Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №285/5339/24 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Єдиний унікальний номер № 285/5339/24

Провадження № 1-кп/0285/280/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №285/5339/24 (12024060530000887), по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , який не працює, інвалід ІІІ групи, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2024 близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рухаючись вказаним транспортним засобом, по автодорозі від с. Степове в напрямку с. Ярунь Звягельського району Житомирської області в порушення вимог п. 2.3. б), Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 2.9. а) ПДР «водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», п. 12.1. ПДР «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також , особливості вантажу, що перевозиться, і, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.6 (ґ) ПДР «поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух зі швидкістю: ґ) на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год» та, а. 12.9. (б) ПДР «водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12,7», діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, перевищуючи максимальну дозволену швидкість, не обравши в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля та безпечно керувати ним, будучи не уважним, не простежив за дорожньою обстановкою, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу, допустив виїзд керованого ним автомобілю за межі проїзної частини ліворуч до зустрічного кювету з подальшим його перекиданням.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 5-го грудного хребця (Th5) 1 ступеня, який належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Крім того неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, садна на обличчі, рани лівої кисті, рани передньої черевної стінки які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я та садна передньої черевної стінки, правої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), 2.9. а), 12.1., 12.6 (ґ), 12.9. (б) Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Необережні дії ОСОБА_4 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковано за ч.1 ст.286-1 КК України.

06.01.2026 між потерпілою ОСОБА_6 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , законного представника потерпілої ОСОБА_7 укладено угоду про примирення.

Згідно даної угоди ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин.

Між потерпілою та обвинуваченим досягнуто згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального правопорушення обставин та покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного ОСОБА_4 .

Законний представник потерпілої підтримала позицію своєї дочки.

Прокурор в судовому засіданні проти затвердження угоди заперечила, вказуючи, що укладена угода про примирення не відповідає інтересам суспільства, оскільки основним об`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України виступають суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху, а додатковими життя і здоров`я людини. Також зазначила, що покарання, зазначене в угоді не відповідає санкції статті ч.1 ст.286-1 КК України. Просила відмовити в затвердженні угоди про примирення укладеної між обвинуваченим та потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Вислухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, щодо якого приписами ч.1 ст. 477 КПК України передбачено кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст. 474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпіла розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час судового засідання.

Суд не погоджується з доводами прокурора з огляду на наступне.

Так, КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.

Зі змісту Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» вбачається, що внесені ним зміни до Кримінального кодексу України не передбачали заборони застосування ст.69 КК України у справах щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також, санкція ч.1 ст.286-1 КК України визначена Законом №1231-ІХ в такому розмірі, який згідно ст.12 КК відносить її до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний Закон не вніс зміни і не передбачив жодних обмежень щодо можливості укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України.

Крім того, Законом №1231-ІХ не було змінено положення ст.475 КПК України і не передбачено повноваження суду призначати інше покарання ніж узгоджене сторонами угоди.

Оскільки законодавець при прийнятті Закону №1231-ІХ не передбачив жодних заборон чи обмежень на застосування ст.69 КК України та укладення угод у кримінальних провадженнях за ч.1 ст.286-1 КК України, то доводи прокурора про невідповідність оскарженого вироку суспільним інтересам є безпідставними.

Та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілим та обвинуваченими не відповідає інтересам суспільства.

ьності винних осіб, навіть у випадку їх каяття (шляхом застосування додаткового виду покарання).

Верховний Суд у постанові по справі № 756/11661/17 фактично затвердив формулу «публічного інтересу», адже у справах про ДТП саме певне сфера публічного інтересу є основним об`єктом посягання, а права потерпілого - виступають додатковим об`єктом, згідно з якою «угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси».

Як встановлено судом, обвинувучений визнав свою винуватість упред`явленому йому обвинуваченні, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завданий збиток, надавав матеріальну допомогу на проведення медичного огляду та лікування, є інвалідом війни.

Такі обставини суд визнає, як пом`якшуючі.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між законним представником потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами кримінального провадження міри покарання.

Відповідно до ст.124 КПК України витрати на залучення експерта слід стягнути із обвинуваченого. Арешт на майно відповідно до ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню.

Цивільний позов не заявлявся.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу судом не вбачається.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 01.06.2026 по кримінальному провадженню №12024060530000887, укладену між потерпілою ОСОБА_6 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_7 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьо[ тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавлення права керуванн транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз 11142,60 грн., а саме:

- за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/106-24/14739-ІТ від 04.10.2024 в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп);

- за проведення експертизи обставин та механізму ДТП № СЕ-19/106-24/14219-ІТ від 09.10.2024 в сумі 7959грн (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять).

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/4782/24 від 25.09.2024 , скасувати.

Речові докази у справі:

- автомобіль Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території спеціального майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - повернути його власнику ОСОБА_8 ;

- виріз з подушки безпеки керма, який упаковано до паперового пакету №NPU-0041103, ватний тампон зі змивом з керма, який упаковано до паперового пакету № NPU-0041104, ватний тампон зі змивом з ручки КПП, який упаковано до паперового пакету № NPU-0041105, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий ОСОБА_1