Рішення від 10 листопада 2025 р. у справі №450/5957/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5957/24 Провадження № 2/450/991/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмили Гордіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_5

про (предмет позову):

визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4623686600:05:000:0865, площею 0,0517 га,

суд постановив

В обґрунтування позову покликається на те, що 12 вересня 1993 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У період спільного подружнього життя, за кошти сімейного бюджету, подружжям було збудовано садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який 03.10.2011 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_6 . Будинок було побудовано на земельній ділянці кадастровий номер 4623686600:05:000:0865, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності, згідно договору дарування від 28.08.2003 року, реєстраційний номер: 2238, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я.

11 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_3 колишній чоловік позивачки – ОСОБА_6 помер. Після смерті колишнього чоловіка позивачки приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмилою Гордіївною відкрито спадщину на належне ОСОБА_6 майно, до складу якого увійшов в тому числі садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 34780717 та . Спадкоємцями є дружина – ОСОБА_2 , малолітній син – ОСОБА_8 (законний представник – мати ОСОБА_2 ), повнолітній син – ОСОБА_5 , неповнолітній син – ОСОБА_7 (законний представник – мати ОСОБА_4 ). 08.06.2024 року приватним нотаріусом Левченко Л.Г. було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме на 1/ 2 садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Для реєстрації права власності на садовий будинок нотаріусу було надано, зокрема, Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, де містяться, в тому числі, відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій він розташований.

Проте, прав на земельну ділянку під будинком нотаріус за позивачкою не зареєструвала, вказавши, що оскільки земельна ділянка була набута покійним чоловіком на підставі договору дарування, а відтак була особистою приватною власністю ОСОБА_6 . Будь-який правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку у ОСОБА_4 відсутній, а відтак як пояснила нотаріус у неї відсутні законодавчо визначені підстави для реєстрації за позивачкою права власності на таку земельну ділянку. Для оформлення права власності на земельну ділянку під належною позивачці нерухомістю нотаріус порадила звернутися до суду, у зв`язку з чим, просить суд задоволити позов.

Ухвалою від 14.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.04.2025 року на адресу надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , з якого вбачається, що даний позов є безпідставним, таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Позивачка ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 , який 11.07.2014р. був розірваний. Від подружнього життя в них народилась двоє дітей: ОСОБА_5 , 1994 р.н. та ОСОБА_7 , 2008 р.н. З 2016 року я перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 . Від подружнього життя в нас народився син ОСОБА_8 , 2017 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. Після його смерті була відкрита спадкова справа приватним нотаріусом Левченко Л.Г. № 17/2020р. З заявами про прийняття спадщини звернулись: позивачка в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., ОСОБА_5 , я, в своїх та неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2017 р.н., інтересах. Крім того, позивачка ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, їй було видано свідоцтво на 1/ 2 частину садового будинку з адресом: АДРЕСА_2 . Інша 1/ 2 частина садового будинку належала до спадкового майна, яку в рівних частках успадкували: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

Садовий будинок був збудований на земельній ділянці, яка належала спадкодавцю ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 28.08.2003р., який був посвідчений приватним нотаріусом Моїсєєвою О.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2238. Відповідно дана земельна ділянка не належить до спільного майна подружжя позивачки та ОСОБА_11 . Приватним нотаріусом ОСОБА_12 законно відмовлено позивачці про видачу свідоцтва про право власності на частку в майні подружжя і на частину цього майна. Позивачка безпідставно просить суд визнати за нею право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки у майні подружжя.

07.04.2025 року надійшов відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.04.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів постановлено задоволити; витребувати у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Левченко Л.Г. належним чином завірену копію читабельної форми спадкової справи № 17/2020 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

07.07.2025 року закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

Представниця позивачки – адвокатка Когут І.Ю. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити повністю.

Представниця відповідача ОСОБА_2 – адвокатка Літовченко Л.Р. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, заперечила щодо позовних вимог у повному обсязі.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Левченко Л.Г., в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку учасників процесу та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

12 вересня 1993 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, про що відділом запису актів громадського стану виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів здійснено актовий запис № 2218. Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 14.12.1994 року) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.09.2008 року).

Згідно відмітки про сімейний стан в паспорті серії НОМЕР_4 виданого Залізничним РВ УМВС України у Львівській області від 05.05.1997 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11.07.2014 року у справі № 446/4113/14-ц.

З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 08.01.2021 року, виданого Личаківським у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 у віці 47 років, про що було складено відповідний актовий запис № 2046.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62924177 від 16.12.2020 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заведена 16.12.2020 року спадкова справа № 66953342 приватним нотаріусом Левченко Л.Г., номер у нотаріуса 17/2020.

За час свого життя ОСОБА_6 своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядився в цілому чи частково, заповіту не склав.

За час свого життя ОСОБА_6 набув право власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який 03.10.2011 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_6 (свідоцтво про право власності від 03.10.2011р., видане Солонківською сільською радою на підставі рішення виконкому № 63 від 08.09.2011р.)

Будинок було побудовано на земельній ділянці кадастровий номер 4623686600:05:000:0865, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності, згідно договору дарування від 28.08.2003 року, реєстраційний номер: 2238, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. (згідно інформаційної довідки № 404289803 від 18.11.2024 року – інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його дружина – ОСОБА_2 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 04.07.2017 року, малолітній син – ОСОБА_8 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 03.08.2017 року), (законний представник – мати ОСОБА_2 ) (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 04.07.2017 року), повнолітній син – ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 14.12.1994 року), неповнолітній син – ОСОБА_7 ) свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 19.09.2008 року) (законний представник – мати ОСОБА_4 ).

Із наявної в матеріалах спадкової справи № 17/2020 до майна померлого ОСОБА_8 від 05.12.2020 року вбачається, що позивач в своїх та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., відповідач ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2017 р.н. у справі 16.12.2020 та 27.01.2021 року подали заяву про видачу свідоцтв про права на спадщину за законом, із якої вбачається, що помер чоловік та батько малолітніх синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається зі всього майна, яка належало йому на день смерті.

08.06.2024 року приватним нотаріусом Левченко Л.Г. було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя, а саме на 1/ 2 садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на спірну земельну ділянку колишній чоловік позивачки – ОСОБА_6 набув на підставі Договору дарування від 28.08.2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , посвідченого приватними нотаріусом Пустомитівського районного округу Моісєєвою О.Я за р.н. 2108 (дублікат договору від 26.08.2021 року № 2238). Однак, право власності на земельну ділянку, площею 0,517 га на території Солонківської сільської ради ОСОБА_6 не зареєстрував.

Згідно з правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Частина 1 ст. 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Як випливає з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.18-2 постанови № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції від 19.03.2010 р.), якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного з подружжя, а не спільною сумісною власністю подружжя, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

У постанові від 12.07.2023 № 352/1506/21 (61-4227св23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/112202474 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

У вищевказаній постанові касаційний суд зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у нормах ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником або користувачем відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу. При цьому у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18)).

З огляду на викладене, враховуючи рівність часток подружжя у праві власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 08.06.2024 року, позивачка має право на оформлення за нею права власності на земельну ділянку, на який розміщений цей будинок у розмірі пропорційному розміру частки у праві власності на нерухоме майно – тобто на ? земельної ділянки.

Відповідно до 36-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (із змінами та доповненнями) державна реєстрація переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, що розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), яка перебувала у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, проводиться одночасно із державною реєстрацією переходу права власності на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до його набувача.

Однак, приватний нотаріус Левченко Людмила Гордіївна, всупереч приписам ст. 36-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не здійснила одночасної реєстрації переходу прав на земельну ділянку при реєстрації права на об`єкт нерухомого майна, тим самим не визнавши права позивачки на таку земельну ділянку.

Натомість, відповідно до листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» нотаріус може бути відповідачем у справах цієї категорії в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право.

Щодо співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , то вказані особи визначені співвідповідачами, так як ними подано заяви про прийняття спадщини, в тому числі і щодо спадкування часток у спірній земельній ділянці. Відповідачі права позивачки на 1/ 2 земельної ділянки не визнають. ОСОБА_2 свої заперечення щодо позовних вимог виклала і у відзиві на позовну заяву.

Участь батьків, які в силу приписів ст. 59 ЦПК України є законними представниками своїх дітей виключає також необхідність залучення до участі у справі органів опіки і піклування для захисту інтересів дітей у даному судовому процесі.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас, право власності на садовий будинок зареєстровано як спільна часткова власність за двома особами - 1/ 2 належить позивачці та 1/ 2 числиться за покійним ОСОБА_6 та є частиною спадкової маси, що підлягає поділу між його спадкоємцями.

Враховуючи вищенаведене, право на частку садового будинку за адресою АДРЕСА_1 позивачці перейшло не як частина спадщини, а як частка у праві спільної сумісної власності подружжя. Майно, яке належить одному з подружжя на праві спільної сумісної власності подружжя, не входить до складу спадщини, а тому спадкоємці не можуть претендувати на таке майно. Відтак, реалізація позивачкою своїх прав щодо майна колишнього чоловіка – ОСОБА_6 не зачіпає та не порушує прав його спадкоємців, в тому числі неповнолітнього та малолітнього синів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, в зв`язку з тим, що одночасно з правом власності на садовий будинок право власності позивачки на земельну ділянку, на якій він розташований, зареєстровано не було і позивачка позбавлена можливості у позасудовому порядку, її права підлягають судовому захисту.

Враховуючи наведене, та те, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, в установленому законом порядку прийняла спадщину, подавши до нотаріуса відповідну заяву, позовні вимоги його в цій частині також є законними та обґрунтованими, та за нею слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4623686600:05:000:0865, площею 0,0517 га.

Керуючись ст. 16, ч.3 ст. 268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 13, 141, ч. 2 ст. 247, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_4 , - задоволити.

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4623686600:05:000:0865, площею 0,0517 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20.11.2025 року.

Учасники справи:

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ; приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Левченко Людмила Гордіївна, АДРЕСА_5 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_6 ; ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , АДРЕСА_4 .

СуддяЄ. О. Данилів