Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №164/1893/25 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1893/25

п/с 2/164/351/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 січня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Свої вимоги обгрунтувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 18 червня 2020 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двоє спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення ним повноліття. З березня 2025 року неповнолітній син ОСОБА_2 постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , перебуває на її повному утриманні. Відповідач в добровільному порядку належної матеріальної допомоги на його утримання не надає, участі у вихованні дитини не приймає. Подальше стягнення згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року аліментів з ОСОБА_1 , на думку позивача, є неправомірним, оскільки неповнолітній син ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_3 з березня 2025 року не проживає, на його утриманні не перебуває. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд припинити стягнення з неї аліментів згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року, звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, що нарахована за період з березня 2025 року, а також стягнути судові витрати по даній справі.

ПозивачОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, але подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 на виклик в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про одержання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на заявлені позивачем вимоги про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами у визначений судом строк не подав.

Згідно з ч. 5-7 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1-5, 9-10 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 був належним чином завчасно повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 в поданій до суду заяві не заперечує щодо розгляду справи у її відсутності та відсутності відповідача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_6 , третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 , ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства").

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов?язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 180 СК України встановлений обов?язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов?язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв?язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини) однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред?явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 8 ст. 71 Закону України „Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 18 червня 2020 року між ними було розірвано. Від даного шлюбу вони мають двоє спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення ним повноліття. Постановою державного виконавця Маневицького відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 вересня 2024 року на підставі судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 рокубуло відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5. З березня 2025 року неповнолітній син ОСОБА_2 постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , перебуває на її повному утриманні.Відповідач ОСОБА_3 , який проживає по АДРЕСА_2 ,в добровільному порядку належної матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 не надає, участі у його вихованні не приймає. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_5 у боржника ОСОБА_1 станом на серпень 2025 рокуутворилась заборгованість по аліментах на загальну суму 14668 гривень 40 копійок. Зазначені обставини не оспорюються відповідачем, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 9 лютого 2023 року, судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 20 серпня 2025 року.

Встановлені судом обставини щодо проживання дитини з матір`ю - позивачем ОСОБА_1 з березня 2025 року є обставинами, які мають істотне значення для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за період з 1 березня 2025 року по 6 січня 2026 року, тобто по дату ухвалення судом рішення, оскільки дитина і на цей час постійно проживає разом з матір`ю.

У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21 Верховний Суд зробив висновок, що з урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини) однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що відповідачем ОСОБА_3 відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду будь-яких належних доказів про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що наявні визначені законом підстави для припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів згідно судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року та звільнення її від сплати заборгованості за аліментами, що нарахована за період з 1 березня 2025 року по 6 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В судовому засіданні встановлено, що згідно розрахунку розміру витрат на оплату послуг адвоката від 16 грудня 2025 року позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу на загальну суму 3000 гривень. Відповідачем ОСОБА_3 клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду подано не було, неспівмірність таких витрат ним не доведена, а тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 1211 гривень 20 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, а також 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього судові витрати на загальну суму 4211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 137, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180, 181, 197 Сімейного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Припинити стягнення на підставі судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 року аліментів з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення ним повноліття.

Звільнити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від сплати заборгованості за аліментами, що нарахована на підставі судового наказу Маневицького районного суду Волинської області від 28 серпня 2024 рокуза період з 1 березня 2025 року по 6 січня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Маневицьким районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 6 січня 2026 року.

Суддя районного суду О.В. Невар