Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №341/1876/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1876/25

Номер провадження 2/341/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 січня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

УСТАНОВИВ

Представниця Ткаченко Ю. О. в інтересах ТзОВ «Фінпром маркет» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики № 8971392 у розмірі 10725,21 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором позики від 26.04.2025 № 8971392, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 10725,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2755,12 грн, заборгованість за процентами - 2120,09 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 5850,0 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

У призначене судове засідання 28.11.2025 з`явився відповідач, який просив відкласти розгляд справи, оскільки копію позовної заяви з додатками не отримав та бажає скористатися правом на відзив. При цьому зазначив, що з позовом не згідний, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». На підтвердження свого статусу пред`явив суду посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.10.2024, згідно з яким він є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Своєю чергою суд установив, що відповідач є особою з протезуванням нижньої кінцівки. Як пояснив відповідач, стан його здоров`я пов`язаний із безпосередньою участю у бойових діях в складі ЗС України під час відбиття збройної агресії росії.

Суд клопотання відповідача задовольнив та відклав розгляд справи на 19.12.2025.

19.12.2025 відповідач у судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи через стан здоров`я, до якого долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.10.2024.

Суд повторно задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 06.01.2026 з повідомленням відповідача в телефонному режимі з його згоди, наданої в судовому засіданні 28.11.2025.

У судове засідання 06.01.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача 24.12.2025 надіслав до суду заяву, у якій просить, справу розглядати без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач 06.01.2026 на електронну пошту суду надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з простудою.

Надаючи правову оцінку заяві відповідача, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи

Таким чином, заява від імені відповідача від 06.01.2026 про відкладення розгляду справи не сформована в системі «Електронний суд», надійшла на електронну адресу Галицького районного суду Івано-Франківської області в електронній формі без накладення електронного цифрового підпису відповідача, а тому вважається такою, що не підписана особою, яка її подала.

Крім того, до заяви не додано доказів хвороби відповідача, тобто поважності причин неприбуття в судове засідання. Також, заява не відповідає іншим вимогам ст. 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладене, суд вважав за необхідне повернути заяву від 06.01.2026 про відкладення розгляду справи заявнику без розгляду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. У судове засідання не прибув.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).

Урахувавши заяву представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, неявку відповідача, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, не подав відзиву на позов, суд вважає, що є всі підстави для заочного розгляду справи.

При цьому суд ураховує, що судові засідання уже двічі відкладались за клопотанням відповідача.

З указаних підстав ухвалою суду від 06.01.2026 постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

26.04.2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 8971392 (далі - Договір, Кредитний договір) (а. с. 15-22).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору: сума позики - 3000,0 грн; строк кредитування - 360 днів.

Відповідно до п. 2.2.8 комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн), неустойка - 150,0 грн/день.

Згідно з п. 2.2.9 сторони домовились, що позичальник, як учасник програми лояльності, отримує від кредитодавця індивідуальну знижку на процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору при виконанні позичальником наступних умов: позичальник у строк до дати сплати першого обов`язкового платежу, визначеного п. 2.2.5 Договору сплатить комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у сумі, не менше ніж 1087,50 грн. У такому випадку позичальнику надається можливість сплачувати проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору, та становить 0,95 % на день протягом перших 20 календарних днів з дати надання кредиту. У разі, якщо позичальник не сплатить/сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору вважається, що позичальник відмовився від пропозиції сплати процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору, а нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору.

Денна процентна ставка/день 0,998 % (п. 2.3.1).

Відповідно до п. 5.6 Договору цей Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 145677.

Відповідно до копії довідки від ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований відповідним товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису: номер договору 8971392, одноразовий ідентифікатор 145677, час відправки позичальнику 26.04.2025 о 13:12:25 (а. с. 23).

Відповідно до копії довідки від 14.10.2024 ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес»» відповідне товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно до умов договору про переказ коштів від 23.01.2018 № 23-01-18/5, укладеного між компанією ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення наступної платіжної операції 26.04.2025 на суму 3000,0 грн, отримувач ОСОБА_1 , за номером платіжної картки № НОМЕР_2 (а. с. 24).

Згідно з копією платіжної інструкції від 26.047.2025 ОСОБА_1 отримав 3000,0 грн на картку НОМЕР_2 , відправник ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (а. с. 8).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» станом на 16.10.2025 загальну заборгованість за Договором сформовано у розмірі 10725,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 2755,12 грн (244,88 грн сплачено), заборгованість за процентами - 2120,09 грн (1705,24 грн сплачено), заборгованість за неустойкою - 5850,0 грн (150 грн сплачено), заборгованість за комісією - відсутня (сплачено) (а. с. 11-13). Зі змісту указаного розрахунку суд установив, що 26.04.2025 видано кредит у сумі 3000,0 грн. Протягом усього періоду кредитування проценти нараховувались за ставкою 0,95 % на день на залишок заборгованості. Відповідач 06.05.2025 сплатив кошти у розмірі 500,0 грн, 15.05.2025 - 600,0 грн, 05.06.2025 - 717,62 грн, 24.06.2025 - 800,0 грн.

16.10.2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТзОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТзОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором (а. с. 26-29).

Так, згідно з реєстром прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу № 16/10/25 до ТзОВ «Фінпром маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 10725,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2755,12 грн, заборгованість за процентами - 2120,09 грн, заборгованість за пенею/неустойкою - 5850,0 грн (а. с. 31-32).

Також, надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів ТзОВ «Фінпром маркет» на користь ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у межах виконання договору факторингу від 16.10.2025 № 16/10/25 (а. с. 33).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінпром маркет» за Договором за період з 15.10.2025 до 24.10.2025 заборгованість складає 10725,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2755,12 грн, заборгованість за процентами - 2120,09 грн, заборгованість за пенею - 5850,0 грн (а. с. 7). Водночас заборгованість за Договором ТзОВ «Фінпром маркет» не нараховувалась.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а. с. 90).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.

Отже, суд установив, що між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачем укладено Договір, в межах якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,0 грн. Доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надав і не заперечував такі обставини у судовому засіданні 28.11.2025.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»» перейшло до ТзОВ «Фінпром маркет» на підставі договору факторингу від 16.10.2025 № 16/10/25.

Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 3000,0 грн, користувався ними, частково сплатив тіло кредиту.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором відповідач не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 2755,12 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 2120,09 грн та пеню/неустойку у розмірі 5850,0 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З матеріалів справи установлено, що Кредитний договір від 26.04.2025 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення. Проценти та неустойка нараховані протягом 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в державі (особливого періоду).

Разом з тим, при розрахунку заборгованості за кредитом позивач не врахував ряд правових норм. Зокрема, Цивільного кодексу України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, зокрема, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Суд установив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» як на військовослужбовця, який став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

З огляду на викладене нарахування відповідачу процентів за користування кредитом та неустойки (пені) є необгрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 2120,09 грн та пені/неустойки у розмірі 5850,0 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, укладеним між ТзОВ «Фінпром маркет» та Ткаченко Ю. О. , копією витягу з акта № 5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, копією акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до договору від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП), ордером про надання правничої допомоги серії АХ № 1287257, копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 34-44).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1155,97 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31.10.2025 № 579941779,10 (а. с. 5).

У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору.

Згідно з долученою до матеріалів справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи. (а. с. 90).

Ураховуючи те, що відповідач від сплати судового збору звільнений, суд дійшов висновку про те, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 622,28 грн необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за Договором позики від 26.04.2025 № 8971392 у розмірі 2755,12 грн (заборгованість за тілом кредиту).

У іншій частині позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 622,28 грн компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1155,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 січня 2026 року.

Учасники:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, 9 А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346;

відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ