Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №688/4436/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 688/4436/25

Провадження № 2/675/258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

"07" січня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначається, що 10 червня 2024 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. 10 червня 2024 року відповідачкою підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, на підставі якої їй відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку.

За договором про надання банківських послуг від 10 червня 2024 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 40,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 не виконала обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 14 липня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 72 498,52 грн, яка складається з: 42 685,47 грн заборгованості за кредитом, 28 863,05 грн заборгованості за відсотками, 950,00 грн штрафу.

Враховуючи наведене, АТ «А-Банк» просить суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року дану цивільну справу передано на розгляд до Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року прийнято позовну заяву АТ «А-Банк» до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Ушакевич М. П. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за її відсутності, зазначає, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подала, про причини неприбуття суд не повідомила.

Відповідно до змісту частини 7 статті 128, пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із повідомлення Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 3230/03-14 від 16 жовтня 2025 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .

Надіслана ОСОБА_1 судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат за вказаною адресою не проживає». Такі дані вказані на поштовому конверті, який повернувся до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 07 січня 2026 року на 09 год 15 хв.

Іншої адреси свого місця проживання чи перебування ОСОБА_1 суду не повідомлено.

Тому у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації суд вважає, що остання повідомлена належним чином.

У відповідності до положень статей 223 частини 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10 червня 2024 року о 12 год 44 хв 55 с підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

За змістом Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» 10 червня 2024 року відповідачка своїм підписом підтвердила, що дана анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-Банк» становлять Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Вказаною заявою ОСОБА_1 також засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому вказаним у Анкеті-заяві відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Вона визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта.

Згідно заяви ОСОБА_1 про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 10 червня 2024 року відповідачка просила банк відкрити їй поточний рахунок НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на наступних умовах. Вид послуги - відкриття та обслуговування поточного рахунку. Вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок. Тип кредиту - кредитування рахунку. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001 %. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців. Кредит надається клієнту відповідно до тарифів, які розміщуються на веб-сайті банку у розділі «Картки».

Вказана заява підписана ОСОБА_1 10 червня 2024 року о 12 год 45 хв цифровим власноручним підписом.

Згідно з розрахунком АТ «А-Банк» станом на 14 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 72 498,52 грн, яка складається з: 42 685,47 грн заборгованості за кредитом, 28 863,05 грн заборгованості за відсотками, 950,00 грн штрафу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Досліджені судом докази вказують на те, що АТ «А-Банк» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом.

При укладенні кредитного договору відповідачкою вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору, отримала кредитні кошти, однак не виконувала грошові зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 порушила умови договору кредиту від 10 червня 2024 року, допустила прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, тому з неї на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась станом на 14 липня 2025 року, в розмірі 71 548,52 грн, яка складається з: 42 685,47 грн заборгованості за кредитом, 28 863,05 грн заборгованості за відсотками.

Що стосується позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення штрафу в розмірі 950,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Відтак у задоволенні позовної вимоги банку про стягнення з позичальника штрафу за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки слід відмовити.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отже, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 362/2159/15-ц.

Із системного аналізу як приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», так і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосовує суд, відхиляючи дані позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме: прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2390,66 грн.

У позовній заяві АТ «А-Банк» заявлено про стягнення з ОСОБА_1 20 200,00 грн понесених витрат на правову допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано:

- копію довіреності від 26 серпня 2025 року на представництво інтересів позивача адвокатом Ушакевич М. П.;

- копію договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням “Правовий курс» та позивачем;

- копію наказу № 02-к від 28 червня 2024 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу до Адвокатського об`єднання “Правовий курс»;

- копію додаткової угоди № 1 від 08 квітня 2025 року до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, укладеної між Адвокатським об`єднанням “Правовий курс» та позивачем;

- реєстру № 1 від 22 липня 2025 року до договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року;

- копію свідоцтва про право Ушакевич М. П. на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23 травня 2019 року.

У акті приймання-передачі правничої допомоги від 14 серпня 2025 року за договором № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року конкретизовано суть правової допомоги, наданої позивачу Адвокатським об`єднанням “Правовий курс». Загальна вартість послуг складає 20 200,00 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із вказаного слідує, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У частині 3 статті 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 20 200,00 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Разом з тим, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, які задоволено, а саме: у сумі 19 935,30 грн (71 548,52 ? 20 200,00 : 72 498,52 = 19 935,30).

Суд також враховує, що відповідачка не зверталася до суду з клопотанням про зменшення розміру судових витрат і не довела їх неспівмірності із обставинами, зазначеними у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце знаходження - м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ – 14360080) заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2024 року у розмірі 71 548 (сімдесят одна тисяча п`ятсот сорок вісім) грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місце знаходження - 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ – 14360080) судовий збір у розмірі 2390 (дві тисячі триста дев`яносто) грн 66 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 935 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 30 коп.

У задоволенні решти вимог позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місце знаходження - м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ – 14360080.

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 07 січня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський