Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №932/659/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

ЄУН 932/659/25

Провадження №2-др/932/49/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.01.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Донця Сергія Олександровича про розподіл судових витрат на правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13.11.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

18.12.2025 представником відповідача Донцем С.О. подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення, де він зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу, яка складається з аналізу фактичних обставин справи, формування доказів, надання юридичних консультацій, аналізу судової практики, складання та надання відзиву на позов, інших процесуальних документів, представництва відповідача в суді, та в разі відмови в задоволенні позову гонорар адвоката складає 20000,00 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у вказаній сумі.

Позивачем ОСОБА_2 подані заперечення проти стягнення з нього судових витрат, мотивовані тим, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з порушенням встановленого законом строку, до заяви не додані належні докази обґрунтування витрат відповідача. Просив залишити заяву без розгляду, а в разі її розгляду по суті – відмовити в її задоволенні.

Вивчивши заяви сторін та матеріали справи, суд вважає, що вимога відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішене питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

В даній справі необхідності виклику сторін (представників сторін) в судове засідання не вбачається, тому вони не викликалися до суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Про несення відповідачем витрат на правничу допомогу зазначено у відзиві на позовну заяву, отже, суд та позивача повідомлено про наявність витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, і питання розподілу цих витрат судом вирішене не було.

На підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу суду надано договір №22/04-2025 про надання правової допомоги від 22.04.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Донець С.О.», у справі №932/659/25, а також ордер адвоката та копія його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 4.1 наданого договору передбачене, що у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату у справі, зокрема, у вигляді відмови судом у задоволенні позову, Кирпале А.В. зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 20000,00 грн протягом 5 банківських днів з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким остаточно закінчено розгляд справи.

Таким чином, договором визначена фіксована сума витрат відповідача на правничу допомогу в разі відмови у задоволенні позову.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання відповідачеві професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи: так, наявні відповідний договір та ордер, всі заяви по суті справи складені та підписані представником відповідача – адвокатом Донцем С.О., також саме він брав участь у підготовчому та судових засіданнях у справі.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11.10.2024 у справі №717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач заявив про незгоду з вимогою відповідача про стягнення з нього вказаних витрат як з огляду на порушення строку пред`явлення вимоги, так і з огляду на ненадання, на його думку, підтверджень обсягу наданих послуг та кількості витраченого на це часу.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, як-то, у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат.

У справі, що розглядалася, про наявність витрат на правничу допомогу та їхній розмір стороною відповідача заявлено у відзиві, до якого додано договір та ордер адвоката, отже, строк заявлення вимоги про стягнення цих витрат не є порушеним. Договором, укладеним між відповідачем та адвокатським бюро, був встановлений фіксований розмір гонорару в сумі 20000,00 грн в разі відмови судом у задоволенні позову, і в цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється.

Суд констатує, що адвокатом Донцем С.О. в даній справі були здійснені всі дії, необхідні для її розгляду.

З огляду на складність справи, обсяг її матеріалів, результат розгляду у вигляді відмови в задоволенні позовних вимог, а також з урахуванням відомостей про особу позивача ОСОБА_2 , які досліджувалися судом при вирішенні справи (його похилий вік, статус пенсіонера, рівень доходу у вигляді пенсії, наявність захворювань та потреба в лікуванні), суд вважає обґрунтованою вимогу відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, але констатує наявність підстав для зменшення розміру витрат з огляду на фінансовий стан позивача, та доходить висновку про те, що розумним і справедливим в даному випадку буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правничу допомогу 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.126,133,137,141,270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Донця Сергія Олександровича про розподіл судових витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення виготовлене 07.01.2026.

Суддя: В.С. Салькова