Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №462/8594/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8594/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» 03.11.2025 року звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3760533 від 10.08.2021 року в розмірі 51429,00 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 44198 грн – заборгованість за відсотками, 231 грн – комісія, та за кредитним договором №102119885 від 18.08.2021 року в розмірі 53445,00 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 45675 грн – заборгованість за відсотками, 770 грн – комісія, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.08.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (надалі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3760533 та надано відповідачу кошти в розмірі 7000 грн. 18.08.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (надалі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102119885 та надано відповідачу кошти в розмірі 7000 грн. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, однак свого обов`язку щодо їх повернення не виконав. 29.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до вказаного реєстру прав вимог до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 104874 грн, з яких: 14000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 89873,00 грн – заборгованість за відсотками, 1001 грн – комісія. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором №3760533 від 10.08.2021 року в розмірі 51429,00 грн та №102119885 від 18.08.2021 року в розмірі 53445,00 грн. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не скеровано.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 10.08.2021 відповідачу для ознайомлення надано паспорт споживчого кредиту № 3760533, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту /а.с. 81/.

Надалі, 10.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання із використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора R41577 було укладено Договір про споживчий кредит № 3760533 шляхом підписання анкети заяви на кредит /а.с.28-32, 92/.

Згідно із п. 1.2. договору про споживчий кредит № 3760533 сума кредиту становить 7000 грн.

Згідно із п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 10.08.2021 року.

П. 1.5 Договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 231,00 грн, що становить 3,3 % від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.4 – 1.6 сторонами погоджено, що дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів є 09.09.2021 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 0,38 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія становить 231 грн.

Згідно із п.1 договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у встановлений п.4.1. термін.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно із п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України та вважається, що ця умова встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім цього, позичальником також разом із кредитним договором підписано Графік платежів за Договором про споживчий кредит № 3760533, який містить повну інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку його повернення /а.с.51/

На виконання умов укладеного договору № 3760533 кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника НОМЕР_1 у сумі 7000 грн, що стверджується квитанцією від 10.08.2021 /а.с. 117/.

Також судом встановлено, що 18.08.2021 відповідачу для ознайомлення надано паспорт споживчого кредиту № 102119885, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту /а.с. 15/.

Надалі, 18.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, шляхом підписання із використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора L56788 було укладено Договір про споживчий кредит № 102119885 шляхом підписання анкети заяви на кредит /а.с. 9-13, 16/.

Згідно із п. 1.2. договору про споживчий кредит № 102119885 сума кредиту становить 7000 грн.

Згідно із п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 18.08.2021 року.

Пунктом 1.4 – 1.6 сторонами погоджено, що дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів є 17.09.2021 року. Стандартна процентна ставка становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія становить 770 грн.

Окрім цього, позичальником також разом із кредитним договором підписано Графік платежів за Договором про споживчий кредит № 102119885, який містить повну інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку його повернення.

На виконання умов укладеного договору № 3760533 кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника НОМЕР_1 у сумі 7000 грн, що стверджується квитанцією від 18.08.2021 /а.с. 23/.

Таким чином, позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав кредит в сумі 14 000 грн, що підтверджується довідками від 10.08.2021 року та 18.08.2021 року /а.с. 23,117/.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Також судом встановлено, що 29.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги /а.с.35-39/. Згідно з умовами договору факторингу (п. 6.1.4) право вимоги передається фактору за Актом приймання передачі Реєстру Боржників.

Також 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги до відповідача /а.с.68-73/. Згідно з умовами договору факторингу (п. 5.2) права вимоги вважаються відступленими в день підписання Акту приймання передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до Акту прийому –передачі Реєстру Боржників від 29.11.2021 року та Реєстру боржників (а.с. 45-50), а також Акту прийому –передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 року та Реєстру боржників (а.с. 82-91) ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами.

При цьому судом перевірено розрахунки заборгованості та встановлено, що такі розрахунки не кореспондують вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів + 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима становить 150 днів (30 днів за пільговою ставкою та 120 днів за базовою ставкою) розпочався 01.10.2021 та закінчився 28.02.2022 року.

Враховуючи суму кредиту, пільгову процентну ставку (0,38 % на день) на 30 днів, базову процентну ставку (5,00 % на день) на 120 днів, сума заборгованості за процентами становить 30х0,38 %х7000 (798 грн) + 120 х5% х7000 (42000 грн) = 42798,00 грн. Тобто саме ця сума нарахованих процентів підлягає стягненню з відповідача поряд з сумою тіла кредиту - 7000 грн, а загалом 49798,00 грн. Доказів продовження строку дії даного договору та строку кредитування після цієї дати матеріали справи не містять, так само як доказів сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості.

Таким чином до стягнення за обома договорами підлягає сума у 99596,00 грн.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З приводу стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає, що згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно із ч. 3 ст. 55 вказаного Закону України банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Водночас, суд зазначає, що згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

У своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата ВС констатувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Висновок щодо нікчемності положень кредитних договорів, які передбачають обов`язок позичальника сплачувати банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості, після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» викладено в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20 (провадження№ 61-11866св21) та від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

З урахування наведеного, оскільки умовами кредитного договору №102119885 від 18.08.2021 року та кредитного договору №3760533 від 10.08.2021 року передбачено комісію за надання кредиту, тобто за дію, яку вчиняє банк з метою встановлення правовідносин, вимагати придбання якої забороняє частина третя статті 55 Закону № 2121-III. Тому така умова договору є нікчемною і у стягненні комісії слід відмовити.

Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 42000,00 грн (7000,00 грн + 7000,00 грн + 14000 грн + 14000 грн), а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору (платіжна інструкція №0570390009 від 30.10.2025 року – а.с.123).

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме на суму 2300,50 грн (із розрахунку 99596,00 грн х 2422,40 грн. : 104874 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №2270, витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, прайс-лист, /а.с.100-106/.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Більше того, відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн за участь у цивільній справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також їх необхідністю для постановлення судового рішення.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме на суму 2849,00 грн (із розрахунку 99596,00 грн х 3000 грн. : 104874 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 19, 81, 89,141, 263-265 Цивільного процесуального України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 99596(дев`яносто дев`ять п`ятсот дев`яносто шість) грн 00 коп. заборгованості та 5149,50 грн судових витрат.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф.306;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванюк І.Д.