Рішення від 22 жовтня 2025 р. у справі №753/16664/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16664/25

провадження № 2/753/10850/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Котенко Р. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Троцковець К. В.,

учасники не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року адвокат Каленський Олексій Ігорович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Ті Мі про розірвання шлюбу.

На обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що з 01 серпня 2014 року позивач та відповідачка перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування сторін у шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подружні відносини між сторонами припинені. Сторони не ведуть спільне господарство, у позивача відсутні спільні інтереси з дружиною, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння.

Представник позивача зазначає, що шлюб між сторонами фактично припинив своє існування, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливими й суперечать інтересам позивача. Спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній, а майнові правовідносини подружжя врегульовані шлюбним договором, укладеним 05 серпня 2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи визначено суддю Котенко Р. В. як головуючу у справі.

Ухвалою від 03 вересня 2025 року суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Звертаючись до суду, представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, а також провести розгляд справи за його відсутності.

Від відповідачки 21 жовтня 2025 року засобом поштового зв`язку до суду надійшла заява, у якій вона не заперечувала проти розірвання шлюбу між нею та позивачем та просила здійснювати розгляд справи без її участі у судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, з дотриманням вимог належності, допустимості, достовірності та достатності, а також повно й всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно положень статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно з частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

З огляду на зазначені вимоги Закону України «Про міжнародне приватне право», суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, підлягають розгляду відповідно до вимог законодавства України.

За положеннями статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Згідно з пунктом восьмим розділу другого Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок учинення консульської легалізації офіційних документів, складених за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, або таких, що від них виходять, як на території України, так і за кордоном встановлено Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2002 року за № 535/6823 (далі - Інструкція).

За приписами Інструкції консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. При цьому консул не несе відповідальності за зміст документа (пункт 1.2 Інструкції).

Консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України (пункт 2.2 Інструкції).

Під час приймання документів на легалізацію консульська посадова особа має пересвідчитись у тому, що документи за своїм змістом і порядком оформлення відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним договорам (пункт 4.10 Інструкції).

Закордонні дипломатичні установи України приймають на легалізацію офіційні документи, складені і засвідчені на території держави перебування або консульського округу органами державної влади, до компетенції яких входить проведення процедури консульської легалізації, для їх подальшого використання в Україні (пункт 5.1 Інструкції).

Консульська посадова особа засвідчує офіційні документи лише після того, як пересвідчиться у їх відповідності міжнародним договорам України, чинному законодавству України і країни перебування (пункт 5.4 Інструкції).

Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу (пункт 1.3 Інструкції).

Легалізаційний напис здійснюється на всіх документах, як правило, на верхній частині відкидної сторінки, а на свідоцтвах про реєстрацію актів громадянського стану - на зворотному боці.

Посвідчувальні написи при легалізації документів можуть бути зроблені друкарським способом або спеціальним штампом. У кожному окремому випадку вид штампа обирається консульською посадовою особою. Обов`язковими елементами посвідчувального напису є підпис консульської посадової особи, відбиток гербової печатки даної установи, реєстраційний номер запису за журналом реєстрації учинюваних дій та дата здійснення легалізації (пункт 6.3 Інструкції).

Судом встановлено, що 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Ті Мі було укладено шлюб в Управлінні цивільної адміністрації міста Лішуй провінції Чжецзян Китайської Народної Республіки, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та нотаріальним свідоцтвом, виданим нотаріусом Лю Сюжун Нотаріальної контори повіту Цинтянь провінції Чжецзян Китайської Народної Республіки від 14 листопада 2017 року. Зазначені документи пройшли процедуру консульської легалізації відповідно до норм міжнародного права у Генеральному консульстві України в Шанхаї 21 грудня 2017 року за № 572/794.

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із позовної заяви встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено, а подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Згідно зі статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу, а також правові наслідки його припинення визначаються правом, яке на момент припинення шлюбу регулює правові наслідки шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один із подружжя й надалі має місце проживання у цій державі. За відсутності такого місця проживання правові наслідки шлюбу визначаються правом держави, з якою обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

З урахуванням того, що подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні, а також що місце проживання сторін станом на день подання позову до суду зареєстроване в Україні, суд дійшов висновку, що розірвання шлюбу між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою Китайської Народної Республіки Ті Мі підлягає здійсненню на підставах та в порядку, передбачених Главою 11 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов`язки у шлюбі й сім`ї.

Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній і взаємній згоді жінки та чоловіка, а примушування до вступу в шлюб не допускається.

З наведених норм права вбачається, що добровільність є однією з основоположних засад шлюбу. Шлюб як сімейний союз спрямований на створення сім`ї, а як союз - має договірну природу, що зумовлює його добровільний характер та ґрунтується на взаємній любові, повазі, довірі, підтримці й взаємодопомозі між подружжям.

Разом із тим шлюб не є безумовним чи примусовим зв`язком і може бути припинений у разі втрати зазначених засад. Розірвання шлюбу свідчить про стійкий та незворотний розлад подружніх відносин і припинення сімейного життя.

Позов про розірвання шлюбу відповідно до вимог законодавства може бути пред`явлений одним із подружжя. У даному випадку позивач скористалася наданим йому законом правом та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягаючи на неможливості його подальшого збереження. Позивач не має наміру зберігати шлюбні відносини з відповідачкою, що свідчить про відсутність добровільної згоди на продовження сімейного союзу.

Суд бере до уваги, що збереження шлюбу можливе виключно за наявності взаємної волі сторін, почуттів любові та поваги, а також спільного прагнення до підтримання сімейних відносин. За відсутності таких умов примушування особи до збереження шлюбу є неприпустимим та суперечить засадам сімейного права.

Враховуючи доводи позивача, суд доходить висновку, що причини, які спонукали його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо вступу до шлюбу, перебування у шлюбі та його розірвання.

Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється, зокрема, внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оцінивши встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що сім`я сторін фактично та остаточно розпалася, підстав для надання строку для примирення сторін не вбачається, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, а заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а шлюб між сторонами - таким, що підлягає розірванню.

Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та повертає позивачу 50 відсотків судового збору з державного бюджету.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , зареєстрований 01 серпня 2014 року Управлінням цивільної адміністрації міста Лішуй провінції Чжецзян Китайської Народної Республіки, засвідчений нотаріусом Нотаріальної контори повіту Цинтянь провінції Чжецзян Китайської Народної Республіки Лю Сюжун 14 листопада 2017 року, - розірвати.

Стягнути з Ті Мі на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605,60 грн.

Повернути позивачу з державного бюджету частину сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн, відповідно до квитанції № 2210-0686-9563-8343 від 04 серпня 2025 року (ідентифікатор документа в казначействі - 865111790).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідачка: Ті Мі, громадянка Китайської Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Р. В. Котенко