, за що на нього було складено адмінпротокол та винесено Терміновий заборонний припис. В подальшому постановою суду відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Через постійний стрес сина позивачка зверталась до психолога за консультаціями, за результатами яких 25.08.2025 року психологом служби «Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» Ужгородського міського центру соціальних служб Н.Тиводар надано психологічне обстеження та висновок, відповідного до якого в дитини виявлено ознаки посттравматичного стресу через поведінку батька.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які були усунуті заявою від 17.09.2025 року.

Ухвалою суду від 25.09.2025 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.10.2025 року до суду надійшло клопотання від органу опіки та піклування про долучення висновку органу опіки та піклування до матеріалів справи разом з вказаним висновком.

29.10.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Турецької Є.А. про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

12.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача було надано додаткові пояснення у справі.

26.11.2025 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про виклик свідків.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, подала клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь свого уповноваженого представника.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Німець О.М. позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав викладених у ньому.

Відповідач та його представник адвокат Турецька Є.А. заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що спір між сторонами відсутній, а доводи позивача викладені у позові нічим не підтверджені.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , мати позивачки, повідомила, що періодично з вересня 2020 року проживає разом з донькою, щоб допомагати їй з дітьми, оскільки остання працює. За цей час неодноразово була свідком того, як відповідач сварився зі своєю дружиною в присутності дітей. Діти також ставали жертвами насилля. Старший син ОСОБА_6 взагалі боїться батька. Свідок стверджує, що особисто чула від відповідача про погрози на адресу своєї доньки забрати у неї дітей, а її відправити на лікування.

Позивач, яка виявила бажання бути допитаною в судовому засіданні як свідок, повідомила, що після того як відповідач звільнився зі служби в ЗСУ і повернувся додому став агресивним, погано поводився з дітьми, вчиняв домашнє насильство в сім`ї. Стверджує, що конфлікти в родині були і до того часу, у зв`язку з чим вона мала намір розірвати шлюб. Потім у шлюбі народилась друга дитина, відтак спробувала налагодити з відповідачем сімейні відносини. Однак, відповідач висновків не зробив, у зв`язку з чим вирішила розірвати з ним шлюб. Це ще більше розізлило відповідача, він став погрожувати, що забере в неї дітей. Бажаючи зберегти спілкування дітей з батьком вирішила зустрітись з останнім та поговорити з цього приводу. На прохання адвоката навіть вирішили спільно з відповідачем піти до сімейного психолога. Однак, відповідач вирішив, що хоче повернутися в сім`ю, на що позивачка не погодилась, відтак він повідомив, що оголошує їй війну і забере в неї дітей.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що 24.01.2015 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивачкою) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідачем), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області від 06.02.2016 року, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 19.03.2021 року.

На час розгляду справи шлюб між подружжям розірвано.

Після фактичного припинення шлюбних відносин діти залишилась проживати разом з позивачкою (матір`ю).

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

При цьому згідно ч.2 ст.161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Місце проживання - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1 ст.29 ЦК). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (ч.1 ст.33 Конституції).

Однак визначення місця проживання дитини має свою специфіку, оскільки дитина, як правило, в силу своєї психічної та фізичної незрілості, фактичної нездатності проживати самостійно мають проживати разом зі своїми батьками або з особами, які їх заміняють.

Отже, чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини.

Слід зауважити, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У своїй позовній заяві позивачка посилається на те, що проживання дітей разом з батьком може негативно позначитись на їхньому емоційному стані, вихованні та розвитку, оскільки вони фактично були свідками проявів домашнього насильства батька відносно матері, а в сина наявний посттравматичний стрес, а саме: багато думок про подію (небажане переживання), страх зустріти батька, а також, згідно висновку психолога, поведінка батька створює небезпеку здоров`ю та розвитку дітей, суперечить нормальним умовам розвитку дитини, викликаючи страх та відчуття небезпеки.

В обґрунтування наведеного позивачка зазначає, що 25.07.2025 року відповідач у стані алкогольного сп`яніння здійснив домашнє насильство психологічного характеру відносно позивачки, а саме: ображав її нецензурною лексикою та сильно кричав на очах у їхнього малолітнього сина ОСОБА_6 , чим сильно налякав його та завдав йому психологічного страждання. У зв`язку з цим на відповідача було складено адміністративний протокол серії ВАД №695310 за ч.1 ст.173-2 від 25.07.2025 року, а також винесено Терміновий заборонний припис серії АА №633139 від 25.07.2025 року. Відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/11081/25 громадянина України ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу.

16.09.2025 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради затверджено Висновок про доцільність визначення місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Своє рішення орган опіки та піклування мотивував тим, що проживання дітей разом з матір`ю відповідає їхнім найкращим інтересам та забезпечує стабільний догляд, турботу, безпеку і гармонійний розвиток.

У свою чергу проживання дітей разом з батьком може негативно позначитися на їхньому емоційному стані, вихованні та розвитку, оскільки вони фактично є свідками домашнього насильства.

Суд критично оцінює доводи сторони відповідача про відсутність спору про визначення місця проживання дітей, оскільки наявність конфліктних стосунків батьків щодо визначення місця проживання дитини, встановлено органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому під час підготовки висновку, а також констатовано у висновку психолога, який відзначає вплив такого конфлікту на психічний стан дитини; звернення батьків до правоохоронних органів тощо.

Поведінка і стосунки сторін у судових засіданнях засвідчили про нездатність дійти спільного рішення щодо вирішення конфлікту.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2021 року у справі №522/2593/19, провадження№61-5380св21.

Отже, аналізуючи докази, зібрані у справі, суд, виходячи включно із рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання та виховання дитини, закріплених у нормах національного законодавства, зазначених вище, та в інтересах самих дітей, приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, що буде повністю відповідати інтересам дітей, які мають повне право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Керуючись ст.ст.12,13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст.161 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області від 06.02.2016 року, актовий запис №187) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 19.03.2021 року, актовий запис №268), разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради: ЄДРПОУ 42858487, 88000, Закарпатська обл., пл.Поштова, буд.3.

Повний текст рішення суду складено 07.01.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник