Вирок від 06 січня 2026 р. у справі №291/1315/25 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1315/25

Провадження №1-кп/291/50/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ружин кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Караганда, Республіка Казакстан, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого електриком в ДП «Ружин-Молоко», зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресую: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим Ружинським районним судом Житомирської області до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 173- 2 КУпАП, а саме: 24.04.2025, 21.08.2025, 03.09.2025, перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції за категорією «Кривдник» на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив і надалі вчиняти домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_5 , з якою він проживає в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

20.09.2025 близько 20 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , де в останнього виник умисел на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх дій, перебуваючи за місцем свого та потерпілої проживання безпричинно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_5 в ході якого висловлювався у адресу потерпілої образливі слова, погрожував фізичною розправою, висловлювався словами нецензурної лайки (психологічне домашнє насильство). В цей же дань час та місці в ході словесного конфлікту з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 спричинив потерпілій психологічне та фізичне насильство, що виразилось у нанесенні удару в область голови, а саме тім`яно- потиличну ділянку зліва, спричинивши їй тілесні ушкодження.

Крім того, продовжуючи вчинення систематичного домашнього насильства стосовно своєї співмешканки 25.10.2025 близько 18 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , де в останнього виник умисел на вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх дій, перебуваючи за місцем свого та потерпілої проживання безпричинно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_5 в ході якого висловлювався у адресу потерпілої образливі слова, погрожував фізичною розправою, висловлювався словами нецензурної лайки (психологічне домашнє насильство).

Дії ОСОБА_4 , які виразились у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в адресу потерпілої ОСОБА_5 слів нецензурної лайки, носять для неї психотравмуючий характер, обумовлює у неї ситуативні негативні зміни в психоемоційному стані, який розвинувся на фоні його конфліктної поведінки. Погіршений психоемоційний стан ОСОБА_5 негативні переживання страху за своє здоров`я, погіршений настрій, додаткові переживання за благополуччя дитини, підвищена напруга та вимушена насторога) під час чергового конфлікту негативно впливає на її функціонування (неможливість повноцінно відпочивати, хронічне почуття втоми, окремі побоювання та тривожні очікування) та погіршує якість її поточного життя.

Своїми умисними діями, що виразились в умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призвело до фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, давши суду показання про те, що він справді неодноразово вчиняв домашнє насильство, у вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати. Вину визнає.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, що наведені у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не бажають оспорювати фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст обставин справи і суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство), і кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд ураховує характер і ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу.

Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання підсудного судом встановлено- щире каяття.

З передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає жодної.

З урахуванням викладеного, характеру і ступеня небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, особи підсудного, вину у вчиненому визнав, розкаявся, раніше не судимий, працевлаштований, а також ураховуючи конкретні обставини справи, суд призначає ОСОБА_4 покарання необхідне й достатнє для його виправлення, запобігання новим злочинам, і вважає за необхідне призначити його у виді пробаційного нагляду з покладенням відповідних обов`язків, що передбачено положеннями ст. 591 КК України.

Також суд, в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме проходження пробаційної програми для кривдників на строк два місяці.

Строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання від 30.10.2025, закінчився 30.12.2025, клопотань щодо його продовження до суду не надходило.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Цивільний позов заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, призначивши покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення на проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1