Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №601/3602/25 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/3602/25

Провадження № 1-кп/601/79/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець кримінальне провадження №12025211010000373, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17.09.2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм-охоронцем, раніше не судимого,

- обвинуваченого за частиною 2 статті 286 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

16 вересня 2025 року біля 14 год. 30 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «МЕРСЕДЕС-БЕНЦ СПРІНТЕР» («MERCEDES-BENZ SPRINTER»), реєстраційний номер НОМЕР_1 , з одним пасажиром, без вантажу, рухався автомобільною дорогою Н-02 сполученням «М06 - Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка», в межах с. Дунаїв, Кременецького району, Тернопільської області, в напрямку з м. Кременець до м. Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області.

Під час руху вказаною ділянкою автодороги, водій ОСОБА_3 не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР), а також вимоги, які наведені у пунктах 1, 2 абзацу 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В цей час проїзною частиною, в попутному з автомобілем «МЕРСЕДЕС- БЕНЦ СПРІНТЕР» («MERCEDES-BENZ SPRINTER») напрямку рухався із невеликою швидкістю гужовий транспорт (віз з кіньми) під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 із пасажиркою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_2 .

Наближаючись до кінної підводи, яка рухалася попереду у попутному напрямку, водій ОСОБА_3 , не переконавшись у безпечності маневру, розпочав обгін, не впевнившись у відсутності зустрічного транспорту, чим порушив вимоги пунктів: 1.10, (в частині визначення понять: «обгін» і виконання їх вимог), 14.2 (в) ПДР, які зобов`язують перед початком обгону переконатися, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Під час виконання маневру обгону кінної підводи водій помітив зустрічний транспортний засіб, реагуючи на зміну дорожньої обстановки, ОСОБА_3 змістився у свою смугу руху, однак при цьому не дотримався безпечної дистанції до гужового возу, який рухався попереду, чим порушив вимоги пунктів 13.1 ПДР України, відповідно до яких водій повинен під час руху дотримуватись безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухається попереду, щоб уникнути зіткнення у випадку його раптового гальмування або зменшення швидкості.

Унаслідок недотримання безпечної дистанції водій ОСОБА_3 допустив зіткнення передньої частини автомобіля з задньою лівою частиною кінної підводи, яка рухалася у попутному напрямку.

Внаслідок наїзду громадянка ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: - закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку, забійно - рвану рану та підшкірну гематому тім`яної ділянки волосяної частини голови справа, закриту травму шийного відділу хребта у виді перелому остистого відростка 4-го хребця, без порушення функції спинного мозку, закриту травму грудної клітки у виді переломів лівих 9-10-го ребер, закритої травми кісток тазу у виді переломів тіл 2, 3-го крижових хребців, без порушення функції спинного мозку, "осаднення" ділянки правого ліктьового та обох гомілково - ступневих суглобів.

Виявлені в ОСОБА_6 тілесні ушкодження, не були небезпечними для життя у момент заподіяння та у своєму клінічному перебігу супроводжувалися тривалим (більше 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Громадянин ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у виді перелому кісток склепіння та основи черепа справа (потиличної кістки справа, що поширюється на великий отвір вказаної кістки), що супроводжувалась забиттям головного мозку важкого ступеня (за клінічною класифікацією), внутрішньо мозковими крововиливами в лобовій і скроневій частках обох та тім`яній частці правої півкуль головного мозку, крововиливом під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку, які ускладнились розвитком набряку речовини головного мозку і зміщенням його серединних структур вправо, крововиливом у шлуночкову систему, "осаднення" лобової ділянки (без уточнення локалізації, закритої травми грудної клітки та верхнього плечового поясу у виді багатоуламкового перелому стернального (внутрішнього) кінця правої ключиці, численні синці, "осаднення" обох гомілок.

Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння (п.п. 2.1., 2.1.1 (а), 2.1.2, 2.1.3 (б) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).

Порушення водієм ОСОБА_3 , вимог пунктів: 1.5 ч.І, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «обгін» і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 13.1, 14.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведенні у абзацах 1,2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянню тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 та спричинення потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся у скоєному та пояснив, що його показання, які він давав на досудовому слідстві є повними, достовірними і такими, що свідчать про повне визнання вини, щире каяття, допомогу та сприяння органам досудового слідства в розкритті вказаного кримінального правопорушення.

Також, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні пояснили, що обвинувачений був тверезий. Просять врахувати те, що обвинувачений працює водієм на підприємстві, що зазначено у наданих суду довідках . Обвинувачений зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, просить суд призначити покарання відповідно до санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене, при цьому не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Також просить суд за можливості застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Він також пояснив, що погоджується на скорочену процедуру розгляду кримінальної справи і що всі дані про скоєне кримінальне правопорушення, вірно викладені в процесуальних документах кримінальної справи.

Потерпілі в судовому засіданні пояснили, що претензій до обвинуваченого не мають. Просять його суворо не карати та, не позбавляти обвинуваченого волі та прав керування. Цивільний позов ними не заявлено, оскільки збитки обвинуваченим їм відшкодовано повністю.

Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, вислухавши думку учасників судового розгляду та, роз"яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини у апеляційному порядку, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження та потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення та вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до вимог статей 65, 66, 67 КК України, враховує особу обвинуваченого, те, що він позитивно характеризується по місцю проживання, та праці, має міцні соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав, щиро розкаявся, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, збитки відшкодував добровільно - пом`якшуючі покарання обставини, також суд враховує думку потерпілих, які просять обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його прав керування транспортним засобом, та відсутність обтяжуючих вину обставин, а тому слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, відповідно до ст. 76 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Так, аналізуючи характер та обсяг, допущених ОСОБА_3 , порушень Правил дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також той факт, що транспортний засіб для обвинуваченого та його сім`ї є необхідним, робота обвинуваченого безпосередньо пов`язана з водінням автомобіля, а також враховуючи при цьому думку потерпілих, які просили не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання, суд приходить до висновку про можливість не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим та адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін - особисте зобов`язання.

Питання речових доказів віришити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

По справі проведено судові експертизи, за які з обвинуваченого слід стягнути в користь держави кошти.

Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 374, 394, 395, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_3 , встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити без змін - особисте зобов`язання.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових автотехнічних та транспортно-трасологічної експертиз в сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятисот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Речові докази: медичні карти із результатами обстежень на ім"я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повернути в комунальне некомерційне підприємство «Кременецька опорна лікарня».

Скасувати арешт на автомобіль («MERCEDES-BENZ SPRINTER»), реєстраційний номер НОМЕР_1 та на кінну підводу без маркувальних ознак із металевим корпусом та дерев"яними елементами, що накладений ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.09.2025 року, повернувши вказаний автомобіль ОСОБА_8 та кінну підводу - володільцю ОСОБА_5 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція на протязі тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: