Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №357/13441/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13441/25

3/357/66/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.01.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягується до адміністративного стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП,

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №420423 від 12.08.2025 вбачається, що 12.08.2025 о 08 год. 40 хв. ОСОБА_1 , під час руху за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Героїв Маріуполя, керував транспортним засобом марки Nissan Navara, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився.

В судовому засіданні захисник - адвокат - Чеботарьова Ю. В., яка діяла в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заявила клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Захисник зазначила, що ОСОБА_1 не мав ознак наркотичного сп`яніння та не відмовлявся від прохоження огляду у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі. При цьому захисник звертала увагу на незаконні дії зі строни працівника поліції, який двічі під час розмови з ОСОБА_1 відкладав реєстратор та не фіксував весь хід події, у зв`язку з чим вважає відеозапис долучений до матеріалів не належним доказом, який є не безперервним. Разом з тим, захисник зазначала, що зі слів ОСОБА_1 , під час розмови працівник поліції повідомляв останньому, що краще для нього, як для військового, буде відмовитися від огляду.

Суддя, заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015) (надалі по тексту Інструкція 2).

Так, згідно з п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В свою чергу, у відповідності до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З огляду на викладене, необхідно зазначити, що саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, має наслідки притягнення водія до адміністративної відповідальності, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху України, який ставиться в провину ОСОБА_1 водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає умисну форму вини.

Окрім того, системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Так, згідно вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, авідео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено:

а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції);

б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. (п. 3.3 Розділу III Інструкції).

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).

Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

Тобто, з вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи. Однак під час розгляду справи встановлено, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не забезпечує безперервну фіксацію подій; працівник поліції періодично відходив, залишаючи особу поза об`єктивом камери, чим порушив вимоги щодо належної фіксації події. Таким чином, відеозапис, долучений поліцейським до матеріалів справи на диску DVD не може бути взятий до уваги як належний доказ.

Так, з переглянутого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи, вбачається, що після зупинки транспортного засобу марки Nissan Navara, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , (08:40:00) працівник поліції, встановивши особу ОСОБА_1 , залишив бодікамеру на службовому автомобілі (08:45:40), підійшов до ОСОБА_1 та деякий час вів з ним розмову, після чого працівник поліції знову вдягнув бодікамеру (08:46:40) та почав проводити огляд автомобіля. Через деякий час (08:53:58), працівник поліції розпочав встановлювати ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 . Разом з тим, з переглянутого відеозапису не вбачається достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння.

Надалі, при огляді відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції знову залишив бодікамеру на службовому автомобілі (08:54:54) та пішов до ОСОБА_1 , після чого знову вдягнув бодікамеру (08:58:05) та під відео фіксацію запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній повідомив що немає часу, тобто відмовляється.

Таким чином, наявні в матеріалах справи відеозаписи є фрагментарними, що не в повному обсязі відображають окремі дії та події або ж взагалі не фіксують весь перебіг подій, відтак вони не можуть бути прийнятими до уваги як такі, що дозволяють зробити однозначний висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, такі дії поліцейського, за даних обставин, суддя розцінює, як провокацію правопорушення.

Так, ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі Раманаускас проти Литви від 05.02.2008) .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

При цьому свідків правопорушення не зазначено, пояснення до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, при яких водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, суддя зазначає, що працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані сп`яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи проїхати до медичного закладу. При цьому, в судовому засіданні встановлено, що у працівників поліції не було достатньо підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Так, огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням зазначеного у ст. 266 КУпАП порядку вважається недійсним, і не є доказом по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно положення ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності.

З урахуванням викладеного, оцінивши наведені вимоги законодавства і наявні докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що справу належить закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 130 ч. 1, 221, 245, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ