Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №534/2804/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2804/25

Провадження №2/534/1152/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 січня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі суду головуючого судді Малюк М.В.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Я.О.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – позивач) звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 (далі – відповідач) заборгованість за договором №00-9742345 від 26.04.2024 у розмірі 26 304,08 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №00-9742345 (далі – кредитний договір), який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі вказаного договору відповідачу було надано кредит у сумі 8000,00 грн строком на 360 днів.

25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №00-9742345 від 26.04.2024.

Зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань виникла заборгованість на загальну суму 26 304,08 грн, з яких, 7 900,00 грн – сума заборгованості за кредитом, 18 404,08 грн – сума заборгованості за відсотками.

Відповідач не скористався правом відзиву на позовну заяву.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

11.11.2025 Горішньоплавнівським міським судом Полтавської області постановлено ухвалу, якою відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію про перерахування кредитних коштів відповідачеві.

Ухвалу суду від 11.11.2025 виконано особою, у якої витребувано докази.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав. Проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про розгляд справи за її відсутності не подала. Правом відзиву на позовну заяву не скористалася.

06.01.2025 у відповідності до вимог частини 1 статті 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду цієї справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені Судом

Суд дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що 26.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №00-9742345, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 8000.00 (вісім тисяч) гривень. Тип Кредиту – кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби (пункт 1.2 Договору).

Згідно пункту 1.3 Договору, строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «21» квітня 2025 року згідно умов пункту 3.4 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 11.05.2024, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та Комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною. У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за Періодичної дати оплати процентів, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином, а проценти за цим Договором продовжуватимуть нараховуватися згідно умов цього Договору. У разі, якщо Позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за цим Договором по сплаті нарахованих процентів на Періодичну дату оплати процентів та поверне повністю Суми кредиту не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати оплати процентів, то вважатиметься, що Позичальник повністю достроково погасив кредит.

Згідно пункту 1.5 Договору, тип процентної ставки – фіксована.

1.5.1. Стандартна процента ставка складає 1,47% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Відповідно до пункту 2.8 Договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 26.04.2024.

Сума Кредиту перераховується кредитодавцем у розмірі 8000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало, надало останньому кредит у сумі 8000,00 грн шляхом зарахування 26.04.2024 кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_2 , шо підтверджується платіжним листом АТ «Універсал Банк» та випискою за договором за період 26.04.2024-01.05.2024.

25.11.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №25112024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №25112024-МК/Ейс, клієнт - ТОВ «Макс Кредит» відступає фактору (позивачеві) – ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 у сумі 26 304,08 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 03.12.2024 № 17, позивач на підставі договору факторингу провів оплату ТОВ «Макс Кредит» у сумі 1 532 950,83 грн, що відповідає вимогам пункту 3.1. Договору факторингу.

З наданого позивачем детального розрахунку боргу за кредитним договором від 26.04.2024 №00-9742345 слідує, що з боку відповідачки обліковується заборгованість на загальну суму 26 304,08 грн, з яких, 7 900,00 грн – сума заборгованості за кредитом, 18 404,08 грн – сума заборгованості за відсотками.

Застосовані Судом норми матеріального права.

З огляду на предмет спору, для суду підлягають вирішенню питання, по-перше, щодо реальності права вимоги, відступленого позивачеві, тобто укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, по-друге, стосовно переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за договором факторингу та наявності підстав стягнення заборгованості.

До спірних правовідносин належать застосуванню норми Глави 71 ЦК України щодо правовідносин за договором позики та норми глави 47 цього кодексу щодо підстав та порядку заміни кредитора у зобов`язанні.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. При визначенні реального договору суд посилається на позицію ОП КЦС ВС у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.

Отже кредитний договір є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту передання позичальникові грошей.

Тому обов`язковою умовою укладення між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору має бути доведення факту передання позикодавцем відповідачеві грошових коштів, що є предметом кредитного договору.

З огляду на предмет доказування для позивача, зокрема факту реальності вимоги, тобто перерахування первісним кредитором коштів за кредитним договором, ураховуючи вимогу про допустимість та належність доказів суд зауважує, що означений факт може бути підтверджений первинними документами, які містять обов`язкові реквізити (найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, назву документа, дату і місце його складання, зміст та обсяг операції, одиницю її вимірювання, підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу – ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)).

Основними нормативними актами, які встановлюють вимоги до форми та змісту первинних документів в бухобліку є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка Суду.

Суд, застосував означені норми права, оцінив наявні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Позивачем пред`явлено позов, предметом якого є вимоги останнього до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що первісний кредитор та відповідач уклали між собою електронний кредитний договір №00-9742345 від 26.04.2024. Відповідачка згідно з умовами укладеного договору отримала від первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» кредит у сумі 8000,00 грн. Договір укладено зі сторони позичальника шляхом його безпосереднього підписання позичальником – відповідачем електронним підписом.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно з вимогами статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Виписка по особовому рахунку відповідача, надана АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду свідчить про передачу 26.04.2024 первісним кредитором відповідачу грошових коштів в сумі 8000,00 грн, передбачених договором.

Суд зазначає, що означена виписка містить усі необхідні реквізити первинного документа.

При вирішенні питання щодо реальності кредиту, суд застосовує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Так Верховний Суд у цій справі наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Позивачем підтверджено факт набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №00-9742345 від 26.02.2024, на підтвердження чого свідчать витяг з реєстру боржників до договору факторингу, підписаний клієнтом та фактором, акт приймання передавання Реєстру боржників за договором факторингу, платіжна інструкція від 03.12.2024 № 17.

Суд перевірив розрахунок відсотків за користування кредитом та зазначає, що відсотки нараховані в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором, та, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений статтею 13 ЦПК України, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині в межах заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 26.04.2024 №00-9742345 у сумі 26 304,08 грн, з яких, 7 900,00 грн – сума заборгованості за кредитом, 18 404,08 грн – сума заборгованості за відсотками.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача, крім витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн, витрат на професійну правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано суду такі документи:

- договір про надання правової допомоги від 20.08.2025 №28/08/25-01, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора Полякова О.В. та АБ «Соломко та Партнери» в особі керуючого партнера Соломки О.В.;

- акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв послуги, зокрема, такі послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника – 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за - 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500,00 грн, загальна вартість наданих позивачу послуг становить 7 000, 00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, зважаючи на питання, що підлягають врахуванню, суд доходить висновку, що вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника є складовою послуг щодо складання позовної заяви, тому вимога в цій частині є безпідставною. До того ж, ураховуючи предмет позову, суд доходить висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу не є об`єктивно обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Тож справедливим є визначення витрат на правничу допомогу, що підлягатимуть розподілу, в розмірі 3 000,00 грн.

Оскільки позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» задоволено, суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст ст. 12, 78, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором від 26.04.2024 №00-9742345 у сумі 26 304 грн (двадцять шість тисяч триста чотири) грн 08 (вісім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а.

Повне ім`я відповідача:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Марина МАЛЮК